Постанова 4815 № 565/1888/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 серпня 2020 року м. Рівне Справа № 565/1888/19 Провадження № 22-ц/4815/748/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Мануляк Ю.В. Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий Боймиструк С.В. судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання : Тхоревський С.О., з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : 31 жовтня 2019 року до Кузнецовського міського суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, яка прийнята судом до розгляду та на підставі якої відкрито провадження у справі, відповідно до ухвали суду від 11 листопада 2019 року, в порядку спрощеного позовного провадження. 25 листопада 2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів. Ухвалою суду Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2019 року вищевказані позови прийняті до спільного розгляду та об`єднані в одне провадження, а також здійснено перехід від розгляду за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року закрито провадження у справі в частині первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів в частині позовної вимоги щодо розірвання шлюбу. Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів обґрунтовуються тим, що шлюбні відносини між сторонами припинено протягом тривалого часу і сторони не ведуть спільне господарство. Від шлюбу у сторін народилося двоє доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на повному забезпеченні та утриманні ОСОБА_3 , який має стабільний заробіток та місце роботи, а також у його власності перебуває квартира. ОСОБА_1 не несе жодних витрат по утриманню дітей. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задоволено частково. Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_3 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 1200 (одній тисячі двісті) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 25.11.2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, через безпідставність. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із вказаним рішенням суду з підстав його необґрунтованості та незаконності, вважає дане рішення незаконним і прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано норми ч.2,3 ст. 106 та ст. 161 СК України, якими визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Аналізуючи вищезазначені норми вказує на те, що спір про визначення місця проживання дітей вирішується судом лише за умови окремого проживання батьків, проте суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ні позивач, ні діти не змінили місце своєї реєстрації після переїзду на найману квартиру. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на показання свідка практикуючого психолога ОСОБА_7 , згідно висновку якої, негативним є одностороннє спілкування дітей з батьками, що призводить до тиску на дітей того з батьків, з ким вони проживають. Також зазначила, що в період спільного проживання та перебування у шлюбі, через невиконання своїх батьківських обов`язків з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 в судовому порядку. Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У додаткових поясненнях додала, що створені ОСОБА_3 умови з окремого проживання дітей є протиправними та штучно створеними, тобто такими, що спрямовані на порушення її прав матері, але для задоволення власних корисливих інтересів батька. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначив, що у зв`язку з важким психологічним кліматом який було штучно створено відповідачем та постійним зловживанням відповідачем алкогольних напоїв, здійснення психологічного насильства над дітьми, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, він був змушений тимчасово змінити місце проживання. Двоє неповнолітніх доньок підтвердили свою згоду на проживання з батьком, такого ж висновку дійшов і орган опіки і піклування. Крім того зазначає, що відповідач відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 червня 2009 року у справі №2-239/09 відновила виконавчий лист та протягом квітня-травня 2020 року отримала близько 32000 грн. аліментів, більшу частину яких фактично витратила на себе. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 та її представник адвокат Полюхович О.І., в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити. ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Ухвалюючи рішення в частині визначення місця проживання дітей, суд першої інстанції врахувавши думку дітей, щодо бажаного місця проживання, висновок органу опіки та піклування, прийшов до висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 з батьком. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками та обґрунтуванням суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з ч.2 статті 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини. Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.02.2002 року, рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24.12.2019 року, яке набрало законної сили 24.01.2020 року шлюб між сторонами розірвано. У період шлюбу в сторін народилися спільні діти, доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 19А,20). До 20.12.2019 року ОСОБА_3 разом із дітьми проживав у кв. АДРЕСА_1 , а з 20.01.2020 року ОСОБА_3 разом із доньками проживає у кв. АДРЕСА_2 . Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області від 30.01.2020 року № 13 слідує, що під час проведення бесіди з дітьми працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області та фахівцем із соціальної роботи міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, діти зазначили, що однаково люблять обох батьків та мають хороші стосунки з ними, але жити бажають разом із батьком. Також, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей за місцем проживання їхнього батька. (а.с. 77,78). ОСОБА_5 досягла чотирнадцятирічного віку і, відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України та ч.3 ст. 160 СК України, місце її проживання з батьком визначене нею самою. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_1 , зазначала, що діти і наразі прихильні до неї, однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду органу опіки і піклування та суду першої інстанції, нею не надано. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що ні позивач, ні діти не змінили місце своєї реєстрації після переїзду на найману квартиру, не заслуговують на увагу, оскільки місце реєстрації особи і місце реального проживання можуть не співпадати. При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини прожиткового мінімуму щомісячно. Колегія судді погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і її загальний дохід, згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2019 рік від 09.01.2020 року, склав 65 880 грн. (а.с. 81,82) ОСОБА_3 отримує пенсію як інвалід та працює на посаді дефектоскопіста ВП «РАЕС» і його заробітна плата за період з листопада 2018 року по листопад 2019 року склала 240 000 грн. Відповідно до норм міжнародних актів та СК Українибатьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку. Врахувавши матеріальний стан сторін, мінімальний розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, стан здоров`я сторін та дітей, наявність постійного заробітку відповідача та його розмір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 гривень на кожну дитину щомісячно. Посилання апелянта на наявність двох взаємовиключних рішень про стягнення аліментів на їх дітей не є предметом перегляду в даній справі. Виконання виданого раніше виконавчого лист ОСОБА_1 , з набранням чинності рішення в даній справі, підлягає перегляду в порядку ст.432 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування щодо заявлених вимог, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.141 ЦПК України, що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 31 серпня 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук Н.М. Ковальчук