Ухвала КЦС ВС № 274/4568/21

УХВАЛА 23 листопада 2023 року м. Київ справа № 274/4568/21 провадження № 61-7023св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов`язання вчинити дії та вселення. Позов мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину він спільно із ОСОБА_4 набув право власності на 37/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте, він як власник майна не може користуватися будинком, оскільки донька ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , яка фактично проживає у цьому будинку, змінила вхідний замок, чим унеможливила доступ до житла. ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 із проханням надати йому можливість проживати у належному йому будинку. Лист-претензію ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком ОСОБА_2 відмовилася отримувати, що свідчить про відмову у задоволенні законних вимог власника житла. ОСОБА_1 просив усунути перешкоди в користуванні належним йому майном, а саме, 37/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати йому дублікат ключів від вхідних дверей та вселення його у вказане житлове приміщення. У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов`язання вчинити дії. Зустрічний позовом мотивований тим, що відповідно до договору дарування від 06 серпня 2021 року ОСОБА_2 отримала у власність 37/200 часток житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим користувачем 37/200 часток цього будинку є ОСОБА_1 37/100 частки спірного житлового будинку відповідно до поверхового плану на будівлю літ. А складається з: сараю літ. Д-1, Ж-1, 1-1, літньої кухні літ. Б-1, гаражу літ. В-1, погріб п/д, гаражу літ. Г-1, Н-1, вбиральня літ. И, погріб п/д, паркан №

1. Іншими співвласниками житлового будинку є ОСОБА_5 (17/100 ідеальних часток), ОСОБА_6 (4/100 ідеальних часток), ОСОБА_7 (42/100 ідеальних часток). Між співвласниками будинку встановлений порядок користування житлом, а їхні частки фактично становлять відокремлені квартири. Тому 37/100 ідеальних часток житлового будинку, що належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності, фактично становить квартиру № 3 . Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існувала усна домовленість, що ОСОБА_1 проживатиме у літній кухні літ. Е-1, яку самовільно перебудував у житловий будинок, та користуватиметься гаражем літ. Б-1, а ОСОБА_2 з матір`ю та бабусею проживатиме у частині житлового будинку літ. А-1. Однак, ОСОБА_1 усної домовленості не дотримується та різними засобами намагається вижити ОСОБА_2 з її власності, створюючи нестерпні умови для проживання. Він вирвав лічильник на світло, вживав брудну лайку та провокував конфлікти. ОСОБА_2 просила зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у користуванні будівлями: літньою кухнею літ. Б-1 та гаражем літ. Е-1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання дублікату ключів від приміщень, яким користується. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим приміщенням, а саме 37/200 частками житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 дублікат ключів від вхідних дверей будинку. У задоволенні іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні будівлями літньої кухні літ. Б-1 та гаража літ. Е-1, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передання ОСОБА_1 дублікатів ключів від цих приміщень ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: судом встановлено, що ОСОБА_1 не має доступу до власного нерухомого майна, а саме, 37/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (фактично квартири № 3 згідно плану), оскільки його до будинку не допускають та у нього відсутні ключі від вхідних дверей до будинку; ОСОБА_2 не має ключів від гаража літ. Е-1 та літньої кухні літ. Б-1, тобто не має доступу до цих господарських споруд, співвласником яких вона є згідно правовстановлюючого документу на її частку нерухомого майна; суд відхилив доводи ОСОБА_1 стосовно того, що він за власні кошти переобладнав літню кухню літ. Б-1 та гараж літ. Е-1, тому до них не може мати доступ ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 є співвласницею цих будівель та переобладнання було самочинним; за таких обставин, порушені права сторін на користування та володіння своєю власністю підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 дублікат ключів від вхідних дверей від 37/200 часток будинку, яка перебуває у її фактичному користуванні та шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 дублікат від вхідних дверей гаража літ. Е-1 та літньої кухні літ. Б-1, що перебуває у його фактичному користуванні; при задоволенні позовних вимог, суд виходив із основоположного права власника нерухомого майна на володіння та користування ним; суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про його вселення, оскільки позивачем не доведено, що він вживав заходів щодо вселення до своєї частки будинку та йому немає де проживати. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. У травні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в частині відмови у первісному позові щодо вселення у спірний житловий будинок та в частині задоволення зустрічного позову щодо усунення перешкод у користуванні будівлями літньої кухні та гаража скасувати, ухвалити в цих частинах відповідне судове рішення. Касаційна скарга мотивована тим, що: з урахуванням того факту, що гараж літ. Е-1 та літня кухня літ. Б-1 самочинно переобладнані у житловий будинок, вони не можуть бути об`єктами права власності, а отже і предметом спору; суди першої та апеляційної інстанцій невірно врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 947/22831/19, від 04 листопада 2021 року у справі № 464/3201/18. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволених позовних вимог ОСОБА_2 . Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу № 274/4568/21 з суду першої інстанції. В ухвалі Верховного Суду від 29 травня 2023 року зазначено, що у касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 947/22831/19, від 04 листопада 2021 року у справі № 464/3201/18. Підставою відкриття касаційного провадження є підстава, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. У червні 2023 року справа № 274/4568/21 надійшла до Верховного Суду. Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 02 вересня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули в рівних частках право власності на 37/100 частки будинку АДРЕСА_1 . До будинку АДРЕСА_1 належать: сарай літ. Д-1, Ж-1, І-1, літня кухня літ. Б-1, гараж літ. В-1, погріб п/д, гараж літ. Г-1, Е-1, вбиральня літ. И, погріб п/д, паркан -1. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_4 у її позові до ОСОБА_1 про припинення її права на частку у спільному майні на половину від 37/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 зі стягненням із ОСОБА_1 305 194,5 гривень, через неможливість відповідачем за майновим станом сплатити грошову компенсацію ОСОБА_4 за її частку будинку. Судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не проживає близько 10 років, там проживає ОСОБА_2 . ОСОБА_8 у будинку не проживає із 2018 році. До 2018 року у ОСОБА_8 та ОСОБА_2 із ОСОБА_4 виникали конфлікти із приводу користування будинком. Згідно з договором дарування від 06 серпня 2021 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 37/200 часток будинку АДРЕСА_1 . За цим договором дарування та відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, до будинку АДРЕСА_1 належать: погріб окремо збудований літ. Ж-1, погріб окремо збудований літ. З-1, мансарда житлова літ. АЗ-1м/с, прибудова літ. а-1, прибудова літ. а1-1, прибудова літ. А1-1, тамбур літ. а2-1, прибудова житлова літ. А2-1, тамбур літ. а3-1, прибудова житлова літ. А3-1, літня кухня літ. Б-1, гараж літ. В-1, гараж літ. В-1, гараж літ. Г-1, гараж літ. Е-1, огорожа. Сторони визнали той факт, що 37/100 часток будинку АДРЕСА_1 , які успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка свою частку подарувала дочці ОСОБА_2 , складає квартиру № 3 , позначену на плані. Цією часткою будинку фактично користується ОСОБА_2 . Згідно з технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 , цей будинок включає 4 квартири, обладнані окремими входами. Гараж літ. Е-1 та літню кухню літ. Б-1 самочинно переобладнано в житловий будинок. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до заяви-претензії ОСОБА_1 від 28 травня 2021 року, адресованої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив забезпечити йому доступ до його житла -половини від 37/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом передання ключів від вхідних дверей будинку. Вказана заява не була повернута ОСОБА_1 через неотримання її поштою ОСОБА_2 . Згідно з довідкою старшого ДОП сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бердичівського РВП Совінського В. від 23 листопада 2021 року про результати розгляду звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пояснювала, що працює у м. Києві та до Бердичева приїздить зрідка. Вона підтвердила, що перебуває у неприязних відносинах із ОСОБА_1 , оскільки не може розділити спадщину. Те, що вона не пускає ОСОБА_1 до будинку вважає наклепом, оскільки хвіртка зачиняється на кодовий замок, пароль якого ОСОБА_1 відомий. Відповідно до талону повідомлення єдиного обліку № 11526 від 14 липня 2021 ОСОБА_2 зверталася із заявою до Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області щодо прийняття заходів до дядька ОСОБА_1 , який перешкоджає проживанню у будинку по АДРЕСА_1 , який належить матері заявниці та який ображає брутальною лайкою, провокує на конфлікти. Відповідно до довідки судово-медичного експерта № 281 ОСОБА_2 15 липня 2021 року проходила судово-медичний огляд. Згідно з довідкою лікаря Бердичівської міської лікарні від 16 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулася 15 липня 2021 о 09-50 год з приводу побутової травми. Їй встановлено діагноз: забій правого передпліччя, крововилив правого передпліччя. Відповідно до довідки дільничного офіцера поліції Бердичівського РВП А. Качанюка від 27 січня 2022 року на звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій сестри ОСОБА_10 , яка не дає доступу до користування будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_10 пояснювала, що брат користується будинком, який незаконно побудував та крім того хоче заволодіти її будинком, який вона отримала у спадщину. У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що «ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне конкретизувати: Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15, від 6 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16 тощо); Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 6 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо). Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими». У справі № 6-130цс13, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак», треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації у м. Донецьку», про визнання права власності на приміщення магазину. У справі № 916/2791/13, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка А. А., про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду. У справі № 680/214/16-ц, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В. Ю., приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Грибчика А. М. про визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування її реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) і зобов`язання знести самочинне будівництво. У справі № 947/22831/19, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі,ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Шевцової О. В. про скасування реєстрації щодо готовності до експлуатації та рішення про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити певні дії, а саме,знести самочинно зведену за межами геометричних розмірів фундаментів у плані прибудову до квартири АДРЕСА_4. У справі №464/3201/18, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно. У справі, що переглядається, предметом привісного позову ОСОБА_1 є усунення перешкоди в користуванні належним йому майном, шляхом зобов`язання відповідача передати йому дублікат ключів від вхідних дверей та вселенням його у спірне житлове приміщення; предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є усунення перешкод у користуванні спільним майном, шляхом надання дублікату ключів від приміщень, яким користується. Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 947/22831/19, від 04 листопада 2021 року у справі № 464/3201/18, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження у справі № 274/4568/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування майном шляхом зобов`язання вчинити дії, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування майном, шляхом зобов`язання вчинити дії. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук