Постанова 4818 № 643/18408/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 27 серпня 2020 року м. Харків справа № 643/18408/18 провадження № 22-ц/818/2513/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіна Ірина Олегівна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 29 січня 2020 року в складі судді Харченко А.М., у с т а н о в и в : 24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіної Ірини Олегівни від 10 січня 2020 року про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Скарга мотивована тим, що постановами державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіною І. О. від 10 січня 2020 року стягнуто з боржника витрати виконавчого провадження № 60593236 у розмірі 269,00 грн та виконавчий збір у розмірі 9 446,00 грн. Посилаючись на те, що оскаржувані постанови є похідними від постанови про її виселення від 18 листопада 2019 року, яку вона не отримувала, просила визнати постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіної І.О., від 10 січня 2020 року за виконавчим провадженням № 60954369 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 60593236 у розмірі 269,00 грн та за виконавчим провадженням № 60954332 про стягнення виконавчого збору № 60593236 у розмірі 9 446,00 грн.- неправомірними та скасувати їх. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіної І.О. на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не мають цивільно - правового характеру, що виключає можливість вирішення справи у порядку ЦПК України. 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи. Зазначає, що в провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває її скарга на дії державного виконавця з виселення з квартири АДРЕСА_1 . 06 та 09 квітня 2020 року ОСОБА_2 подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Відзиви мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіною І.О. винесено постанову від 10 січня 2020 року за виконавчими провадженнями № 60954369 та № 60954332 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн, виконавчого збору у розмірі 9 446,00 грн (а. с. 5, 7). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною другою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17) від 27 березня 2019 року (справа № 639/6868/17) та інших. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 на постанови державного виконавця про стягнення з неї виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися адміністративним судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 29 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 28 серпня 2020 року. Головуючий - А.В. Котелевець Судді - І.В. Бурлака В.Б. Яцина