Постанова 4873 № 910/19647/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" січня 2024 р. Справа№ 910/19647/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тарасенко К.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Іоннікової І.А. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/19647/21 (суддя - Селівон А.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 6 609,78 грн ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ 1.1. короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 6609,78 грн, а саме: 1204,28 грн процентів річних, 5405,50 грн втрат від інфляції, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 4600,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт набуття ним на підставі Договору про надання фінансових послуг факторингу №5/30-11/2015 від 30.11.2015 року та пп. «г» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права вимоги згідно полісу №АІ/5679277 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, оскільки страховика - Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Україна» було ліквідовано, у зв`язку з чим, за умови часткового виконання відповідачем зобов`язання з виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку ДТП, позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення процентів річних та втрат від інфляції. 1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» 1 204 грн 28 коп. процентів річних, 5 405 грн 50 коп. втрат від інфляції, 6 600 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 270 грн 00 коп. судового збору. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. 1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також скаржник просить розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ: 2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., ОСОБА_1 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19647/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19647/21. 19.10.2022 до канцелярії суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про зупинення провадження у справі. 02.11.2022 матеріали справи №910/19647/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21 - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. 28.11.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №910/19647/21 відкрито апеляційне провадження у справі №910/19647/211 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21, апеляційний перегляд якої здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Також вказаною ухвалою зупинено провадження у справі №910/19647/21 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/19647/21 до перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/16820/21. Зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/19647/21. 13.12.2022 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. 07.08.2023 до канцелярії суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про поновлення провадження, у якій заявник просить суд поновити апеляційне провадження у даній справі та врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі 910/16820/21. Також заявник просить суд здійснити розподіл судових витрат - стягнути з позивача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2946/23 від 08.08.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19647/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 прийнято до провадження справу №910/19647/21 за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Поновлено провадження у справі №910/19647/21, розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а з моменту визнання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» банкрутом, оскільки на переконання відповідача, позивач дізнався про своє порушене право з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди. Також апелянт вважає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить у зобов`язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на у даному випадку на відповідача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Крім того, на підтвердження доводів апеляційної скарги скаржник надає суду Висновок науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затвердженого Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко. 2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, зазначає, що до позовних вимог про стягнення за договором страхування № АІ №5679277 не може бути застосовано строк позовної давності, оскільки право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Стосовно покладення на МТСБУ додаткового обов`язку зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних позивач вважає, що в даному випадку відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Щодо наданого відповідачем висновку науково - правової експертизи позивач вважає, що він не може бути врахований при винесенні судового рішення та звертає увагу на порушення процедури залучення експерта з питань права. У зв`язку з вказаним, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. 2.4. інші процесуальні дії у справі: Щодо наданого апелянтом висновку науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затвердженого Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко, судова колегія зазначає наступне. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи наголошує, що вказаний доказ не подавався відповідачем до суду першої інстанції. За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Разом з тим, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Судом апеляційної інстанції враховано, що долучений скаржником висновок датований 22.02.2022, водночас як апеляційна скарга подана на оскаржуване рішення від 19.09.2022. При цьому, апеляційна скарга не містить обґрунтування чи доказів причин неможливості відповідачем подання такого висновку науково - правової експертизи суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, наданий апелянтом Висновок науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затверджений Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко - не приймається судом апеляційної інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ: 3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 10.07.2015 року у справі №752/11385/15-п, копія якої наявна в матеріалах справи, гр-н ОСОБА_2 02.07.2015 року приблизно о 18 годині 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Горького 17Б в м. Києві під час зміни напрямку руху та під час перестроювання, не впевнився в безпеці маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Dodge» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. Вказаною постановою гр-на ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн. Судом встановлено за матеріалами справи, що станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди 10.07.2015 цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» на підставі Полісу № АІ/5679277 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: страхова сума за шкоду майну - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., строком дії з 30.06.2015 року до 29.06.2016 року. Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Dodge RAM» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП 02.07.2015, відповідно до Звіту №11904 про визначення вартості матеріального збитку від 10.07.2015 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - асистуюча компанія «Довіра» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 14566/13 від 13.04.2013), становить 20 187,74 грн. У зв`язку з настанням страхового випадку 02.07.2015 року та пошкодженням в результаті ДТП транспортного засобу «Dodge RAM», реєстраційний номер НОМЕР_2 потерпіла особа ОСОБА_3 31.08.2015 року звернувся до страховика винної особи - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування, копія якої наявна в матеріалах справи. Проте, вказана заява була залишена ПАТ «Страхова компанія «Україна» без відповіді та задоволення. Як встановлено судом за матеріалами справи, між гр. ОСОБА_3 (цедент (первісний кредитор) за договором) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (цесіонарій (новий кредитор) за договором) укладено Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 24.11.2015 року (далі - Договір про відступлення права вимоги), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента, у зв`язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля »Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням Антипова Антона Володимировича, відповідальність якого застрахована згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.06.2015 року, номер полісу АІ/5679277, у страховій компанії ПАТ «СК «Україна». Розділами 2 - 8 Договору про відступлення права вимоги сторонами погоджено ціну договору і порядок розрахунків, порядок виконання договору, права та обов`язки, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови тощо. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п.6.1 Договору про відступлення права вимоги). Вказаний Договір про відступлення права вимоги підписаний цедентом особисто та представником цесіонарія і засвідчений печаткою останнього. Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Згідно з пунктом 1.2 Договору про відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування, внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро (далі - МТСБУ), в передбачених законом випадках. Пунктом 1.3 Договору про відступлення права вимоги визначено характеристику права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим Договором, а саме: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 17 803,24 грн. Зобов`язаними особами (боржниками), у відповідності до пункту 1.4 Договору є: особа, визнана винною у скоєнні ДТП - ОСОБА_2 ; страхова компанія - ПАТ «СК «Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України. Відповідно до пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування за передані права вимоги до боржника за договором страхування цесіонарій сплачує цеденту 5 341,00 грн. Так, для реалізації цесіонарієм придбаних ним прав цедент, у відповідності до пунтку 3.1 Договору передає під час підписання цього Договору наступні документи: чинний на дату ДТП поліс ОСЦВВТЗ або посвідчення відповідної пільгової категорії (учасник бойових дій, інвалід війни, інвалід 1 групи); копію паспорту, що засвідчує особу цедента; копію посвідчення водія цедента; довідку про присвоєння цеденту ідентифікаційного номеру; копію документу про реєстрацію транспортного засобу та документу, що посвідчує правомірність керування ТЗ цедентом; довідку про пошкодження ТЗ, складену інспектором ДАІ на місці ДТП; відомості про наявність добровільного страхування автомобіля (КАСКО); оригінал або завірену належним чином копію авто товарознавчого дослідження щодо встановлення розміру заданої шкоди (ремонт з урахуванням фізичного зносу), складеного відповідно до чинного законодавства, з обов`язковим долученням оригіналів фотографій пошкодженого ТЗ, зображення номерних знаків та номеру кузову (VIN код), або оригінал чи завірену належним чином копію авто товарознавчого дослідження щодо встановлення вартості ТЗ після ДТП у разі визнання ТЗ фізично знищеним; довідку про ДТП, яка видається органами внутрішніх справ (розширена довідка із зазначенням інформації про учасників ДТП та про осіб, винних у скоєнні ДТП); копію постанови місцевого суду, завірену належним чином (мокрою печаткою відповідного суду), що підтверджує відповідальність іншого учасника ДТП; заяву про відсутність здійснення взаєморозрахунків з особою, відповідальною за заподіяну шкоду; заяву до страхової компанії про відшкодування шкоди. За змістом умов п.п. 4.5.3, 4.2.2 Договору про відступлення права вимоги, цедент відповідає перед цесіонарієм за дійсність грошової вимоги, що відступається згідно із цим договором; не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошового зобов`язання, право вимоги за яким відступається згідно із цим Договором. За таких обставин, за матеріалами справи судом встановлено факт заміни в основному зобов`язанні первісного кредитора - гр. ОСОБА_3 на нового кредитора - ФОП Шиян Д.С., яке здійснено шляхом укладання в належній формі та з погодженням всіх необхідних умов Договору про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 24.11.2015 року. В результаті новий кредитор - ФОП Шиян Д.С. отримав право замість первісного кредитора - гр. ОСОБА_3 вимагати від боржника виплати страхового відшкодування в сумі 17 803,24 грн. на виконання умов Полісу АІ/5679277. Окрім того, між 30.11.2015 року Фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (клієнт за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (фактор за договором, позивач у справі) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-11/2015 (далі - Договір факторингу), в порядку та на умовах якого клієнт передає фактору, а останній приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з Договорів відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору (далі - основні договори), у тому числі за Договором відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 24.11.2015 року на суму 17 803,24 грн. (пункт 30 Додатку №1 до Договору факторингу). Розділами 2 - 6 Договору факторингу сторони узгодили порядок виконання договору, права та обов`язки сторін, ціну договору і порядок розрахунків, відповідальність сторін і вирішення спорів, строк дії договору тощо. Згідно з пунктом 6.1 Договору факторингу вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Вказаний Договір факторингу підписаний представником позивача та ФОП Шиян Д.