Постанова 4818 № 639/1826/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» серпня 2020 року м. Харків справа № 639/1826/20-ц провадження № 22ц/818/3783/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 червня 2020 року в складі судді Єрмоленко В.Б. в с т а н о в и в: У березні 2020 року засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 29 березня 2013 року. Зазначив, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 10 березня 2020 року має заборгованість в розмірі 43 043,75 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 24 238,09 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 24 238,09 грн; заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 0,00 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України - 9170,32 грн, нарахованої пені - 7109,45 грн, нарахованої комісії - 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 2025,89 грн. Вказав, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 березня 2013 року у розмірі 43 043,75 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 червня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 березня 2013 року в розмірі 24 238,09 грн та судовий збір в розмірі 1183,43 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, пенею та штрафами та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідачки судові витрати. Зазначив, що 29 березня 2013 року відповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка в подальшому перевипускалася. На картку встановлено кредитний ліміт в розмірі 8000,00 грн, який в подальшому збільшено до 11 000,00 грн. Користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення боргу, відповідачка фактично погоджувалася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які діяли, як на момент укладення договору, а також, продовжуючи користуватися коштами, приєднувалася до редакції тих Умов та Правил, а також Тарифів, які діяли на момент користування коштами; що 01 листопада 2018 року банком внесені зміни до Умов та Правил та в разі неповернення клієнтом кредиту в строк, зазначений в договорі, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України; що, починаючи з 01 жовтня 2019 року, відповідачці нараховані відсотки за статтею 625 ЦК України у відповідності до положень Умов та Правил надання банківських послуг, а тому банк має право на стягнення заборгованості за відсотками, які нараховані на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також за пенею та штрафами. 01 липня 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких банк зазначив, що 29 березня 2013 року відповідачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка в подальшому перевипускалася та кінцевий строк дії картки до 30 листопада 2021 року. Зазначив, що відсотки на підставі статті 625 ЦК України необхідно нараховувати з 01 жовтня 2019 року (коли тіло кредиту стало простроченим в повному обсязі) по 10 березня 2020 року, які становлять 396,42 грн. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також неустойки. Проте, колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 березня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк». Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 8000,00,00 грн, який в подальшому збільшено до 11 000,00 грн. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 було надано кредитні картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , остання з них має термін дії до останнього дня листопада 2021 року. Матеріали справи свідчать про те, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачають стягнення відсотків, неустойки (штрафу, пені), що відповідно до статті 549 ЦК України може бути грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України). Пунктами 1.1.2.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний належним чином виконувати зобов`язання, визначені цим розділом Умов та правил, та розділом Умов та правил про надання відповідної послуги, до якого клієнт приєднався шляхом підписання заяви про приєднання. Клієнт зобов`язаний вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів банку, здійснювати погашення заборгованості у строки та в розмірах, визначених договором. Пунктом 1.1.6.1 Умов та Правил передбачено, що якщо інше не зазначено у відповідному підрозділі Умов та Правил, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору , він автоматично лонгується на такий же строк. Відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Як вбачається з витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базову процентну ставку в місяць встановлено 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою. З 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та базова процентна ставка в місяць становила 2,5%. За тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року - 2,9%, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,6%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості, пеня =0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-якими із грошових зобов`язань 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Таким чином, розмір неустойки встановлено тільки Тарифами з обслуговування кредитних карток і Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачці не були відомі, оскільки вона їх не підписувала. Відповідачка підписала лише заяву позичальника від 29 березня 2013 року, яка містить лише анкетні дані позичальниці, відомості щодо працевлаштування, підпис позичальниці та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальника. Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком банку станом на 10 березня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 43 043,75 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 24 238,09 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 24 238,09 грн; заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 0,00 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України - 9170,32 грн, нарахованої пені - 7109,45 грн, нарахованої комісії - 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 2025,89 грн. Розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на те, що у заяві позичальника від 29 березня 2013 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Тому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за неустойкою, їх розмір і порядок нарахування, банк посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 55 пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 55 пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомилася відповідачка і з ними погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (29 березня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (поштою 23 березня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачкою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29 березня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» пені та штрафів у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 29 березня 2013 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 . Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо. Також, колегія зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29 березня 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення суду про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржницею обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту. Проте, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» в позовній заяві також пред`явив вимогу про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановлених статтею 625 ЦК України. Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 29 березня 2013 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси. У порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором № б/н від 29 березня 2013 року належним чином не виконала. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит банк посилався на вимоги статті 625 ЦПК України. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування частини 2 статті 625 ЦК України, а саме стягнення з неї на користь банку трьох процентів річних за період з 01 жовтня 2019 року по 10 березня 2020 року, що складають 396,42 грн та підлягає стягненню з відповідачки на користь банку. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для відмови банку в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» трьох процентів річних в розмірі 396,42 грн у суду першої інстанції не було. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_1 дійсно утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 березня 2013 року на підставі ч.2 ст.625 ЦК України - трьох відсотків річних в розмірі 396,42 грн, тому з ОСОБА_1 і підлягає стягненню ця сума на користь банку. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів на підставі частини 2 статті 625 ЦК України в повному обсязі. За таких обставин рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, позовні вимоги задоволено на 57,23 %, тому судовий збір в розмірі 19, 54 грн за подачу позовної заяви з урахуванням стягнутого судом першої інстанції судового збору в частині, яка не оскаржується (1202,97 - 1183, 43), та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1804,46 грн, а всього в розмірі 1824, 00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 червня 2020 року в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення відсотків - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 396, 42 грн заборгованості за відмотками за користування кредитними коштами. В решті позовних вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в цій частині - відмовити. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1824, 00 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В.Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 28 серпня 2020 року.