Постанова Львівський апеляційний суд № 456/2212/19

Справа № 456/2212/19 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С. Провадження № 22-ц/811/4196/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року м.Львів Справа № 456/2212/19 Провадження № 22ц/811/4196/19 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Стрию 13 листопада 2019 року у складі судді Саса С.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до КП ЛОР «Стрийське МБТІ» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- встановив: 10 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом. В обгрунтування позову посилається на те, що 1 вересня 2016 року на підставі наказу №122-к/тр від 31 серпня 2016 начальника КП Львівської обласної ради «Стрийське МБТІ» її (позивача) прийнято на посаду юриста в КП ЛОР «Стрийське МБТІ». Зазначає, що 25 лютого 2019 року вона отримала попередження від 22 лютого 2019 року № 331 про заплановане вивільнення у зв`язку з ліквідацією юридичного відділу з 1 травня 2019 року та скорочення чисельності та штату працівників Стрийського МБТІ (наказ від 20 лютого 2019 року №3) про наступне звільнення з посади юриста юридичного відділу на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 30 квітня 2019 року. Одночасно їй запропоновано переведення на посаду державного реєстратора (з доданою посадовою інструкцією від 20 січня 2016 року). Стверджує, що інші наявні на підприємстві вакантні посади їй (позивачу) не пропонувались. 13 травня 2019 року наказом № 56-к/тр від 13 травня 2019 року її ( ОСОБА_1 ) звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників та відмовою від переведення на іншу роботу. Зазначене звільнення позивач вважає незаконним, оскільки звільнення відбулось з порушенням процедури скорочення, на підприємстві фактично не відбулось скорочення чисельності або штату працівників - після ліквідації юридичного відділу, в якому за штатним розписом було три працівники: начальник юридичного відділу та два юристи. Вказує, що звільнено з роботи тільки її (позивача), а з моменту повідомлення про наступне звільнення і до моменту звернення до суду відповідач здійснював набір нових працівників на роботу. Стверджує, що стаж її (позивача) роботи в КП ЛОР «Стрийське МБТІ» становить 2 роки 9 місяців, а загальний трудовий стаж - 18 років. Вважає, що порівняно з іншими спеціалістами юридичного відділу вона має більш високу кваліфікацію (має дві вищі освіти: інженер - еколог та юрист) і продуктивність праці. Вважає, що відповідач, запропонувавши позивачу одночасно з попередженням про вивільнення, переведення на посаду державного реєстратора, свідомо розумів, що вона не може бути законно переведена на посаду державного реєстратора. Зазначає, що вона (позивач) є єдиною працюючою особою в сім`ї та на її утриманні є донька, ОСОБА_3 , яка навчається у вищому навчальному закладі у м. Київ, що дає переважне право залишення на роботі. Вказує, що на час її звільнення у КП ЛОР «Стрийське МБТІ» були вакантні посади, серед яких посада фахівця столу замовлень та посада на яку, після вручення їй (позивачу) попередження, 5 березня 2019 року прийнято на роботу нового працівника - ОСОБА_4 Первинна профспілкова організація КП ЛОР «Стрийське МБТІ» протоколом № 8 від 16 квітня 2019 року розглянула подання Стрийського МБТІ про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником і дала згоду на розірвання трудового договору з юристом юридичного відділу ОСОБА_1 , хоча на засідання профспілки її (позивача) запрошено не було, але було складено акт про відмову в прийнятті участі в даному засіданні. Стверджує, що 15 квітня 2019 року вона звернулась із письмовою заявою про надання їй відпустки на 10 календарних днів, але їй (позивачу) було відмовлено. Надалі надіслано листом заяву на відпустку та на видачу матеріальної допомоги на оздоровлення від 18 квітня 2019 року. На цю заяву вона отримала відповідь про виплату компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, про матеріальну допомогу не згадувалось. Просить позов задовольнити. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2019 року позов задоволено частково. Скасовано наказ №56-к/тр від 13 травня 2019 року Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про звільнення ОСОБА_1 з посади юриста з 13 травня 2019 року за п.1 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді юриста Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації». Стягнуто з відповідача на користь позивача 61 354,24 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржує відповідач. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.