Ухвала КАС ВС № 540/2357/19

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 03 вересня 2020 року м. Київ справа №540/2357/19 провадження №К/9901/11609/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Желєзного І.В., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 в справі № 540/2357/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання дій, рішення та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, в якому просила: (і) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 ; (іі) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про відмову у поновленні пенсії, викладену в листі від 17.09.2019; (ііі) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області вчинити певні дії, а саме: провести поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020, яке було залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково, внаслідок чого: А) Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі головного управління від 17.09.2019 № 12232/03-01 та рішенні № 42 від 20.09.2019р. Б) Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області провести поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 21.02.2018р., відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В) У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити стосовно визначення строку, з якого позивачці має бути поновлена виплата пенсії. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху через несплату скаржницею судового збору у встановлених законом порядку та розмірі. Запропоновано заявниці надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн, або подати докази, які свідчать про наявність підстав для відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. На виконання вимог означеної ухвали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржниця надіслала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила квитанцію від 29.05.2020 № 80317 про сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн. Отже, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявниця виконала в строк, встановлений Верховним Судом. Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Приписом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах. У частині шостій статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Спір у цій справі виник через ухвалення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області рішення про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії, яка викладена в листі від 17.09.2019 № 12232/03-01, а також аналогічного рішення № 42 від 20.09.2019. І з огляду на те, що предметом спору в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень стосовно відмови у відновленні виплаті пенсії, ця справа є саме справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України. Але на обґрунтування вимог касаційної скарги заявниця покликається на те, що ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2019 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа № 815/1226/18 на підставі пункту 8 частини першої Перехідних положень КАС України, оскільки колегія суддів вважає за потрібне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 у справі № 645/2730/15-а. Верховний Суд зважає на те, що ключовим правовим питанням, на яке мала відповісти Велика Палата Верховного Суду під час розгляду вказаної справи, є те, чи може бути поновлена раніше призначена особі пенсія (але припинена відповідно до пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») починаючи з 7 жовтня 2009 року - дати ухвалення Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009, а не з дати звернення із заявою про поновлення пенсії до органу Пенсійного фонду України. Колегія суддів встановила, що касаційна скарга стосується обґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності відмови в позові стосовно вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності щодо поновлення пенсії та зобов`язання провести поновлення виплати їй пенсії за віком з 07.10.2009 на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009. Отже, ключовим правовим питанням, порушеним у касаційній скарзі, є правомірність обмеження строку, з якого може бути поновлена позивачці виплата пенсії на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009, шістьма місяцями перед звернення до суду із зазначеним позовом, а отже правозастосування у справі, в якій подана ця касаційна скарга (№ 540/2357/19), має узгоджуватися з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (з огляду на тотожність проблемних питань застосування права, порушених у названих справах). У цьому контексті колегія суддів зважає на те, що частиною третьою статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України. Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави. Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, використання процесуальної правової норми). Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України). Колегія суддів зауважує, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, яка була ухвалена вже після подання заявницею касаційної скарги, сформульований такий правовий висновок: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду (вжила активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте їй було відмовлено в такому поновленні. Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України». Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно. Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист. Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України. Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.». З огляду на наведене суд касаційної інстанції встановив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, і це вказує на те, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому Верховний Суд, як виняток, здійснить касаційний перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого в цій справі. За вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є аргументи скаржниці щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й наявність обставин, наведених у підпункті «а» пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Керуючись положеннями підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 в справі № 540/2357/19.

2. Витребувати з Херсонського окружного адміністративного суду справу № 540/2357/19.

3. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

4. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя І.В. Желєзний Суддя Н.В. Коваленко