Постанова Вінницький апеляційний суд № 153/93/21

Справа № 153/93/21 Провадження № 22-ц/801/780/2021 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 рокуСправа № 153/93/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Оніщука В.В., суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Гаврилюк Т.В., в залі суду, встановив: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та на її утримання. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.06.2006 року вона уклала шлюб із відповідачем, від якого вони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на день звернення в суд із даним позовом ОСОБА_1 проживає з дітьми у АДРЕСА_1 , та самостійно виконує усі обов`язки щодо утримання та виховання дітей. Сторонами не досягнуто жодних домовленостей щодо того, в який спосіб відповідач буде виконувати свій матеріальний обов`язок перед дітьми, та відповідно, який розмір аліментів сплачуватиме на їх утримання. Відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 СК України обов`язку утримувати своїх дітей, які повністю перебувають на утриманні позивача. Відповідач інтересами сім`ї не цікавиться, при цьому він є працездатним, фізично здоровим та не має на утриманні інших дітей та непрацездатних батьків, і відповідно має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та дружині, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років. На підставі наведеного вище, позивач звернувшись в суд з даним позовом, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 гривень, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду, щомісячно, до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку. Вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі половини (1/2) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 січня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а також ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 утримання, як на дружину, з якою проживає дитина, у твердій грошовій сумі по 2 000 гривень щомісячно і до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, починаючи з 22 січня 2021 року і до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 1816 гривень. Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції враховано обов`язок обох батьків утримувати дітей до їх повноліття, вік дітей та їх потреби, право дружини, з якою проживає дитина на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, а також матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, фізично здоровим та не має на утриманні інших дітей та непрацездатних батьків. При цьому зазначено, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу дружині, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, саме в такому розмірі як просить позивач. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на дружину є незаконним, ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, у апеляційній скарзі зазначено, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дружини ґрунтується виключно на припущеннях, судом не встановлено чи має відповідач таку можливість. Також, скаржником вказано, що він перебуває на обліку в центрі зайнятості, проживає разом із непрацездатними батьками, за якими останній постійно доглядає. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дружини скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 22.01.2021 (а.с. 13) сторони зареєстрували шлюб 08 червня 2006 року у Ямпільському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01.08.2006, серії НОМЕР_3 , виданого 04.10.2013 та серії НОМЕР_4 , виданого 06.04.2020 (а.с. 8-10) підтверджено, що сторони є батьками неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, судом встановлено, що позивач проживає у АДРЕСА_1 разом зі своїми доньками: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №321 від 20.01.2021, виданою Ямпільською міською радою Могилів - Подільського району Вінницької області (а.с. 7). Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Положеннями статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини що мають істотне значення. У частині другій статті 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених норм права, судом першої інстанції зроблено висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей аліментів, в цій частині рішення суду не оскаржується, тоді як згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно в цій частині законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не є предметом перевірки. Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дружини, то колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам закону, з огляду на наступне. Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення аліментів на утримання дружини та визначаючи аліменти у заявленому розмірі, врахував право дружини, з якою проживає дитина на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним та фізично здоровим, не має на утриманні інших дітей та непрацездатних батьків. Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів). Право на отримання дружиною аліментів у порядку, передбаченому ст. 84 СК України, не залежить від матеріального стану дружини та від стану здоров`я дитини. Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу позивачу у визначеному нею розмірі, який зроблено з урахуванням того, що відповідач є працездатною особою, фізично здоровим, і отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, відзив ним не подано, тобто не надано доказів на спростування можливості надавати матеріальну допомогу дружині, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, в такому розмірі як заявлено позивачем. Крім того, суд звертає увагу на те, що в даному випадку вирішено питання про стягнення матеріальної допомоги на утримання дружини, яка не має можливості працювати, оскільки доглядає їх спільних трьох дітей, зокрема і малолітню дитину. На час постановлення оскаржуваного рішення розмір аліментів на утримання дружини, який був присуджений судом першої інстанції, є об`єктивним і справедливим. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу дружині, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років. Викладені в апеляційній скарзі доводи, а саме щодо стягнення із відповідача аліментів на утримання дітей, не є підставо для скасування рішення суду першої інстанції, однак за певних обставин можуть слугувати підставою для пред`явлення відповідного позову про зміну розміру аліментів в порядку визначеному ст. 192 Сімейного кодексу України. Щодо посилань скаржника на те, що він здійснює догляд батьків, які є непрацездатними, то вказані посилання на увагу не заслуговують, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а долучені скаржником до матеріалів справи документи на підтвердження їх спільного проживання не можуть слугувати доказами перебування останніх на утриманні відповідача. Крім того, вказані вище посилання про перебування батьків на утриманні є суперечливими в контексті тверджень відповідача про його неналежне матеріальне забезпечення. Також, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що він не працює та перебуває на обліку в центрі зайнятості, оскільки відповідач є працездатним, фізично здоровим і не позбавлений можливості вжити заходів для працевлаштування. Отже, судом першої інстанції рішення про стягнення аліментів на утримання дружини у визначеному розмірі ухвалено за наявності законних підстав для стягнення аліментів. Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було встановлено чи має відповідач можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне. Як зазначено вище, при визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, викладені у статті 182 СК України. Подаючи апеляційну скаргу та заперечуючи проти стягнення аліментів на утримання дружини, відповідачем взагалі не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати ним аліментів в такому розмірі або ж для визначення аліментів у іншому розмірі. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами частин 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Апеляційний суд зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, тому з огляду на встановлені у справі обставини, визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 2 000 грн на утримання дружини, є необхідним та не порушує інтереси сторін. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. З огляду на наведені обставини, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного. Так, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 квітня 2021 року за клопотанням ОСОБА_2 , останньому було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі, а оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою, тобто з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 1 362 грн (908 * 150%) судового збору, що підлягав до сплати за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 362 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький С. Г. Копаничук