Постанова Волинський апеляційний суд № 161/4266/20

Справа № 161/4266/20 Провадження №33/802/609/20 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р. М. Категорія:ч.1 ст.155-1 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А.. за участю особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Пасенка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , касира в магазині "Еко Маркет", що за адресою: вул.Воїнів Афганців, 7, м.Луцьк, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 (вісімдесят п`ять) грн. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 420 грн. 40 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 11 березня 2020 року об 16 год. 15 хв. в магазині за адресою: вул.Воїнів Афганців, 7, м.Луцьк, не провела через РРО суму покупки та не видала касовий чек, чим порушила п.п.1. 2 ст.3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та відповідно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП. Не погодившись із таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вважає його незаконним та необґрунтованим. Вказує, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, оскільки продажу товару не було, і відповідно не могло бути розрахункової операції. Щодо обставин, які мали місце 11.03.2020 року зазначає про те, що вона перебувала на робочому місці в магазині "Еко Маркет". На касі утворилась черга із покупців, серед яких була невідома їй особа жіночої статі. Після того, як вона ( ОСОБА_1 ) підсунула ближче товар цієї особи по прилавку каси, то із-за спини останньої визирнув чоловік в цивільному одязі, який представився працівником податкової служби. Він повідомив їй про те, що має місце факт реалізації алкогольних та тютюнових виробів неповнолітній особі, тобто згаданій дівчині. ОСОБА_1 пояснила йому, що продажу будь-яких товарів не відбулось, а вона як касир власне мала намір з`ясувати вік цієї дівчини, ще до моменту продажу товару. Однак, працівник податкової служби її пояснення проігнорував та почав з`ясовувати її анкетні дані, і після цього повідомив, що ця особа є неповнолітньою, та почав вимагати видати фіскальний касовий чек на товар. Крім того, вказує, що товар був повернутий у торгівельний зал. Однак, суд першої інстанції не повідомивши її про час та дату слухання справи позбавив її довести дані обставини, і цим порушив її право на справедливий розгляд справи судом. Вважає, що за таких обставин судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного судового рішення. Як на поважність причин пропуску такого строку посилається на те, що вона не була обізнана про розгляд справи судом та постановлення судового рішення, а про його існування дізналась лише 06 серпня 2020 року, і цього часу почав перебіг 10-денного строку на його оскарження. Апеляційну скаргу подала 07.08.2020 року. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Пасенка С.А., які підтримали апеляцію у повному обсязі та просили її задовольнити з підстав викладених в ній, доходжу до наступного висновку. Враховуючи доводи апелянта вважаю, що йому слід поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки він пропущений з поважних на те причин. Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч цьому, судом не було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є передчасним і не відповідає вимогам ст.280 КУпАП. Оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, як це передбачено п.2 ч.8 ст.294 КУпАП з наступних підстав. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії №00086-32 від 11.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за що передбачена відповідальність ч.1 ст.155-1 КУпАП. За диспозицією ч.1 ст.155-1 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення, полягає у порушенні встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, а саме - у тому, що вона як працівник (касир) магазину, не провела через РРО суму покупки та не видала касовий чек, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення №00086-32 від 11.03.2020 року, акт про результати фактичної перевірки №03/61/32-05/35495114 від 12.03.2020 року та інші матеріали, які містяться в справі. Проте, як вбачається з матеріалів справи місцевий суд вищевказані докази належним чином не перевірив та не дав їм відповідної правової оцінки. ОСОБА_1 не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення суду пояснила, що у час, дату вказаних у протоколі дійсно перебувала на робочому місці в магазині "Еко Маркет". Близько 15 год. 15 хв. утворилась черга із покупців, серед яких була невідома їй особа жіночої статі. Після того, як вона підсунула ближче товар цієї особи по прилавку каси, то із-за спини останньої визирнув чоловік в цивільному одязі, який представився працівником податкової служби, та повідомив їй про те, що має місце факт реалізації алкогольних та тютюнових виробів неповнолітній особі, тобто згаданій особі жіночої статі. Вона ( ОСОБА_1 ) пояснила працівнику податкової служби, що продажу товару не відбулось, а вона як касир власне мала намір з`ясувати вік цієї особи жіночої статі, до моменту продажу товару. Проте, працівник податкової служби її пояснення ігнорував та почав з`ясовувати її анкетні дані, і після їх з`ясування повідомив, що ця особа є неповнолітньою. При цьому, працівник податкової служби почав вимагати у неї видати фіскальний касовий чек на товар, однак вона цього не зробила, оскільки товар не був проданий. Крім того, пояснила, що товар, який мала придбати молода дівчина був повернутий у торгівельний зал. Такі твердження ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. Допитаний в ході апеляційного розгляду справи свідок ОСОБА_2 , який є працівником магазину - регіональним начальником служби безпеки, пояснив, що коли приїхав в магазин, то побачив, що працівник податкової служби складає документи. ОСОБА_1 повідомила йому - ОСОБА_2 про те, що вона ніяких товарів не продавала особі жіночої статі, яка ніби є неповнолітньою. Після цього, він дану особу жіночої статі запросив в кабінет, де з`ясувалося, що вона є судимою за вчинення крадіжки. По даному факту була проведена інвентаризація, і зайвих коштів в касі виявлено не було. Пояснив і те, що товар проданий не був, а повернутий в торговий зал. Крім того, судом було допитано в якості свідка ОСОБА_3 , яка є працівником магазину в якому працює ОСОБА_1 . Вона суду пояснила, що почувши крики на касі, підійшла до продавця ОСОБА_4 , яка їй повідомила, що ніяких товарів не продавала, а у неї вимагають чек. Так, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП. В матеріалах справи докази, які прямо вказували б про те, що ОСОБА_1 , як працівник магазину (касир), не провела через РРО суму покупки та не видала касовий чек, окрім як зазначення про це в протоколі про адміністративне правопорушення №000086-32 від 11.03.2020 року, який був складений на підставі акту про результати фактичної перевірки №03/61/32-05/35495114 від 12.03.2020 року, - відсутні. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує наступне. Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. А тому, посилання сторони захисту про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. За положеннями ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. За таких обставин, що постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення за санкцією цієї статті, не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки в її діях склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними в справі, і таких не було здобуто в ході апеляційного розгляду. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, то провадження в справі відносно неї підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП за наведених в протоколі обставин. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2020 року в даній справі скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк