Постанова Волинський апеляційний суд № 158/500/20

Справа № 158/500/20 Провадження №33/802/444/20 Головуючий у 1 інстанції:Поліщук С. В. Категорія:ч.1 ст. 155-1 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника Лавренчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лавренчука О.В в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичної особи-підприємця, жителя АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) грн. ОСОБА_1 визнано винним і притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він будучи фізичною особою - підприємцем, здійснюючи господарську діяльність в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою: АДРЕСА_2 , 03.03.2020 року не провів через РРО та не видав фіскального чека на суму покупки, чим порушив п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року. Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції захисник ОСОБА_1 Лавренчук О.В. в апеляційній скарзі вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ`єктивно з`ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства. В обґрунтування своїх доводів посилається, що суддя суду першої інстанції як на належний доказ винуватості особи послався на пояснення ОСОБА_1 від 03 березня 2020 року, однак вважає це неприпустимим, так як дана особа такі пояснення не підписувала. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, яким суддя підтверджує винуватість ОСОБА_1 не зазначені свідки події, що свідчить про порушення принципу безпосередності дослідження доказів. Під час проведення перевірки було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки не було забезпечено присутність захисника. Посилається також і на те, що судом не взято до уваги доводи захисника, висловлені під час судового розгляду матеріалів в суді першої інстанції, а саме те, що ОСОБА_1 не здійснював підприємницької діяльності в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», не було жодних договорів оренди, не проводилась реалізація алкогольних напоїв. Суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки насправді ОСОБА_1 завітав до власника приміщення з метою обговорення договору оренди, однак був зустрінутий провокативними діями ревізорів-інспекторів, які вже були підготовлені і в конкретну годину прибули за місцем події та заздалегідь підготували накази та інші документи. Таким чином висновки постанови є надуманими та необґрунтованими, а тому вона підлягає до скасування, а провадження у ній до закриття на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - Лавренчука О.В., який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати постанову суду, суддя приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо. Зі змісту постанови вбачається, що висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП ґрунтуються на сукупності досліджених суддею письмових доказів. Такі висновки ґрунтуються на даних, які містяться в матеріалах справи, зокрема, протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , як суб`єктом господарської діяльності, що також стверджується актом №03/53/32-01/2776505236 від 04.03.2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.03.2020 року, наказом про проведення фактичної перевірки № 729 від 03.03.2020 року, згідно яких ОСОБА_1 , будучи фізичною особою - підприємцем, здійснюючи господарську діяльність в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою: АДРЕСА_2 , 03.03.2020 року не провів через РРО та не видав фіскального чека на суму покупки, чим порушив п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року. Судом першої інстанції належним чином були досліджені дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким дана відповідна правова оцінка, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Разом з цим, доводи апелянта про те, що він не причетний до вчинення правопорушення не береться судом до уваги, оскільки він, як стверджується матеріалами справи, не провів розрахункову операцію через РРО на повну суму покупки, чим порушено п.п.1, 2 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять даних про зайняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 , то суд їх до уваги не бере, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнається учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Пунктом 2 ч. 2 ст. 55 ГК України, встановлено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Частиною 1 ст. 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Відповідно до абз. 15 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Ч. 1 ст. 155-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Волинській області 03 березня 2020 року о 13:30 год. проведено перевірку господарської одиниці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Суб`єкт господарювання - ФОП ОСОБА_1 ідентифікаційний номер фізичної особи за ДРФО НОМЕР_1 . Перевіркою, крім іншого, встановлено, що при продажі пляшки пива «Живе пиво файне» світле фільтроване не пастеризоване об`ємом 0,5 л. вартістю 30, 00 грн. не проведено розрахункової операції через РРО та не видано розрахункового документу на суму 30, 00 грн. Щодо посилань адвоката Лавренчука О.В. про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано свідків даної події, то слід відзначити, що як свідчать матеріали провадження, відомості про те, що при проведенні перевірки даної фізичної особи-підприємця свідки не залучались, а ст. 256 КУпАП не передбачається їх обов`язкова участь. У відповідному місці вище зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення містяться власноручні письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що він згідний з порушенням та його повідомлено, що розгляд справи відбудеться за викликом у приміщенні суду. Безпідставними вважаю доводи апелянта про те, що винуватість ОСОБА_1 не підтверджується нічим, окрім протоколу про адміністративне правопорушення. Так, в акті № 03/53/32-01/2776505236 від 04.03.2020 року, на який послався суд у своєму рішенні зафіксовано, що ОСОБА_1 , як суб`єкт господарювання в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою: АДРЕСА_2 , 03.03.2020 року не провів через РРО та не видав фіскального чека на суму покупки 30, 00 грн. Відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції не набирався й не видавався. В цьому ж акті є власноручне пояснення ОСОБА_1 , в якому зазначено, що зауважень до тексту акту перевірки та перевіряючих він не має, окрім того прохань чи заяв щодо виклику чи запрошення захисника матеріали цього документа не містять. За таких обставин, приходжу до висновку, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, перевірив їх належними, достатніми та взаємоузгодженими доказами, на підставі яких встановив вину ОСОБА_1 у вміненому йому адміністративному правопорушенні й правильно кваліфікував дії за ч.1 ст.155-1 КУпАП. З огляду на вище наведене, вважаю непереконливими доводи апелянта щодо незаконності судового рішення, а версія захисника про те, що його підзахисний завітав до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» як гість не знаходять, свого підтвердження матеріалами провадження. Під час апеляційного перегляду встановлено, що суддею суду першої інстанції повно з`ясовані визначені ст.280 КУпАП обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення. З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови судді. Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу захисника Лавренчука Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк