Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/5773/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5773/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач) суддів Кузнецова В.О., Мороза В.Ф. при секретарі судового засідання Михайловій К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 (прийняте суддею Золотарьовою Я.С., повний текст складено 05.02.2020) у справі № 904/5773/19 за позовом Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" про розірвання договору поставки та стягнення боргу у розмірі 92 934,90 грн ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та підстави позову. Приватне підприємство "КИЇВ-РЕСУРС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ", просить суд розірвати договір поставки №15072019 від 15.07.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" та Приватним підприємством "КИЇВ-РЕСУРС", та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на свою користь суму попередньої оплати у розмірі 46 008,00 грн, 0,3 % збитків у розмірі 25 120,37 грн, 20% штрафу у розмірі 18 403,20 грн, 30% річних у розмірі 3 403,33 грн та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (постачальник) та Приватним підприємством "Київ -Ресурс" (покупець) був укладений договір поставки № 15072019 за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію (вироби з металу), додатком до договору є специфікація, умови якої узгоджені сторонами. На виконання специфікації покупець перерахував на розрахунковий рахунок постачальника 50% - передоплати у розмірі 46 008, 00 грн. Проте у визначений специфікацією строк поставки товару відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару на отриману суму попередньої оплати не виконав, у зв`язку з чим, як стверджує позивач, допустив істотне порушення умов договору, що як вважає позивач, є достатньою правовою підставою для розірвання договору поставки. Вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати обгрунтовані приписами ст.693 Цивільного кодексу України. Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору поставки нараховано збитки у розмірі 25 120,37 грн, штраф у розмірі 18 403,20 грн, 30% річних у розмірі 3 403,33 грн

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 позов задоволено частково; розірвано договір поставки №15072019 від 15.07.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" та Приватним підприємством "КИЇВ-РЕСУРС"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" суму попередньої оплати у розмірі 46 008,00 грн, збитки у розмірі 5 520,96 грн, штраф у розмірі 18 403,20 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 403,33 грн, судовий збір у розмірі 3 436,87 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн; в іншій частині позову - відмовлено. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що оскільки відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, чим істотно порушив умови укладеного договору, відповідно, вимога позивача щодо розірвання договору поставки, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Місцевий господарський суд зазначив, що оскільки позивач звертався до відповідача 04.09.2018 з вимогою, строк повернення грошових коштів у розмірі 46 008,00 грн є таким, що настав 11.09.2018, станом на час розгляду справи доказів повернення суми попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46 008,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення штрафу у разі прострочення поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення штрафу та здійснивши перевірку його розрахунку, зазначив, що він є правильним, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вимога про стягнення штрафу у розмірі 18 403,20 грн підлягає задоволенню. Щодо заявленої позивачем суми збитків, суд першої інстанції зазначив, що перевіривши розрахунок, судом встановлено, що він є невірний, оскільки позивачем неправильно взято період нарахування збитків. Так, суд встановив, що позивач відмовився від поставки товару 04.09.2019, що підтверджується вимогою про повернення суми попередньої оплати (а.с.27), тому прострочка поставки товару закінчується 04.09.2019. Враховуючи зазначене, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що сума збитків, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5 520,96 грн за період з 16.08.2019 по 04.09.2019. Щодо суми процентів за користування чужими грошовими коштами місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 403,33 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, дослідивши подані докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, дійшов висновку про їх обґрунтованість та задовольнив витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/5773/19, просить скасувати оскаржуване рішення в частині розірвання договору поставки № 15072019 від 15.07.2019, укладеного між сторонами та стягнення на користь Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 46 008, 00 грн, збитків у розмірі 5 520, 96 грн, штрафу у розмірі 18 403, 20 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 403, 33 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в розірванні договору поставки № 15072019 від 15.07.2019, стягненні суми попередньої оплати у розмірі 46 008, 00 грн, стягненні збитків у розмірі 5 520, 96 грн, стягненні штрафу у розмірі 18 403, 20 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 403, 33 грн; зменшити розмір штрафу на підставі ч. 1 ст. 233 ГПК до 5 000 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апелянт вважає оскаржуване рішення в частині задоволення позову необгрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права з наступних підстав. Так, апелянт посилається на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, проте зазначена ухвала суду не була отримана відповідачем та він не знав про розгляд даної справи, а про наявність прийнятого рішення відповідач дізнався, отримавши його поштою 20.02.2020, що підтверджується доказами, доданими до клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у справі. Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що він був позбавлений права на подання відзиву на позов та не зміг скористатися своїми процесуальними правами в повному обсязі, оскільки при постановленні оскаржуваного рішення суд неповно дослідив докази та вирішив спір за наявними матеріалами справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Щодо розірвання договору та стягнення попередньої оплати 46 008,00 грн, апелянт зазначає, що на виконання умов договору поставки № 15072019 від 15.07.2019, позивачем 16.07.2019 було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 46 008,00 грн (50%), відповідно до специфікації № 1, строк поставки товару є таким, що настав 15.08.2019, проте у визначений договором строк відповідач товар не поставив, дані обставини відповідач не заперечує та визнає, проте вважає, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини порушення строку поставки товару відповідачем за договором. Апелянт посилається на те, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача 04.09.2019 повідомлення про розірвання договору та угоду про розірвання договору поставки, а 05.09.2019 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що недотримання строків виконання умов договору сталося за