Вказує, що ОСОБА_1 з 1 вересня 2016 року прийнята на роботу у Стрийське МБТІ. Згідно подання адміністрації Стрийського МБТІ про можливе скорочення штату працівників № 2654 від 31 грудня 2018 року профспілковим комітетом КП ЛОР «Стрийське МБТІ» проведено засідання профкому № 11 від 31 грудня 2018 року щодо скорочення штату працівників шляхом ліквідації юридичного відділу. Зазначає, що адміністрацією прийнято рішення про ліквідацію юридичного відділу з 1 травня 2019 року. Стверджує, що працівникам юридичного відділу, а саме начальнику відділу ОСОБА_5 та юристам ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , посади яких скорочуються, було вручено попередження про заплановане вивільнення №№ 330, 331, 332 від 22 лютого 2019 року у зв`язку із ліквідацією юридичного відділу і скороченням чисельності та штату працівників і одночасно запропоновано їм посаду фахівця та дві посади державного реєстратора. З даними попередженнями ці працівники ознайомлені. Вказує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропозиції про переведення прийняли, про що написали відповідні заяви. ОСОБА_1 попередження отримала, але відповіді на пропозицію щодо переведення її на посаду державного реєстратора (посада за відповідною спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи) протягом усього строку дії попередження не надала та не повідомила відділ кадрів про надання згоди чи відсутність такої на переведення її на іншу посаду. Посада державного реєстратора була єдиною вакантною посадою, яка відповідала кваліфікації юриста ОСОБА_1 , від моменту надання пропозиції і до дня звільнення. Інших вакантних посад, як за відповідною спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи, так і інших вакантних посад, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або ж нижчим рівнем оплати праці, на підприємстві протягом цього періоду не з`являлось. Наказом № 56-к/тр від 13 травня 2019 року, після закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення та подачі листка непрацездатності з 30 квітня по 10 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнена з роботи 13 травня 2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників за п.1 ст.40 КЗпП України у відповідності до чинного законодавства. Зазначає, що на підприємстві посада юриста скорочувалася взагалі у зв`язку з ліквідацією відділу. Також вказує на те, що позивача неодноразово запрошували на засідання профкому в усній формі, однак ОСОБА_1 відмовлялася брати участь, про що свідчить акт про відмову від 16 квітня 2019 року. Профком Стрийського МБТІ 16 квітня 2019 року повторно одноголосно дав згоду адміністрації на розірвання трудового договору з юристом юридичного відділу ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпІІ України. Також на засіданні профспілкового комітету Стрийського МБТІ 23 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання їй щорічної відпустки і матеріальної допомоги на оздоровлення, а вирішено виплатити належну їй грошову компенсацію за невикористані нею дні відпусток. Стверджує, що за весь час перебування на посаді юриста ОСОБА_1 зарекомендувала себе з ненайкращої сторони. Протягом усього періоду роботи вона виконувала свої посадові обов`язки на низькому професійному рівні, не була відзначена як хороший працівник-юрист, не було подано жодної пропозиції щодо покращення організації правової роботи та розвитку підприємства, допускала окремі порушення посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни. Заслухавши суддю-доповідача,учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з такого. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з КП ЛОР «Стрийське МБТІ». З протоколу засідання профспілкового комітету КП ЛОР «Стрийське МБТІ» № 11 від 31 грудня 2018 року вбачається, що профспілковим комітетом розглянуто подання адміністрації Стрийського МБТІ про можливе скорочення штату працівників. Наказом Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації №3 від 20 лютого 2019 року «Про ліквідацію юридичного відділу» прийнято рішення у зв`язку з необхідністю оптимізації підприємства ліквідувати з 1 травня 2019 року юридичний відділ, визнано таким, що втратило чинність з 1 травня 2019 року «Положення про юридичний відділ Стрийського МБТІ», затверджене наказом від 17 листопада 2004 року №157. Встановлено, що 25 лютого 2019 року юриста юридичного відділу ОСОБА_1 ознайомлено під розписку про ліквідацію юридичного відділу з 1 травня 2019 року і скорочення чисельності та штату працівників Стрийського МБТІ, попереджено про наступне звільнення з посади юриста юридичного відділу на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 30 квітня 2019 року. Позивачу запропоновано переведення на посаду державного реєстратора з посадовим окладом 5 734 грн., що підтверджується попередженням КП ЛОР «Стрийське МБТІ» від 22 лютого 2019 року № 331 про заплановане вивільнення. Наказом № 56-к/тр від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади юриста з 13 травня 2019 року у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників та відмовою від переведення на іншу роботу (п.1 ст. 40 КЗпП України). Підставою для винесення даного наказу був наказ «Про ліквідацію юридичного відділу» від 20 лютого 2019 року №3, попередження «Про заплановане вивільнення» №331 від 22 лютого 2019 року, згода профспілкового комітету (протокол №8 від 16 квітня 2019 та протокол №10 від 13 травня 2019 року), листок непрацездатності АДУ №196223 від 30 квітня 2019 року. Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Відповідно до ч. 2 ст. 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Згідно із ч. ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював. Обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. У справах про поновлення на роботі обов`язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення покладено на роботодавця. Судом встановлено, що відповідачем у зв`язку із необхідністю оптимізації підприємства проведено ліквідацію юридичного відділу та скорочення штату працівників в кількості 3 штатних одиниць. Згідно із ст. 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів існування поставлених перед КП ЛОР «Стрийське МБТІ» цілей, а саме: оптимізації підприємства шляхом ліквідації юридичного відділу, оскільки відповідачем було надано тільки штатний розпис станом на 1 травня 2019 року. Внесені зміни до штатного розпису, як це вбачалося з наказу №3 від 20 лютого 2019 року «Про ліквідацію юридичного відділу» (до 1 березня 2019 року підготувати та подати начальнику бюро проект наказу про внесення змін до штатного розпису підприємства з 1 травня 2019 року) надано не було. Із попередження про заплановане вивільнення від 22 лютого 2019 року №331 вбачається, що позивачу запропоновано вакантну посаду державного реєстратора. В матеріалах справи відсутній будь-який зафіксований факт відмови позивача від переведення на цю посаду. Посилання відповідача на службову записку інспектора кадрів ОСОБА_7 від 1 березня 2019 року про те, що « ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропозиції прийняли, ОСОБА_1 попередження отримала, але відповіді не дала» не є належним доказом про відмову позивача. Встановлено, що відповідачу було відомо, що позивач не може бути законно переведена на посаду державного реєстратора, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 року №78 внесено зміни до п.2 Порядку реалізації експериментального проекту з організації визначення професійної компетентності осіб, що мають намір здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та/або державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року № 860, де вказано, що сертифікат про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації є обов`язковим документом для призначення особи на відповідну посаду/укладення трудового договору із суб`єктом державної реєстрації з метою виконання функції державних реєстраторів. Таким чином, позивач не відповідала вимогам вказаної посади, оскільки у неї відсутній сертифікат про підтвердження професійної компетентності, який вимагається кандидатам на посаду державного реєстратора. Відповідачем не подано доказів надання персональних пропозицій позивачу про наявні протягом терміну попередження всі вакантні посади, а також доказів, що вона відмовилась від запропонованих конкретних вакантних посад. Відповідачем не доведено факту виконання ним в повному обсязі обов`язку, передбаченого ст.49-2 КЗпП України. Встановлено, що з часу попередження позивача під розписку про майбутнє вивільнення прийнято на роботу ОСОБА_4 на посаду старшого приймальника замовлень (4 березня 2019 року), 15 квітня 2019 року звільнено з посади старшого приймальника замовлень ОСОБА_8 , що підтверджується копією із журналу реєстрації наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання на 2019 рік. 17 квітня 2019 року відповідачем виносився наказ №41-к/тр «Про звільнення з роботи юриста ОСОБА_1 30 квітня 2019 року у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників та відмовою від переведення на іншу роботу п.1 ст.40 КЗпП України». 30 квітня 2019 року винесено наказ №53-к/тр «Про часткове скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 » №41-к/тр від 17 квітня 2019 року в частині, де вказано: Звільнити ОСОБА_1 30 квітня 2019 року у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників та відмовою від переведення на іншу роботу п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю юриста ОСОБА_1 . Другу частину наказу №41-к/тр від 17 квітня 2019 року залишено без змін. Також, 13 травня 2019 року відповідачем винесено наказ №36-к/тр «Про звільнення юриста ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників п.1 ст.40 КЗпП України та у зв`язку із відмовою від переведення на іншу посаду». Встановлено, що відповідач звертався до профспілкового комітету із наданням згоди на звільнення, яке розглядалося 16 квітня 2019 року. 9 квітня 2019 року було надано згоду на звільнення. Відповідно до