Ухвала КЦС ВС № 464/3201/18

У х в а л а 01 вересня 2020 року м. Київ справа № 464/3201/18 провадження № 61-11923 ск 20 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: державний реєстратор Обласного комунального підприємства Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Бірак Євгеній Васильович, Акціонерне товариство «Львівський хімічний завод», Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, В с т а н о в и в: 08 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або (за умови відмови особи від отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків з релігійних міркувань) номер і серію паспорта для фізичних осіб-громадян України ОСОБА_1 , а також адресу електронної пошти ОСОБА_1 , та не вказано про її відсутність. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу, із зазначенням у ній, крім іншого, реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або (за умови відмови особи від отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків з релігійних міркувань) номера і серії паспорта для фізичних осіб-громадян України ОСОБА_1 , а також вказати адресу електронної пошти ОСОБА_1 , або зазначити про її відсутність. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі. Натомість, у касаційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із важким матеріальним становищем, що виникло внаслідок наявності на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Однак, заявником не було додано до касаційної скарги належних доказів (документів) на підтвердження її майнового стану (зокрема, розмірів доходів за попередній календарний рік), в тому числі, доказів його погіршення у зв`язку із наявністю на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Отже, слід відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від оплати судового збору за подання даної касаційної скарги. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, за подання касаційної скарги на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, ОСОБА_1 необхідно надати докази оплати судового збору в розмірі 3 524,00 грн (1 762,00*200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA 288999980313151207000026007 . Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 01 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко