Постанова 4818 № 643/5600/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» жовтня 2020 року м. Харків справа № 643/5600/20-ц провадження № 22ц/818/4041/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року в складі судді Харченко А.М. в с т а н о в и в: У квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 05 квітня 2012 року. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 16 березня 2020 року має заборгованість в розмірі 54 235,81 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 32 768,04 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 32 768,04 грн; заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 0,00 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 10 386,35 грн, нарахованої пені 8022,57 грн, нарахованої комісії 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) 2558,85 грн. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 квітня 2012 року у розмірі 54 235,81 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 квітня 2012 року в розмірі 32 768,04 грн та судовий збір в розмірі 1269,82 грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду - залишити без змін. Зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи; не звернув увагу на те, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору; що відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт, який в подальшому змінювався, що підтверджується випискою по картрахункам, довідкою про встановлені ліміти; що із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав заборгованість за договором; що відповідач жодних заперечень проти позову не надав, підписав довідку, в якій викладено основні умови кредитування; що відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та Правил сторони дійшли згоди, що в разі порушення умов виконання щодо погашення заборгованості за договором нараховуються в порядку статті 625 ЦК України проценти, які становлять 84,0%. 15 липня 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких банк зазначив, що відсотки на підставі статті 625 ЦК України необхідно нараховувати з 01 листопада 2019 року по 16 березня 2020 року, які становлять 448,92 грн. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також неустойки. Проте, колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 квітня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». Згідно з вказаним договором ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 2600,00 грн, який в подальшому збільшено до 25 000,00 грн. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 було надано кредитні картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , остання з них має термін дії до останнього дня березня 2023 року. Як вбачається з матеріалів справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» передбачають стягнення відсотків, неустойки (штрафу, пені). Так, пунктами 1.1.2.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний належним чином виконувати зобов`язання, визначені цим розділом Умов та Правил, та розділом Умов та Правил про надання відповідної послуги, до якого клієнт приєднався шляхом підписання заяви про приєднання. Клієнт зобов`язаний вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів банку, здійснювати погашення заборгованості у строки та в розмірах, визначених договором. Пунктом 1.1.6.1 Умов та Правил передбачено, що якщо інше не зазначено у відповідному підрозділі Умов та Правил, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору , він автоматично лонгується на такий же строк. Відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Як вбачається з витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова процентна ставка в місяць становить 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою. З 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та базова процентна ставка в місяць становить 2,5%; за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року 2,9%, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року 3,6%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості, пеня =0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-якими із грошових зобов`язань 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Таким чином, розмір неустойки встановлено тільки Тарифами з обслуговування кредитних карток і Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачу не були відомі, оскільки він їх не підписував. Відповідач підписав лише заяву позичальника від 05 квітня 2012 року, яка містить лише анкетні дані позичальника, відомості щодо працевлаштування, підпис позичальника та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальника. Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком банку станом на 16 березня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 354 235,81 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 32 768,04 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 32 768,04 грн; заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 0,00 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 10 386,35 грн, нарахованої пені 8022,57 грн, нарахованої комісії 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) 2558,85 грн. Розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на те, що у заяві позичальника від 05 квітня 2012 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Тому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за неустойкою, їх розмір і порядок нарахування, банк посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 55 пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 55 пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомився відповідач і з ними погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (05 квітня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 квітня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 квітня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» пені та штрафів у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 05 квітня 2012 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 . Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо. Також, колегія зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05 квітня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення суду про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» в позовній заяві також пред`явив вимогу про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановлених статтею 625 ЦК України. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому, в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування частини 2 статті 625 ЦК України, а саме стягнення з нього на користь банку відсотків за період з 01 листопада 2019 року по 16 березня 2020 року, що складають 448,92 грн та підлягають стягненню з відповідача на користь банку. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_1 дійсно утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 квітня 2012 року на підставі частини 2 статті 625 ЦК України відсотків в розмірі 448,92 грн, тому з ОСОБА_1 і підлягає стягненню ця сума на користь банку. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів на підставі частини 2 статті 625 ЦК України в повному обсязі. За таких обставин рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, позовні вимоги задоволено на 61,25 %, тому судовий збір за подачу позовної заяви з урахуванням стягнутого судового збору в розмірі 17,66 грн (1287,48 1269,82) та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1920,19 грн, а всього в розмірі 1937, 85 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення відсотків та неустойки задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 квітня 2012 року за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 448,92 грн. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1937, 85 грн судового збору за подачу позову в оскаржуваній частині та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А. В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року.