технічними причинами та пропонував у разі, якщо замовлена продукція ще актуальна, відвантажити товар на наступному тижні у повному обсязі, проте суд не звернув уваги, шо товар вал шестерня ДД4-130-11P у кількості 2 шт., який повинен був поставити відповідач, виготовлявся ним по індивідуальному замовленню позивача (є виробом з металу) та, що недотримання строків поставки сталося через капітальну поломку верстата, що унеможливило виконати заключну обробку (нарізати зубці). За доводами позивача, в подальшому 10.09.2019 позивач направив на адресу відповідача лист № 0092 про небажання продовжувати співпрацю з відповідачем, а відповідач 18.09.2019 на підтвердження свого належного виконання умов договору, сплатив на рахунок позивача 4000 грн штрафних санкцій, про що позивач не вказав в позовній заяві, що говорить про його недобросовісну поведінку (докази сплати додаються). Крім того, апелянт посилається і на те, що 26.09.2019 через перевізника ТОВ "Нова пошта" ТТН № 59000450696982, відповідач направив в адресу позивача 1 одиницю товару вал шестерня ДД4-130-11P вартістю 46 008 грн, який був отриманий представником позивача Каліберда Юрій Анатолійович 27.09.2019 о 16:13 год., про що останній не вказав в позовній заяві, що також говорить про його недобросовісну поведінку (копія видаткової накладної та експрес-накладної ТОВ "Нова Пошта" додаються). За доводами апелянта, станом на дату подачі даної апеляційної скарги, позивач не повернув отриманий товар - 1 одиницю вал шестерня ДД4-130-11Р на суму 46 008 грн та не надав будь-яких письмових претензій щодо такого отримання, що говорить про прийняття товару позивачем. Також, апелянт зазначає, що інша частина товару знаходиться на складі відповідача та готова до відвантаження позивачу та з огляду на вищезазначені обставини, поважні причини прострочення поставки, а також сплату штрафу відповідачем, апелянт вважає, що таке прострочення не є істотним порушенням умов договору. Крім того, апелянт посилається, що також поніс певні збитки на виготовлення даних виробів, які є специфічним товаром, виготовленим по індивідуальному замовленню, а шкода, завдана простроченням поставки (позбавлення значною мірою того, на що розраховувала сторона), не доведена, матеріали справи не містять доказів зворотнього, як і не містять будь-яких вказівок на завдану шкоду позивачу і повідомлення про розірвання договору від 04.09.2019. З огляду на вищезазначені обставини, а саме поважність затримки виготовлення виробів, часткову поставку товару 26.09.2019, готовність до відвантаження іншої частини товару та сплату штрафу 18.09.2019 відповідачем, апелянт вважає що з його боку не допущено істотного порушення умов договору та відсутні підстави для його розірвання і стягнення суми попередньої оплати в розмірі 46 008,00 грн. Щодо стягнення суми штрафу у розмірі 18 403,20 грн, апелянт посилається на п. 8.1 договору, відповідно до якого, у разі прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості не поставленого товару, а у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару позивачем, останньому нараховано штраф у розмірі 18 403,20 грн. Проте, апелянт вважає, що, враховуючи часткову сплату відповідачем штрафу у розмірі 4 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2019 № 2869 та не зазначення про даний факт позивачем у своєму позові, відповідно, сума штрафу підлягає зменшенню та складає 14 403,20 грн. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафної санкції на підставі ч. 1 ст.233 ГПК України, оскільки вважає, що сума штрафної санкції надмірно велика порівняно зі збитками позивача. Щодо суми процентів за користування чужими грошовими коштами апелянт зазначає, що відповідач фактично виконав зобов`язання та 26.09.2019 поставив товар на суму попередньої оплати 46 008 грн, у зв`язку з чим вважає, що повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами (30%) за період з 16.08.2019 по 26.09.2019 у розмірі 1 588,22 грн. Щодо стягнення суми збитків у розмірі 5 520,96 грн апелянт зазначає, що згідно пункту 8.1 договору за порушення термінів поставки постачальник зобов`язується оплатити покупцеві заздалегідь визначені збитки у розмірі 0,3% від вартості затриманої поставки за кожен день прострочення. Проте апелянт не погоджується з висновком суду, який посилаючись на ч. 3 ст. 216 ГК України, дійшов висновку, що сума збитків, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5 520,96 грн за період з 16.08.2019 по 04.09.2019, оскільки вважає його необгрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України у зв`язку з тим, що, приймаючи рішення про стягнення збитків з відповідача, суд застосувавши загальну норму ч. 3 ст. 216 ГК України, не перевірив чи дійсно позивач поніс збитки у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, чи підлягає застосуванню дана санкція договору в якості виду забезпечення виконання зобов`язання, матеріали справи не містять будь-яких доказів понесених збитків позивачем,

мотивувальна частина рішення також не містить будь-якого обгрунтування відшкодування збитків відповідачем та враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що п. 8.1. договору передбачена сплата саме неустойки у вигляді пені, а не заздалегідь понесених збитків, у зв`язку з чим суд повинен був самостійно застосувати до п.8.1. договору кваліфікуючу ознаку неустойки. При цьому, посилаючись на ч. 2 ст. 343 ГКУ, апелянт зазначає, що розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачено в цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що за прострочення з 16.08.2019 по дату поставки товару на суму 46 008 грн (26.09.2019) розмір пені складає 3547,03 грн, а за прострочення поставки товару на суму 46 008 грн з 26.09.2019 по 15.11.2019 розмір пені складає 2 024,35 грн. Всього, за доводами апелянта, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 5 571,38 грн, а висновок суду щодо стягнення з відповідача саме збитків у розмірі 5 520,96 грн за період з 16.08.2019 по 04.09.2019 є незаконним та таким що не відповідає нормам матеріального права. Враховуючи вищезазначене та посилаючись на ст. 236 ГПК України, апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим. 11.08.2020 від відповідача надійшли пояснення щодо часткової поставки товару позивачу, відповідно до яких відповідач зазначає, що 15.07.2019 між ТОВ "ДЗТО " та ПП "Київ-Ресурс " було укладено договір поставки № 15072019, ніяких інших договорів ні в усній, ні в письмовій формі між сторонами більше не укладалося. Відповідно до пункту 3.4 договору, строк поставки вказується у додатках до договору (специфікаціях), на кожну партію товару окремо. Сторонами була підписана специфікація № 1 до договору, в якій вказано, що строк поставки товару 30 календарних днів. Відповідач посилається на те, що моменту, з якого починається перебіг строку поставки ні в договорі, ні в специфікації № 1 не визначено, як і не визначена дата підписання специфікації №

1. За доводами відповідача, 26.09.2019 через перевізника фірму "Нова пошта", відповідач направив в адресу позивача 1 одиницю товару вал шестерня ДД4-130-11Р вартістю 46 008 грн, що підтверджується копією експрес-накладної № 59000450696982 від 26.09.2019, згідно даних якої товар отриманий позивачем 27.09.2019 о 16-13 год. представником ПП "Київ-Ресурс" Каліберда Юрієм Анатолійовичем. Відповідач зазначає, що допустив відступлення від умов договору щодо місця поставки (франко-склад постачальника) виключно в інтересах позивача та з метою більш оперативного способу доставки, а зазначені в товаросупроводжувальному документі (експрес-накладної № 59000450696982) неточності щодо найменування товару та його вартості, були вказані при відправленні співробітником відповідача Карцевим В.О. для здешевлення вартості доставки. Відповідач погоджується, що така недбалість та легковажність у господарських відносинах призвела до правової беззахисності у даній справі, але звертає увагу суду, що позивач зі свого боку не надав пояснення на підставі якого іншого документу або договору з відповідачем він отримав товар згідно експрес-накладної № 59000450696982 від 26.09.2019. Крім того, за доводами відповідача, як вбачається з експрес-накладної № 59000450696982 доставку товару оплачував саме одержувач (ПП "Київ-Ресурс ") шляхом безготівкового розрахунку в сумі 754,60 грн, що має підтверджуватися відповідними первинними документами позивача. Відповідач посилається на те, що на даний час позивач не повернув отриманий товар 1 одиницю вал шестерня ДД4-130-11Р на суму 46 008 грн та не надав будь-яких письмових претензій щодо такого отримання, що говорить про прийняття товару позивачем.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Приватне підприємство "КИЇВ-РЕСУРС" подало відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що станом на 30.04.2020 не отримувало апеляційну скаргу, проте вважає зазначені вимоги апелянта, які висвітлені судом в ухвалі не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідачем не було поставлено та відвантажено продукцію позивачу за адресою: м. Кам`янське. вул. Криворізька. 1а , жодних видаткових накладних про передачу продукції у власність позивача між сторонами договору не існує, оскільки продукція не передавалася. За доводами позивача, відповідач не вжив жодних дій на виконання умов договору у строк до 15.08.2020 та не передав у власність позивачу продукцію: два Вала шестерні ДД4-130-11Р згідно видаткової накладної у строк узгоджений сторонами. Позивач, посилаючись на п. 3.4 договору, відповідно до якого строк поставки вказується у додатках до договору (специфікаціях), на кожну партію товару окремо, зазначає, що 15.07.2019 сторони узгодили умови специфікації № 1, що є додатком до Договору, а саме: строк поставки продукції (виробів з металу) Вал шестерня ДД4-130-11Р у кількості 2 шт. вартістю за одиницю - 38 340,00 грн, а всього - 76 680,00 грн сума ПДВ - 15 336,00 грн, всього із ПДВ -92 016,00 грн становить 30 календарних днів. Позивач посилається на те, що ним 16.07.2019 було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 46 008,00 грн (50%), що підтверджується банківською випискою, проте незважаючи на отримання попередньої оплати, відповідач не вжив жодних дій щодо виконання договору поставки та передачі позивачу придбаного товару чим істотно порушив умови договору. 04.09.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору, вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 46 008,00 грн та угоду про розірвання договору поставки. 05.09.2019 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що недотримання строків виконання умов договору сталося за технічними причинами та пропонував у разі, якщо замовлена продукція ще актуальна, відвантажити товар на наступному тижні у повному обсязі. 10.09.2019 позивач направив на адресу відповідача лист № 0092, в якому зазначив, що ним вже у повідомленні про розірвання висловлено небажання продовжувати співпрацю з відповідачем, тому враховуючи неповернення останнім суми попередньої оплати, позивач змушений звернутись до суду. За доводами позивача, відповідач не бажав вирішити спірні питання в позасудовому порядку, підписати угоду про розірвання договору поставки та повернути суму попередньої оплати за продукцію, що стало підставою для звернення до суду та нарахування позивачем всіх господарських санкцій, визначених умовами договору, у зв`язку з чим відповідач порушив строк поставки 30 календарних днів (з 15.07.2019 по 15.08.2019), не повідомив позивача про готовність товару, а саме: Вал шестерня ДД4-130-11Р у кількості 2 шт. до поставки та не зробив відвантаження товару на умовах франко-склад постачальника за адресою: м. Кам`янське, вул. Криворізька, 1а. Щодо розірвання договору, позивач зазначає, що істотне порушення умов договору відповідачем змусило позивача направити на адресу відповідача 04.09.2019 повідомлення про розірвання договору та угоду про розірвання договору поставки, яку відповідач відмовився підписати та продовжував пропонувати свої послуги з поставки товару, а оскільки відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, чим істотно порушив умови укладеного договору, суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача щодо розірвання договору поставки, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Щодо стягнення попередньої оплати, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, зазначає, що оскільки товар Вал шестерня ДД4-130-11Р у кількості 2 шт. так і не був відвантажений на умовах франко-склад постачальника за адресою: м. Кам`янське, вул. Криворізька, 1а в узгоджені сторонами строки, позивач правомірно заявив вимогу щодо стягнення 50% попередньої оплати за товар в розмірі 46 008,00 грн, яку було законно стягнуто судом. Щодо суми штрафу, позивач зазначає, що п. 8.1 договору передбачено, що у разі прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості не поставленого товару. Враховуючи зазначене, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, позивачем обгрунтовано нараховано штраф у розмірі 18 403,20 грн. Щодо суми збитків, позивач вважає, що враховуючи п. 8.1 договору, відповідно до якого за порушення термінів поставки постачальник зобов`язується оплатити покупцеві заздалегідь визначені збитки у розмірі 0,3% від вартості затриманої поставки за кожен день прострочення, у зв`язку з чим, судом правомірно було здійснено перерахунок, оскільки позивачем не було враховано при розрахунку, що прострочка поставки товару закінчується 04.09.2019 та стягнуто з відповідача 5 520,96 грн за період з 16.08.2019 по 04.09.2019. Щодо суми процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач зазначає, що відповідно до пункту 8.2 договору, у разі порушення виконання постачальником зобов`язань за цим договором, постачальник сплачує покупцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця до дати фактичного виконання відповідного зобов`язання або повернення йому суми попередньої оплати відповідно до статтей 693 та 536 Цивільного кодексу України. Враховуючи зазначене, за доводами позивача, суд правомірно стягнув з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 403,33 грн . З урахуванням викладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення грунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни. Доводи апеляційної скарги ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" є необгрунтованими, отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення - відсутні. Позивач повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в зв`язку із розглядом справи Центральним апеляційним господарським судом складає - 8 000 грн - розмір витрат на правничу допомогу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/5773/19 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків, а саме: - надати до суду докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу позивача (лист з описом вкладення). 