Постанова 4815 № 571/16/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 вересня 2020 року м. Рівне Справа № 571/16/20 Провадження № 22-ц/4815/872/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової О.Л. на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 травня 2020 року, ухвалене в складі судді Комзюк А.Ф., повний текст рішення виготовлено 08.05.2020 року, у справі №571/16/20, в с т а н о в и в : У січні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 23 серпня 2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. В порушення умов кредитного договору відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, тому станом на 31.10.2019 року, виникла заборгованість в сумі 93 602,49 грн., що складається із 3913,19 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 83 783,26 грн., - відсотків за користування кредитом, 972,59 грн. - пені, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4433,45 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 93 602,49 грн, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 травня 2020 року Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 23 серпня 2013 року в розмірі 93 602,49 гривень відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Покликається на незастосування судом постанов Верховного Суду у аналогічних справах та просить апеляційний суд оцінити надані докази та правові висновки зазначенні у постановах Верховного Суду. Вважає, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову щодо стягнення відсотків та штрафу за користування кредитом, не оцінив усіх фактичних обставин справи та доводів позивача щодо наявної заборгованості відповідача та її розміру, неповно та не всебічно з`ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Звертає увагу суду, що підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах та узгодили усі умови договору в тому числі відсоткову ставку. Вважає, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитом та штрафу. Вказує, що суд безпідставно застосував строк позовної давності, оскільки строк дії картки встановлений до 30.06.2017 року. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд враховує, що правовідносини сторін засновані на письмовій документарній формі, докази, які сторони вважали за необхідне подати, подані, позиції скаржника викладені письмово згідно із п.5 ч.2 ст.356 ЦПК України. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає. Встановлено, що 23 серпня 2013 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.8). Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.08.2013 року, станом на 31.10.2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» становить 93 602,49 грн., в тому числі: 3913,19 грн. - тіло кредиту, 83 783,26 грн. - заборгованість за відсотками, 972,59 грн. - пеня, 4933,45 грн. - заборгованість по судовим штрафам (а.с.5-7). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) суд першої інстанції, виходив із того, позивачем пропущений встановлений законом строк для звернення до суду з цими вимогами, а доказів поважності пропуску цього строку банком суду не надано. Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3913,19 грн. у зв`язку з пропуском строку позовної давності є помилковим, оскільки за змістом укладеного між сторонами договору від 23 серпня 2013 року, умови якого зафіксовані лише у анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не містять строку повернення кредиту (користування ним), тому у відповідача до пред`явлення банком цього позову до суду не виникло зобов`язання з повернення отриманих коштів, оскільки початок перебігу позовної давності у такому випадку визначається відповідно до частини другої статті 530 ЦК України. Такий висновок Верховного Суду узгоджується зі правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№ 14-131цс19). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, отже, суд не звернув увагу на наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 3913,19 грн, оскільки відповідачем не заперечувалось отримання кредиту та не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 3913,19 грн. Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій з огляду на таке. Убачається, що наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів, пені, комісій не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, анкета-заява позичальника від 23 серпня 2013 року також не містить визначеного розміру процентної ставки, неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, висновок суду першої інстанції в частині вимог стягнення із відповідача заборгованості за відсотками, пенею щодо їх безпідставності є правильним, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Враховуючи, що позов підлягає до задоволення частково в сумі 3913,19 грн., що становить 4,18% від ціни позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 219,66 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової О.Л. задовольнити частково. Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 травня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитом (тіло кредиту) скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3913,19 грн. заборгованості за кредитом. У решті рішення суду залишити без зміни. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 219,66 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 03 вересня 2020 року. Головуючий : Судді