Постанова 4824 № 761/1896/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/1896/18 Головуючий у 1 інстанції: Волошин В.О. Провадження № 22-ц/824/6589/2020 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В., секретар Майданець К.В., розглянувши апеляційну скаргу Беліменка Олександра Олександровича, який діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації,- в с т а н о в и в: В січні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення і зняття з реєстрації. Зазначило, що ПАТ «Укртелеком» на праві власності належить нежитлова будівля АДРЕСА_1 . В одному з приміщень вказаної будівлі зареєстрований і проживає колишній працівник ОСОБА_1 разом зі своїм сином відповідачем ОСОБА_2 . Між ОСОБА_1 і Республіканською міжміською телефонною станцією, правонаступником якої є ПАТ "Укртелеком" укладався договір оренди , який закінчився у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 . За умовами договору ОСОБА_1 після звільнення був зобов`язаний звільнити службове приміщення. По теперішній час відповідачі не звільнили належне ПАТ «Укртелеком» приміщення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року в позові ПАТ «Укртелеком» відмовлено. В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укртелеком» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким усунути перешкоди у користуванні та розпорядження власністю шляхом виселення відповідачів з приміщення будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Після звільнення ОСОБА_1 не звільнив займане ним житло в будинку АДРЕСА_1 . 18 січня 2019 року ПАТ «Укртелеком» запропонувало відповідачу інше житло або отримання ним одноразової грошової допомоги. Відповіді на таку пропозицію ОСОБА_1 не надав. В ході розгляду судом справи ПАТ «Укртелеком» подало заяву про уточнення позовних вимог із копією вказаного листа, але суд її повернув. В апеляційній інстанції представник ПАТ «Укртелеком» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судове засідання представник Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби України в м. Києві не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 липня 1984 року відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду двірника до Республіканської міжміської телефонної станції, правонаступником якої є ПАТ «Укртелеком». 06 лютого 1985 року між Республіканською міжміською телефонною станцією та ОСОБА_1 укладений договір за умовами якого Республіканська міжміська телефонна станція надала службову квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 16 кв.м., а двірник ОСОБА_1 зобов`язується її утримувати в повній справності, зразковому санітарному стані і у випадку звільнення зобов`язується звільнити службову квартиру і повернути РМТС в повному порядку (.а.с.157, т1). 25 грудня 1985 року виконавчим комітетом Ленінської районної Ради народних депутатів на підставі рішення № 452 від 11 листопада 1985 року ОСОБА_1 виданий ордер № 4337 на право зайняття службового жилого приміщення на період роботи двірником Республіканської міжміської телефонної станції - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 16 кв.м. (а.с. 25, т.1). 17 січня 1986 року Шевченківським РУГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_1 зареєстрований проживаючим в службовій квартири АДРЕСА_3 (т.19,а.с.1). 23 березня 2010 року Шевченківським РУГУ МВС України в м.Києві в службовій квартири АДРЕСА_3 зареєстрований проживаючим син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 листопада 2004 року відповідач ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з посади прибиральника територій ПАТ «Укртелеком». Позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ПАТ «Укртелеком» обґрунтовувало тим, що приміщення будівлі АДРЕСА_3 не належить до житлового фонду, після звільнення відповідач ОСОБА_1 та його син не мають правових підстав проживати у приміщенні по АДРЕСА_1 . З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Укртелеком» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вказаного рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. За змістом ст. 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Частиною 1 ст. 125 ЖК Української РСР визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Судом встановлено, що ОСОБА_1 як двірник Республіканської міжміської телефонної станції набув право користування службовим жилим приміщенням однокімнатною квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 16 кв.м. на підстав ордеру № 4337 від 25 грудня 1985 року та рішення виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів № 452 від 11 листопада 1985 року. Доводи позивача, що в приміщенні АДРЕСА_3 відсутній житловий фонд спростовується наявним в матеріалах справи рішенням № 115 виконкому Радянської ради депутатів трудящих м.Києва від 13 січня 1964 року, яким Київській міжміській телефонній станції під службове приміщення двірницьких надані дві окремі однокімнатні квартири по АДРЕСА_3 . Кожна складається з одної кімнати 18 кв.м. і кухні 8 кв.м. (а.с.154, т.1) Після отримання службового житла Республіканської міжміської телефонної станції відповідач ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві двадцять років ( з 04.07 1984 року по 30.11.2004 року), а тому не може бути виселений з службового жилого приміщення без надання іншого житлового приміщення після припинення трудових правовідносин з підприємством відповідно до ч.1 ст. 125 , ст. 124 ЖК України. Відповідно не може бути виселений і член сім`ї ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Укртелеком». Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що ПАТ «Укртелеком» пропонувало відповідачам інше житло, а також подало заяву про уточнення позовних вимог. В апеляційній скарзі ПАТ «Укртелеком» просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення. Як вбачається з листа ПАТ «Укртелеком» від 18 січня 2019 року, ПАТ «Укртелеком» лише запропонувало ОСОБА_1 обрати інше житло та виселитися з вказаної будівлі із компенсацією йому орендної плати житла за шість місяців або отримати матеріальну компенсацію за звільнення займаного приміщення загальною вартістю 60 000 грн. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Беліменка Олександра Олександровича, який діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 вересня 2020 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.