14.04.2020 до апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом додано докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу позивача (лист з описом вкладення). Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді: Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/5773/19; встановлено, зокрема, для позивача строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження. 28.04.2020 від Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" надійшла заява в порядку статей 169, 170 ГПК України, відповідно до якої позивач просив: - продовжити строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ"; - зобов`язати ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" направити апеляційну скаргу з додатками на юридичну адресу ПП "КИЇВ-РЕСУРС" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34); - з метою прискорення отримання апеляційної скарги позивачем, направити скановану копію апеляційної скарги на електронну адресу ПП "КИЇВ-РЕСУРС" (адреса електронної пошти: info@cement.ua). Згідно розпорядження керівника апарату суду № 447/20 від 04.05.2020 у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Кузнецова В.О., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/5773/19 (для вирішення питання по заяві). Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 для розгляду справи № 904/5773/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) заяву Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" у справі № 904/5773/19 задоволено частково; продовжено Приватному підприємству "КИЇВ-РЕСУРС" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №904/5773/19 - протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали; в задоволенні вимоги про зобов`язання ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" направити апеляційну скаргу з додатками на юридичну адресу ПП "КИЇВ-РЕСУРС" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34) - відмовлено. Згідно розпорядження керівника апарату суду № 505/20 від 13.05.2020 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме враховуючи вихід на роботу з відпустки - судді Кузнецова В.О., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/5773/19. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2020 для розгляду справи № 904/5773/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Мороза В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді: Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.) розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 06.07.2020 о 15:20 год. У судовому засіданні 06.07.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/5773/19 відкладено в судове засідання до 17.08.2020 о 15:00 год. 11.08.2020 від відповідача до апеляційного господарського суду надійшло клопотання в якому відповідач зазначив, що у зв`язку з відпусткою його представника, просить здійснювати розгляд справи без участі скаржника та його представника за наявними у справі доказами та поясненнями. В зазначеному клопотанні відповідач, також зазначив, що апеляційну скаргу, з урахуванням додаткових пояснень, підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. В судове засідання 17.08.2020 представники сторін не з`явились, про причини неявки у судове засідання Приватне підприємство "Київ -Ресурс" суд не повідомило. Враховуючи, що явка представників у судове засідання 17.08.2020 не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників учасників цієї справи, які не з`явились. В судовому засіданні 17.08.2020 прийнято постанову.

7. Встановлені судом обставини справи. 15.07.2019 між Приватним підприємством "КИЇВ-РЕСУРС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (постачальник) укладено договір поставки № 15072019 (а.с. 22-23 т.1), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію. Кількість, номенклатура і ціна товару визначені в специфікаціях, прикладених до даного договору та складають його невід`ємну частину (п. 1.2. договору). Відповідно до пунктів 2.1. - 2.2. договору ціна товару встановлюється в гривнях за одну штуку на умовах EXW правил Інкотермс 2010 франко-склад (м. Кам`янське, вул. Криворізька, 1 а) покупця і вказується у Специфікаціях до даного договору. Загальна вартість товару за цим договором складається вартістю всіх партій товару, які поставлені згідно підписаних видаткових накладних в період строку дії даного договору. Зазначена сума може бути скорегована за згодою сторін у зв`язку зі зміною цін, обсягів постачання або номенклатури виробів. Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник робить відвантаження товару на умовах франко-склад постачальника за адресою: м. Кам`янське, вул. Криворізька, 1а. Постачальник зобов`язаний письмово повідомити покупця про готовність товару до поставки. Датою постачання вважається дата, зазначена в видатковій накладній (п. 3.2. договору). Відповідно до п. 3.4. договору, строк поставки вказується у додатках до договору (специфікаціях), на кожну партію товару окремо. Згідно пункту 4.2 договору, форма розрахунку за товар: 50% попередня оплата, шляхом перерахування коштів на р/р постачальника на підставі рахунку постачальника, інші 50% протягом 5-ти банківських днів на підставі повідомлення про готовність товару до поставки. Розділом 8 договору його сторони погодили відповідальність сторін. Так, відповідно до п. 8.1. договору за порушення термінів поставки постачальник зобов`язується оплатити покупцеві заздалегідь визначені збитки в розмірі 0,3 % від вартості затриманої поставки за кожен день прострочення. У разі прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості не поставленого товару. У разі порушення виконання постачальником зобов`язань за цим договором, постачальник сплачує покупцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця до дати фактичного виконання відповідного зобов`язання або повернення йому суми попередньої оплати відповідно до статей 693 та 536 Цивільного кодексу України (п. 8.2. договору). У випадку несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення, від вартості не сплаченого товару за кожен день прострочення оплати (п. 8.3. договору). Відповідно до п. 9.3. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань, взятих на себе згідно умов даного договору. На виконання умов договору сторонами було підписано та скріплено печатками Додаток № 1 до договору - специфікацію № 1 (а.с. 24 т.1), в якій вказано вид товару (роботи, послуги) - Вал шестерня ДД4-130-11Р, у кількості 2 шт, вартість товару, який повинен бути поставлений відповідачем позивачу становить 92 016,00 грн з ПДВ (ПДВ - 15 336,00 грн), строк поставки - 30 календарних днів; умови оплати - 50 % предоплата, 50 % по факту виготовлення на складі продавця. 16.07.2019 позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 46 008,00 грн (50%), що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 25-26 т.1). 04.09.2019 позивач направив на адресу відповідача (а.