Постанова Херсонський апеляційний суд № 653/2702/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року м. Херсон Справа №653/2702/19 Провадження №22ц/819/806/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Кузнєцова О.А. Радченко С.В. секретар судового засідання: Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Берлімової Ю.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод користування жилим будинком та присадибними земельними ділянками, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та присадибними земельними ділянками. Позов мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2007 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у власність, в рівних частках, домоволодіння АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1271га, яка в подальшому ними була приватизована, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 05 червня 2014 року. Під час виготовлення документів для приватизації землі, у 2012 році ними були погоджені межі земельних ділянок із сусідніми землекористувачами, зокрема ОСОБА_4 власником домоволодіння АДРЕСА_2 . Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року визнано мирову угоду укладену між позивачами, за якої фактично проведений поділ спільного майна позивачів та за ОСОБА_2 визнано право власності на присадибну земельну ділянку, площею 0,0620 га за адресою: АДРЕСА_3 , а решту земельної ділянки, площею 0,0651 га та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , передано у власність ОСОБА_1 . Після смерті власника сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), спадщину прийняла її дочка відповідач по справі - ОСОБА_3 (раніше ОСОБА_5 ), яка після отримання у спадок нерухомого майна зруйнувала існуючу до цього огорожу впродовж усієї межі належних позивачам на праві власності земельних ділянках, встановивши нову, шляхом самовільного захоплення частини належних їм земельних ділянок від 0,5 до 1,5 метрів. При цьому, обладнавши дерев`яну огорожу (паркан) безпосередньо до житлового будинку ОСОБА_1 , вмонтувавши кріплення огорожі у стіни будинку. Позивачі просили усунути перешкоди у користуванні належними їм на праві особистої власності присадибною ділянкою площею 0,0620 га за адресою: АДРЕСА_3 та присадибною ділянкою площею 0,0651 га за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача відновити межі між вказаними земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати новостворену відповідачем загорожу із земельної ділянки ОСОБА_2 , яка встановлена близько межі між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , та із земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , близько межі з АДРЕСА_2 та використовувати свою земельну ділянку згідно до правил добросусідства; вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00грн. та судові витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 6908,00грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове про задоволення позовних вимог. Скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд безпідставно взяв до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи №49/19 від 04 грудня 2019 року, складений експертом ОСОБА_10 та безпідставно визнав незаконним висновок судової інженерно-технічної експертизи №63/2019 від 21 жовтня 2019 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_7, яким встановлено факти порушення прав позивачів. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Большаков В.М., діючий від імені та в інтересах ОСОБА_3 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначив, що в ході експертного дослідження експерт ОСОБА_7 не взяв до уваги реальні координати земельних ділянок належних сторонам на праві власності, не визначився із поворотними точками ділянок, інформація про які містяться у Держгеокадастрі України, а без отримання цих офіційних даних неможливо було визначити на місцевості суміжні межі та правомірність встановлення відповідачем паркану на належній останній земельній ділянці. В основу ж висновку судової земельно-технічної експертизи, проведеної експертом ОСОБА_10 були покладені каталоги координат поворотних точок меж земельних ділянок, які містяться у Державному земельному кадастрі України. Згідно висновку цієї експертизи дерев`яна огорожа і встановлені позивачами виноградні стовпчики в південній стороні земельної ділянки відповідача знаходяться на території земельної ділянки саме ОСОБА_3 . При цьому дерев`яна огорожа, про демонтаж якої просять у своєму позові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зміщена від реальної межі між ділянками у середину земельної ділянки ОСОБА_3 на відстань від 1,27м до 2,55м. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представник - адвокат Лебєдєва Т.