ч.8 ст. 43 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Встановлено, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 13 травня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » покладено в основу згоду профспілкового комітету протокол №08 від 16 квітня 2019 року та протокол №10 від 13 травня 2019 року порушено ч.8 ст.43 КЗпП України, оскільки згода профспілки про звільнення позивача мала місце 16 квітня 2019 року. Позивача звільнено з роботи 13 травня строк з не було дотримано. З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив позивачу компенсацію за 57 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований період та вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. Однак, позивач зверталася до відповідача із заявою 18 квітня 2019 року про надання основної щорічної відпустки тривалістю 35 календарних днів з 25 квітня 2019 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. Згідно із ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Надання працівникам часу для відпочинку для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєвих потреб та інтересів є прямим обов`язком роботодавця. Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону. Згідно із ст. 3 Закону України «Про відпустки» визначено право на відпустки у разі звільнення працівника. За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені Законом України «Про відпустки» і КЗпП, є г порушенням законодавства про працю. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку, він має право використати його, а в разі звільнення, незалежно від підстав, при небажанні використати належні дні відпочинку, йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки». Якщо колективним договором підприємства передбачена виплата перед відпусткою матеріальної допомоги на оздоровлення, працівник зможе її отримати нарівні з іншими, якщо до цього він її не отримав у поточному році. Також час відпустки можна використати для вирішення будь-яких особистих питань, наприклад, для пошуку нової роботи, якщо працівник звільняється з роботи, на якій він працює. Судом встановлено, що позивач станом на квітень 2019 року мала 57 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, з яких 35 календарних днів хотіла використати з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, про що скерувала відповідача відповідну заяву. Відповідач не надав позивачу такої відпустки, чим порушив її права на відпочинок та інші трудові гарантії працівника. Графіком відпусток відповідача визначені періоди надання відпусток у 2019 році працівникам, які перебувають у триваючих трудових відносинах з КП ЛОР «Стрийське МБТІ», тоді як посада відповідача скорочувалася з ініціативи власника, то питання про надання відпустки за бажанням працівника (а не відповідної компенсації) при звільненні мало бути вирішено у відповідності до норм ст. 3 Закону України «Про відпустки». Згідно протоколу №9 від 23 квітня 2019 року щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання їй відпустки профкому розглядалось питання про можливість надання позивачу відпустки та було запропоновано адміністрації КП ЛОР «Стрийське МБТІ» відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання їй щорічної основної відпустки з 25 квітня 2019 року і матеріальної допомоги на оздоровлення, а виплатити належну їй грошову компенсацію за невикористані дні відпустки. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що такими діями відповідач порушив права позивача. Згідно із ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно із довідкою про доходи від 31 травня 2019 року заробітна плата позивача за два повних місяці до наказу про звільнення становить: за березень 4 837 грн. та за квітень 14 336 грн. (матеріальна допомога в розмірі 4 837 не враховувалась). У вказаному періоді 40 робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 479,33 грн. (4837,00 + 14336,05 = 19173,05 грн.; 19173,05/40=479,33 грн.). Середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу з 14 травня 2019 року по 13 листопада 2019 року (128 робочих днів) складає 479,33 х 128 = 61 354,24 грн. На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині. З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Розподіл судових витрат проведено судом відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 8 000 грн. витрат на правничу допомогу, яка підтверджена належними доказами і надавалась при апеляційному перегляді рішення у справі. Керуючись: ст. ст. 141, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» залишити без задоволення. Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (м. Стрий, вул. Котляревського, 27, Код ЄДРПОУ03348614) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 8000 (вісім тисяч) грн. витрат на правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 8 вересня 2019 року. Головуючий Судді