с. 27-28 т.1) повідомлення про розірвання договору, вимогу про повернення суми попередньої оплати, сплати збитків, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами (вих. від 04.09.2019), в якій зазначив, зокрема, що протягом узгодженого сторонами строку поставки постачальник не здійснив поставку, з метою врегулювання ситуації, яка склалася між сторонами у зв`язку із невиконанням постачальником зобов`язань, ПП "КИЇВ-РЕСУРС" повідомило про небажання продовжувати співпрацю по договору та запропонувало розірвати договір за згодою сторін з 04.09.2019, у зв`язку з чим надіслало два екземпляри Угоди про розірвання договору поставки № 15072019 від 15.07.2019 та вимагало повернути покупцю суму попередньої оплати в розмірі 46 008 грн, сплатити 0,3 % збитків у розмірі - 4 416,77 грн, 20 % штрафу у розмірі - 18 403,20 грн, 30 % річних у розмірі 1 701,66 грн, за вказаним рахунком: одержувач - ПП "КИЇВ-РЕСУРС", р/р НОМЕР_1 в ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346, ЄДРПОУ 30931322, ІПН 309313226517. У випадку невиконання зазначеної вимоги до 06.09.2019 ПП"КИЇВ-РЕСУРС" попередило, що буде змушене звернутись до суду з відповідним позовом про розірвання договору поставки № 15072019 від 15.07.2019 та стягнення з ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" суми передоплати у розмірі - 46 008грн, 0,3 % збитків у розмірі - 4 416,77 грн, 20 % штрафу у розмірі - 18 403,20 грн, 30 % річних в розмірі 1 701,66 грн, а також понесених судових витрат (судового збору та витрат на правову допомогу). Додатком до повідомлення (вих. від 04.09.19) про розірвання договору, вимоги про повернення суми попередньої оплати, сплати збитків, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами є Угода від 04.09.2019 про розірвання Договору поставки № 15072019 від 15.07.2019, у якій зазначається про те, що Приватне підприємство "Київ-Ресурс", іменоване надалі "Покупець", в особі директора Пантюхова С.О., що діє на підставі Статуту з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" іменоване надалі "постачальник" в особі директора Сайгаченко М.І., що діє на підставі Статуту з іншої сторони, уклали дану угоду про розірвання договору поставки № 15072019 від 15.07.2019 (надалі Угода) про нижченаведене:

1. Сторони домовилися розірвати договір поставки № 15072019 від 15.07.2019 за згодою сторін з 04.09.2019

2. Угода набирає чинності з дати її підписання сторонами.

3. Угода складена в 2-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Угода про розірвання договору поставки № 15072019 підписана з боку Приватного підприємства "Київ-Ресурс" Пантюховим С.О. Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" означена угода не підписана. 05.09.2019 відповідач направив на адресу позивача лист (вих. № 0509), відповідно до якого зазначив, що Вал шестерня ДД4-130-11Р згідно рахунку № 265 від 15.07.2019 був виготовлений на 80%, тобто без нарізання зубців. Недотримання строків виконання сталося за технічними причинами, а саме: через капітальну поломку верстата, виконати заключну обробку (нарізати зубці) не мали можливості, вимушені були зупинити виробничий процес для ремонту, на цей час усі неполадки усунені, виробництво налагоджене, а якщо потреба у замовленій продукції ще актуальна, запропоновано відвантажити продукцію у повному обсязі, а також підкоригувати ціну з урахуванням понесених збитків. (а.с.31т.1). 10.09.2019 позивач направив на адресу відповідача лист (вих. № 0092) (а.с.32 т.1), в якому зазначив, що у повідомленні ПП "КИЇВ-РЕСУРС" про розірвання договору поставки № 15072019 від 15.07.2019 з вимогою щодо повернення суми попередньої оплати, сплати збитків, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами ПП "КИЇВ-РЕСУРС" висвітлило свою позицію щодо небажання продовжувати співпрацю з ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" у зв`язку з невиконанням постачальником зобов`язань за договором поставки № 15072019 від 15.07.2019 та пропонувало розірвати договір за згодою сторін. Станом на 10.09.2019 ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" не повернув ПП "КИЇВ-РЕСУРС" суму попередньої оплати у розмірі 46 008,00 грн, не сплатив 0,3 % збитків у розмірі - 4 416,77 грн, 20 % штрафу у розмірі 18 403,20 грн, 30 % річних у розмірі 1 701,66 грн, у зв`язку з чим ПП "КИЇВ-РЕСУРС" повідомило, що буде змушене звернутися до суду. Направлення зазначеного листа позивачем відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист (а.с. 33 т.1) та накладною відділення поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 34 т.1). Крім того, до апеляційної скарги відповідачем було додано видаткову накладну № 496 від 26.09.2019 (а.с. 70 т.1), відповідно до якої постачальником значиться - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ", а покупцем - ПП "КИЇВ-РЕСУРС", в графі "Товар" - Вал шестерня ДД4-130-11Р, у кількості 1 шт, ціна без ПДВ - 38 340,00 грн, всього з ПДВ - 46 008,00 грн (сума ПДВ - 7 668,00 грн). Зазначену видаткову накладну підписано тільки постачальником - директором Гаркавець Тетяною Леванівною. Відповідно до платіжного доручення № 2869 від 18.09.2019 ТОВ "ДЗТО" здійснило оплату ПП "КИЇВ-РЕСУРС" 4 000,00 грн, в призначенні платежу значиться - "Сплата штрафу зг. дог. 15072019 від 15.07.2019 без ПДВ" (а.с. 71 т.1). Також, матеріали справи містять експрес-накладну "Нова пошта" № 59000450696982 від 26.09.2019 (а.с. 72 т.1), відповідно до якої "Відправником" значиться Приватна особа - ОСОБА_1 , "Одержувачем" - Приватне підприємство "КИЇВ-РЕСУРС", в розділі "Інформація про відправлення" - в графі "Оголошена цінність" - 200, в графі "Повний опис відправлення" - вал б/у.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За ч.2. ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Щодо заявленої позивачем до стягнення суми попередньої оплати у розмірі 46 008,00 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України). Як вже зазначалось, позивач звертався до відповідача 04.09.2019 з вимогою про розірвання договору та повернення 46 008,00 грн - суми попередньої оплати, відповідно, строк повернення грошових коштів у розмірі 46 008,00 грн є таким, що настав 11.09.2019. Станом на час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, доказів повернення суми попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46 008,00 грн. Щодо посилань апелянта на експерс-накладну "Нова пошта", якою підтверджується отримання позивачем замовленого товару на суму 46 008,00 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до експрес-накладної "Нова пошта" № 59000450696982 від 26.09.2019 (а.