О. просили апеляційну скаргу задовольнити, з підстав викладених у скарзі. Представник ОСОБА_3 - адвокат Большаков В.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке відповідає встановленим та перевіреним судом фактичним обставинам справи, підтвердженим належними доказами. Заслухавши доповідача, позивачів, представників сторін, пояснення експерта ОСОБА_7 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони по справі є суміжними землевласниками. Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якої між ними поділено присадибну ділянку, загальною площею 0,1271 га та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній частковій власності позивачів. Визнано право власності за ОСОБА_2 на незабудовану частку присадибної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0620 га, решту земельної ділянки площею 0,0651 га та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на цій земельній ділянці передано у власність ОСОБА_1 (а.с.22-23). Згідно витягу з рішення Щасливцівської сільської ради Генічеського району Херсонської області 7 скликання від 11 вересня 2017 року «Про узгодження поділу земельної ділянки» №730 встановлено, що радою узгоджено розподіл земельної ділянки, що знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , загальною площею 0,1271 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на дві самостійні та присвоєно новостворюваній земельній ділянці площею 0,0620 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , відповідно до ухвали Генічеського районного суду від 10 листопада 2014 року, адресу: АДРЕСА_3 , за земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , відповідно до ухвали Генічеського районного суду від 10 листопада 2014 року, площею 0,0651 га залишити адресу АДРЕСА_1 (а.с.24). Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 листопада 2018 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6522186500:01:001:0963, площею 0,0620 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6522186500:01:001:0964, площею 0,0651 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 14). Власником земельної ділянки, кадастровий номер 6522186500:21:026:0012, площею 0,1216 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , є відповідач по справі - ОСОБА_5 , якою було змінено прізвище та ім`я на ОСОБА_3 , про що свідчать свідоцтва про зміну імені та про шлюб (а.с.128-129). Звернення позивачів до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та житловим будинком, з господарськими приміщеннями, зумовлено тим, що відповідач ОСОБА_3 після набуття у власність нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 зруйнувала існуючу до цього огорожу, розташування якої було погоджено із попереднім суміжним землекористувачем ОСОБА_4 , та встановила новий паркан, шляхом самовільного захоплення частини земельних ділянок належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт наявності перешкод у користуванні позивачам належними їм присадибними земельними ділянками, що полягали у самовільному захваті відповідачем ОСОБА_3 частин земельних ділянок позивачів. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, виходячи з наступного. Згідно частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. г ч. 1 ст. 91 ЗК України). Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За положеннями частин першої та другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Так, на підтвердження позовних вимог позивачами в суді першої інстанції наданий висновок судової інженерно-технічної експертизи №63/2019 від 21 жовтня 2019 року, проведений судовим експертом ОСОБА_7, в якому зазначено, що розмір та межі земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,062 га та за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0651 га не відповідають розмірами та межам встановленим при їх формуванні. Зменшення лінійних розмірів та загальної площі досліджуваних земельних ділянок відбулося, в тому числі, за рахунок фактичного переміщення північної (суміжної із землекористувачем ОСОБА_8 ) межі. Експерт вказав, що має місце переміщення вказаної межі вздовж житлового будинку літ. А та літньої кухні літ. Б, розміщених на ділянці АДРЕСА_1 на 0,51 метра до північно-західного кута будинку та 0,45 метра до північно-східного кута. Наявне на день обстеження місце розміщення встановленого на суміжній межі ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 паркану та його відстань від стін будівель будинку літ. А та літньої кухні літ. Б, розміщених на ділянці АДРЕСА_1 перешкоджають нормальній експлуатації та належному обслуговуванню вказаних будівель, належних ОСОБА_1 . Встановлений на суміжній межі ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 дерев`яний паркан розміщено з порушенням державних будівельних норм, бо він є світлонепроникним та розміщений на відстані менше 1 метра від стіни житлового будинку, що погіршує умови природного освітлення та інсоляції приміщень жилого будинку ОСОБА_1 . Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновок вказаної судової інженерно-технічної експертизи в якості достовірного доказу, оскільки в ході розгляду справи судом першої інстанції достеменно встановлено, що при проведенні цього експертного дослідження експертом не брались до уваги координати земельних ділянок учасників справи, які містяться у Держгеокадастрі України, оскільки визначення на місцевості суміжної межі зазначених ділянок необхідно для встановлення де відносно цієї межі проходить паркан відповідача, тобто встановлення вказаних обставин має визначальне значення при вирішенні питання щодо наявності факту порушення меж власників земельних ділянок. Вказане підтверджується відповіддю інженера-землевпорядника ОСОБА_9 , яким в ході вищевказаного експертного дослідження виконувався комплекс геодезичних робіт та який підтвердив, що без використання каталогу координат визначення меж земельної ділянки є неможливим. Останній зазначив, що при проведенні експертного дослідження у ході виконання геодезичних робіт межі земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до каталогу їх координат на місцевості не визначались. Були встановлені лише фактичні, на дату огляду, лінійні розміри існуючих меж, визначених парканами та фактична (по фактичному користуванню) площа земельних ділянок. Місце розташування паркану між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і земельною ділянкою ОСОБА_3 відносно суміжної межі цих земельних ділянок, встановленої відповідно до каталогу її координат також не визначалась. Наведені обставини підтвердив й допитаний в суді апеляційної інстанції судовий експерт ОСОБА_7 , який пояснив, що при проведенні експертизи ним не досліджувалися відомості про межі між ділянками, що містяться у Держземкадастрі, у зв`язку із відсутністю у нього відповідних документів. Фактично ним проводилося дослідження питання щодо порушення будівельних норм з приводу встановлення відповідачем паркану по відношенню до жилого будинку та літньої кухні ОСОБА_1 . Правомірність розміщення цих будівель на межі ділянок експертом також не досліджувалася. Під час розгляду справи Генічеським відділом ГУ Держгеокадастру України у Херсонській області надано координати поворотних точок меж земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за якими інженер-землевпорядник ОСОБА_9 виготовив схему меж земельних ділянок, на якій відображено місце розташування існуючого, встановленого відповідачем, паркану відносно суміжної межі, а саме встановлення спірного паркану з південної частини ділянки на відстані більше 1 метра від суміжної межі з позивачами (а.с.80). Заперечуючи проти пред`явленого позову, відповідач та її представник надали висновок судової земельно-технічної експертизи № 49/19 від 04 грудня 2019 року, складений судовим експертом ОСОБА_10 , відповідно до якого, місцезнаходження огорожі південної частини земельної ділянки ОСОБА_3 не співпадає з південною межею цієї земельної ділянки, визначеної відповідно до координат, що містяться у Державному земельному кадастрі України. Дерев`яна огорожа та встановлені виноградні стовпчики південної частини земельної ділянки ОСОБА_3 знаходиться на території земельної ділянки, що належить саме відповідачу ОСОБА_3 . Встановлена огорожа по відношенню до суміжної межі земельної ділянки, визначеної відповідно до її координат, що містяться у Державному земельному кадастрі України, зміщена в сторону північної межі земельної ділянки ОСОБА_3 від т. 7 зміщення складає 1,27 м; від т. 10 - 2,55м; від т. 4 - 0,99 м. Найбільше зміщення складає 2,87 м в місці розташування виноградного стовпчика позивачів. Тобто, встановлення спірного дерев`яного паркану ОСОБА_3 відбулося на належній відповідачу земельній ділянці, з відхиленням в бік зменшення земельної ділянки відповідача, по відношенню до офіційно визначених меж суміжних ділянок. Ці обставини позивачами не спростовано належними та допустимими доказами. Отже, ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що встановлена відповідачем ОСОБА_3 спірна огорожа, розташована саме на належній їй земельній ділянці та не порушує прав землевласників суміжних ділянок, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог. Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1216га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_2 , підтверджено витягом із Державного земельного кадастру, є чинним та позивачами не оспорюється. За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020 року без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 04 вересня 2020 року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: О.А. Кузнєцова С.В. Радченко