с. 72 т.1), "Відправником" значиться Приватна особа - ОСОБА_1 , "Одержувачем" - Приватне підприємство "КИЇВ-РЕСУРС", в розділі "Інформація про відправлення" - в графі "Оголошена цінність" - 200, в графі "Повний опис відправлення" - вал б/у; в графі "Представник одержувача" - значиться Каліберда Юрій Анатолійович , дата - 27.09.2019, час 16:13. Між тим, з зазначеної поштової накладної не можливо встановити, що відповідачем позивачу було поставлено саме замовлену продукцію - Вал шестерня ДД4-130-11Р, оскільки опис відправлення не містить ідентифікуючих ознак саме замовленого позивачем товару (або посилання на договір поставки № 15072019 від 15.07.2019). Також, в матеріалах справи, відсутні докази в підтвердження наявності у особи, що отримала товар відповідно до зазначеної накладної, повноважень на отримання відправлень від імені ПП "КИЇВ-РЕСУРС" зазначеного в накладній товару. Твердження апелянта, що отримання відправлення замовником підтверджується сплатою позивачем у безготівковій формі вартості послуг "Нова пошта", як вказано у експрес-накладній "Нова пошта" № 59000450696982, не підтверджується належними доказами. Враховуючи наведене, колегія суддів не може взяти зазначений доказ як належний в підтвердження отримання позивачем продукції, замовленої ним у відповідача на підставі договору поставки № 15072019 від 15.07.2019. З цих же підстав суд апеляційної інстанції не вбачає за можливе здійснити перерахунок суми процентів за користування чужими грошовими коштами за період 16.08.2019 по 26.09.2019, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач фактично виконав своє зобов`язання 26.09.2019. Щодо доводів апелянта про зменшення суми заявленого позивачем до стягнення штрафу до 5000,00 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Сторонами договору було погоджено договірну санкцію у твердій сумі за порушення постачальником взятого на себе господарського зобов`язання щодо невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань. Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Правова позиція щодо застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 03.06.2020 у справі №916/187/17. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18. Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, відсутністю доказів негативних наслідків та збитків від несвоєчасної поставки. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що враховуючи те, що апеляційну скаргу у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" направляло (докази направлення містяться в матеріалах справи) на адресу Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС", відповідно, позивач ознайомлений з доводами апеляційної скарги, проте заперечень щодо оплати відповідачем штрафу (до звернення позивача з позовом до суду) у сумі 4 000, 00 грн, від позивача не надходило. Крім того, відзив на апеляційну скаргу також не містить заперечень щодо оплати відповідачем штрафу у зазначеній сумі. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про доведеність відповідачем належними доказами обставин сплати відповідачем позивачу штрафу у сумі 4000,00 грн. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе при вирішенні питання про зменшення штрафу дотримання збалансованості інтересів обох сторін, справедливості та розумності, зменшити нараховані позивачем штрафні санкції (штраф) до 7201,60 грн. При цьому, колегія суддів враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, враховуючи оплату відповідачем штрафу (до звернення позивача з позовом до суду) у сумі 4 000, 00 грн, часткове виконання ним (хоча і з простроченням) своїх зобов`язань відповідно до умов договору, тобто враховуючи ступінь виконання основного зобов`язання та поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, з урахуванням повідомлення ним позивача про причини невчасного виконання зобов`язання, тобто у зв`язку з обставинами, які перебували поза його волею (несправність верстату), відповідно, колегія суддів апеляційного господарського суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а стягнення з відповідача саме 7 201,60 грн штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків поставки продукції. Щодо доводів апелянта про недоведеність понесених позивачем збитків, колегія суддів зазначає наступне. Поняття збитків, порядок їх стягнення регулюється ГК України та ЦК України. Відповідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Виходячи з положень чинного законодавства, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки контрагента. При цьому в ч. 2 ст. 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Отже, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку. Умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення. Наведена позиція відображалась у судовій справі №909/233/18, яка під час розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не була змінена. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції підтримує доводи апеляційної скарги в частині того, що завдані порушенням виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції, збитки підлягають доказуванню позивачем, проте ПП "КИЇВ-РЕСУРС" жодних належних доказів понесення збитків не надав. Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно положень частин 2- 3 статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18). Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18). Отже, законодавець наділяє суб`єктів господарських відносин при укладенні договору правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань. З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення негрошового зобов`язання - порушення строків постачання продукції. Як зазначалось, відповідно до п. 8.1. договору за порушення термінів поставки постачальник зобов`язується оплатити покупцеві заздалегідь визначені збитки в розмірі 0,3 % від вартості затриманої поставки за кожен день прострочення. У разі прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості не поставленого товару. Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 1, статті 626 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, керуючись свободою договору та майновою самостійністю вибору контрагента відповідач, підписавши укладений з позивачем договір, погодився з його умовами, в тому числі щодо строків поставки. З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи те, що суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим, враховуючи доводи апелянта про те, що п. 8.1. договору фактично передбачає договірну санкцію за порушення умов поставки продукції, а не заздалегідь понесених збитків, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджуються з доводами апелянта в цій частині. Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з відповідачем щодо наведеного ним в апеляційній скарзі розрахунку пені, оскільки зазначений розрахунок здійснений з урахуванням посилань апелянта на дату поставки продукції - 26.09.2019 (відповідно до експрес накладної "Нова пошта" від 26.09.2019 № 59000450696982), тоді як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість прийняття експрес накладної "Нова пошта" від 26.09.2019 № 59000450696982 як належного доказу у даній справі. Отже, здійснивши розрахунок пені, зазначений позивачем, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що він є належним та арифметично правильними. З огляду на викладене наявні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 5 520,96 грн, оскільки матеріали справи підтверджують наявність порушення відповідачем строків виконання поставки замовленої позивачем продукції за договором. Щодо вимоги позивача про розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо). Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 №6-75цс13, на яку посилається скаржник, а також підтримується у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 №910/21862/17, від 16.10.2018 №910/23976/16, від 29.01.2019 у справі №926/708/18, від 26.02.2019 №926/709/19 та ін. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Натомість, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга - четверта статті 188 ГК України). Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення). Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було поставлено у встановлений договором строк продукцію, проте, як вбачається з матеріалів справи замовлена позивачем продукція була індивідуальним замовленням, а несправність верстату, який мав її виготовити, а також, подальша сплата відповідачем штрафу у добровільному (досудовому) порядку та визнання частково заявлених до стягнення сум, тобто дослідження обставин у їх сукупності, не може вважатися істотним порушенням відповідачем умов договору та не може бути підставою для розірвання договору у розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України. Крім того, доводи позивача щодо наявності підстав для розірвання договору ґрунтуються на припущеннях, а беручи до уваги положення вищезазначеного законодавства та умови укладеного сторонами договору поставки, позивач не надав суду належних доказів істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки відсутні докази істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Матеріали справи не містять доказів наявності шкоди, завданої простроченням поставки відповідачем позивачу продукції, які б підтверджували те, що зазначене порушення значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору. Отже, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду не встановила обставин, які передбачали б можливість розірвання спірного договору з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України). Між тим, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано зазначеного вище, у зв`язку з чим, з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання договору поставки №15072019 від 15.07.2019, позов Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" в цій частині задоволенню не підлягає. Колегія суддів вважає за можливе при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку прийняти до розгляду надані відповідачем нові докази, які не були подані до суду першої інстанції з тих підстав, що, як стверджує відповідач, він не міг подати ці докази до місцевого господарського суду, оскільки ухвалу суду першої інстанції від 05.12.2019 про відкриття провадження у справі він не отримував, а справу було помилково віднесено до категорії малозначних справ та розглянуто без участі представників сторін, про що зазначається нижче. Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до приписів ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі від 05.12.2019, суд, зокрема, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами. Мотивувальна частина зазначеної ухвали містить висновок суду про те, що відповідно до підпункту 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ця справа не є складною, ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим її можливо розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Між тим, враховуючи що у даній справі позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру (стягнення 92 934,90 грн) та одну вимогу немайнового характеру (розірвання договору поставки), відповідно вказаний спір не є малозначним в силу вищенаведених норм. Разом з цим, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарський суд Дніпропетровської області допустився порушення норм процесуального права щодо віднесення даної справи до малозначної, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для скасування судового рішення як такого, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи.

10. Судові витрати. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанцій не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі №904/5773/19, відповідно і розподіл судових витрат змінюється. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених Приватним підприємством "КИЇВ-РЕСУРС" в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. 21.01.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої ПП "КИЇВ-РЕСУРС" просило стягнути з ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн. Крім того, в позовній заяві позивача, яка надійшла до суду першої інстанції 04.12.2019, позивач повідомив, що попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат у зв`язку із розглядом справи складає 8 842,00 грн, з яких: 1921,00 грн - розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру, 1921 грн - розмір судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, 5 000,00 грн - розмір витрат на правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2019 між Приватним підприємством "КИЇВ-РЕСУРС" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Правозахист" (об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги № 16/07 (договір №16/07). Відповідно до п. 1.1 договору №16/07, клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором на підставі заявок клієнта, а клієнт надавати об`єднанню всі необхідні для виконання цього договору матеріали, інформацію, документацію тощо, приймати і оплатити надану правову допомогу в розмірах, порядку і формах, передбачених цим договором та додатковими угодами. Згідно пункту 3.1 договору №16/07, вартість правової допомоги визначається сторонами додатковими угодами. Пунктом 3.2 договору №16/07 передбачено, що виконані роботи оформлюються: розрахунком складових адвокатських послуг та актом надання послуг, який підписується сторонами. 18.11.2019 між Приватним підприємством "КИЇВ-РЕСУРС" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Правозахист" (об`єднання) було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 16/07 від 16.07.2019 (додаткова угода). Відповідно до п. 1 додаткової угоди, об`єднання зобов`язується надати клієнту наступну правову (правничу) допомогу: - проаналізувати документи щодо поставки товару згідно із договором № 15072019 від 15.07.2019; - надати усну консультацію клієнту щодо правової позиції згідно наданих документів; - підготувати позовну заяву про розірвання договору поставки та стягнення боргу, подати позов до Господарського суду. 05.12.2019 між сторонами підписано детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого об`єднання надало правничу (правову) допомогу позивачу на загальну суму 5 000,00 грн, а саме: - проаналізувати документи щодо поставки товару згідно із договором № 15072019 від 15.07.2019 - 1 250,00 грн; - надати усну консультацію клієнту щодо правової позиції згідно наданих документів - 1 250,00 грн; - написання позовної заяви про розірвання договору поставки та стягнення боргу, підготовка матеріалів до суду (ксерокопіювання), направлення позовної заяви з додатками відповідачу та в суд - 2 500,00 грн. Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що вартість правової (правничої) допомоги визначеної пункту 1 цієї додаткової угоди становить 5 000,00 грн без ПДВ, які перераховуються клієнтом на рахунок об`єднання протягом 30 банківських днів з дати підписання додаткової угоди. Відповідно до платіжного доручення № 1664 від 14.01.2020 позивачем було сплачено об`єднанню юридичні послуги у розмірі 5 000,00 грн. За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, подано в межах строку, встановленого для їх подання, а саме орієнтовно зазначено суму очікуваних понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у позовній заяві та в подальшому поданій заяві про розподіл судових витрат після відкриття провадження у справі. З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПП "КИЇВ-РЕСУРС", а також з урахуванням того, що справу було розглянуто судом першої інстанції без виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами, з метою дотримання зазначених вище норм законодавства, принципів пропорційності та співмірності, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ПП "КИЇВ-РЕСУРС" в суді першої інстанції підлягають задоволенню частково у сумі 2 000,00 грн. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2020 до Центрального апеляційного господарського суду ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" подано заяву (а.с. 132 т.1), відповідно до якої відповідач просить долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката та вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами. В додатках до зазначеної заяви значаться: - Попередній орієнтовний розрахунок судових витрат; - Копія договору про надання професійної правничої допомоги № 04/20 від 01.03.2020; - Копія ордеру адвоката ДП № 1549/000043 від 01.03.2020; - Копія акту виконаних робіт № 1 від 06.07.2020; - Копія прибуткового касового ордеру № 53 від 06.07.2020 Так, 01.03.2020 між адвокатом Майтак Мариною Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" укладено договір № 04/20 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого у відповідності до ст. 59 Конституції України, адвокат зобов`язується надати клієнту таку правничу допомогу: здійснити правовий супровід та представництво клієнта у господарських судах Дніпропетровської області будь-якої інстанції у справі за позовом ПП "КИЇВ-РЕСУРС" про розірвання договору та стягнення коштів. Відповідно до п. 1.2. договору правнича допомога згідно п. 1.1. договору надається шляхом: п.1.2.1. Надання усних консультацій та роз`яснень з приводу діючого законодавства та існуючої судової практики по справі; п.1.2.2. збір інформації та підготовка правових позицій у справі; п.1.2.3. складання процесуальних документів (в тому числі позовної заяви, інших заяв по суті, заперечень, клопотань, заяв та ін. процесуальних документів); п.1.2.4. представництва інтересів клієнта у відповідних судових органах. Пунктом 1.4. договору передбачено, що клієнт надає право адвокату при здійсненні своїх повноважень: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, змінити предмет або підставу позову, пред`являти зустрічний позов, укласти мирову угоду на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законодавством України адвокату як представнику, Законом України "Про адвокатуру". Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору початок надання правничої допомоги визначається датою підписання договору. Закінчення надання правничої допомоги визначається як подія, а саме: прийняття судовим органом, зазначеним в п. 1.1. договору рішення для клієнта. За настання обставин, передбачених у п. 2.2. даного договору, адвокат вважається таким, що повністю виконав свої обов`язки перед клієнтом (п. 2.4. договору). Розділом 3 договору передбачено права і обов`язки клієнта. Так, відповідно до п. 3.2.2. договору клієнт зобов`язаний оплатити адвокату гонорар згідно п. 5.1., 5.2. та в процесі виконання договору оплатити необхідні фактичні витрати, якщо в таких витратах виникне потреба, пов`язані з виконанням договору на підставі повідомлення адвоката. За подану правничу допомогу за п.1.1. даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, що визначається у додатках до даного договору на підставі актів виконаних робіт, узгоджених сторонами (п. 5.1. договору). Порядок розрахунків передбачено сторонами у розділі 6 договору. Відповідно до пунктів. 6.1., 6.2., 6.3. договору, клієнт здійснює оплату адвокату в строки, вказані в додатках до даного договору. Оплата праці адвоката включає час консультацій, підготовка позову (написання тексту, сканування, розпізнавання тексту, ксерокопіювання, роздруківка, час оформлення та подання позову до суду безпосередньо, або поштою), моніторинг призначення дати судового засідання, підготовка до судових засідань, час в дорозі, участь у судових засіданнях, час на ознайомлення зі справою, фотографування, час подання заяв, сплата судового збору за клієнта, завірення платіжних квитанцій в банку, інші дії, пов`язані з виконанням договору з клієнтом по справі. Оплата може здійснюватися в формі, не забороненій законодавством України. Додатком № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 04/20 від 01.03.2020 є укладений і підписаний 06.07.2020 між адвокатом Майтак М.М. та ТОВ "ДЗТО" Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 04/20 від 01.03.2020 (а.с. 137 т.1), відповідно до якого станом на 06.07.2020 послуги, передбачені п. 1.1., п. 1.2. договору, надані адвокатом в наступному обсязі: - Вивчення рішення першої інстанції та його правовий аналіз - час: 2 години - ставка 1051,00 грн, сума 2102,00 грн; - Складання апеляційної скарги - 3 години, ставка - 1051,00 грн, сума 3 153,00 грн; - Участь у судовому засіданні (орієнтовно 1 засідання) - ставка 500 грн; сума - 500 грн. Всього сума наданих послуг складає 5 755,00 грн. В Акті зазначено, що клієнт за договором підтверджує відсутність будь-яких претензій щодо наданих адвокатом послуг. Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордеру № 53 від 06.07.2020 (а.с. 138 т.1) адвокатом Майтак М.М. прийнято оплату від ТОВ "ДТЗО" у сумі 5 755,00 грн (підстава значиться: договір про надання правової допомоги № 04/20 від 01.03.2020. Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що зазначені докази ТОВ "ДЗТО" подано в межах строку, встановленого для їх подання. Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Враховуючи зазначене, а також те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних вимог ТОВ "ДТЗО", з метою дотримання зазначених вище норм законодавства, принципів пропорційності та співмірності, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ "ДТЗО" в суді апеляційної інстанції підлягають задоволенню частково у сумі 3 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/5773/19 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/5773/19 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т. Перемоги, 57, кв. 136, ідентифікаційний код 40223231) на користь Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, ідентифікаційний код 30931322) суму попередньої оплати у розмірі 46 008,00 грн, пеню у розмірі 5 520,96 грн, штраф у розмірі 7 201,60 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 588,22 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1395,67 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити. Стягнути з Приватного підприємства "КИЇВ-РЕСУРС" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, ідентифікаційний код 30931322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т. Перемоги, 57, кв. 136, ідентифікаційний код 40223231) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 669,50 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26.08.2020. Головуючий суддя Л.А. Коваль Суддя В.О. Кузнецов Суддя В.Ф. Мороз