С. особисто та скріплений печатками сторін. Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договору факторингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 73 Цивільного кодексу України. Пунктом 1.2 Договору факторингу визначено, що в силу цього договору позивач займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Положеннями пункту 1.3 Договору факторингу визначено характеристику прав, переданих позивачу клієнтом за цим договором, а саме загальна сума боргу становить 1 226 167,76 грн. Договір факторингу поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 ЦК України «Факторинг», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» тощо. В силу договору факторингу фактор займав місце клієнта як кредитора, і набув належного йому права одержання від боржника за зобов`язанням сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Відповідно до пункту 1.4 Договору факторингу зобов`язаною особою згідно з пунктом 30 Додатку №1 до Договору факторингу є боржник - ОСОБА_2 ; страхова компанія - ПАТ «СК «Україна»; моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Умовами пункту 1.5 Договору факторингу визначено, що зобов`язання клієнта перед боржником за основними договорами на момент укладення цього Договору клієнтом виконані повністю. Згідно з пунктом 2.1 Договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт передає під час підписання цього Договору наступні документи: засвідчені копії основних договорів; пакет документів відповідно до п. 3.1 основних договорів. Пунктом 4.1 Договору факторингу передбачено, що за передані права вимоги до боржника за Договором факторингу позивач сплачує клієнтові 368 449,00 грн. Згідно з пунктом 4.2 Договору факторингу позивач зобов`язується протягом 10 банківських днів після набуття чинності цим Договором перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта грошову суму, визначену у пункті 4.1 цього Договору. Відтак позивач, уклавши Договір факторингу з ФОП Шиян Д.С., набув право грошової вимоги з одержання страхового відшкодування нанесеної шкоди (за договором/полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ №5679277 від 29.06.2015 року), зокрема, у розмірі 17 803,24 грн. до боржників, які визначені у пункті 30 Додатку №1 до Договору факторингу, а саме до визнаної винною у скоєнні ДТП особи - ОСОБА_2 ; страхової компанії - ПАТ «СК »Україна»; Моторного (транспортного) страхового бюро України, у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто правомірно набув прав нового кредитора у зобов`язанні. Тобто, починаючи з 30.11.2015 року кредитором у договірному зобов`язанні за страховою подією (дорожньо-транспортною пригодою, що відбулася 02.07.2015 року) є Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ». Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що в порушення умов договору страхування (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/5679277, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» в порушення п. 36.2 п. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не здійснило виплату страхового відшкодування у передбачений законом строк (протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), тобто до 29.11.2015 року. Разом з тим судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 року порушено провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна». Реалізуючи право кредитора за Полісом позивач 30.03.2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою №28 від 27.03.2018 року про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» за 23 договорами факторингу на загальну суму 8 510 680,57 грн., в тому числі, і за Договором факторингу № 5/30-11/2015 на загальну суму 1 226 167,76 грн., що ґрунтуються на невиконаних Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» зобов`язаннях з виплати страхового відшкодування потерпілим за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій просив визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» та включити грошові вимоги у вказаному розмірі до реєстру вимог кредиторів. Окрім цього 24.04.2018 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою №б/н від 23.04.2018 року про уточнення грошових вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», у тому числі за зобов`язаннями, що виникли за Договором факторингу № 5/30-11/2015 та на підставі договору/полісу АІ №5679277. Так, відповідно до пункту 117 Додатку №1 від 23.04.2018 року до уточнень до заяви про грошові вимоги ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» від 27.03.2018 року, позивач просив визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», зокрема, за договором факторингу № 5/30-11/2015, у тому числі вимоги у сумі страхового відшкодування у розмірі 17 803,24 грн., процентів річних у сумі 1 204,28 грн., інфляційних втрат у сумі 5 405,50 грн. та 4 450,81 грн. - пені. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» визнано одним з кредиторів ПАТ «СК «Україна» на суму 15 298 994,30 грн., з яких 9 547 674,57 грн. - вимоги першої черги, 3 916 198,78 грн. - вимоги четвертої черги, 1 835 120,95 грн. - вимоги шостої черги. Отже, позивача визнано кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», в тому числі і за Договором факторингу № 5/30-11/2015 на суму 17 803,24 грн. (пункт 30 Додатку №1 до Договору факторингу № 5/30-11/2015) - вимоги першої черги, а також кредитором щодо нарахованих процентів річних у сумі 1 204,28 грн., інфляційних втрат у сумі 5 405,50 грн. - вимоги четвертої черги та пені у сумі 4 450,81 грн. - вимоги шостої черги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019 року, ПАТ «СК «Україна» ліквідовано як юридичну особу у зв`язку із банкрутством. Крім того, відповідно до вказаної ухвали суду від 17.07.2019 року у відповідності до положень частини 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» першої черги на суму 9 555 040,57 грн., четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн., шостої черги на суму 868 953,48 грн., загальна сума 20 340 192,80 грн. 3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Звернувшись з даним позовом, позивач вважає, що, у МТСБУ виникли підстави для виконання зобов`язань за договором страхування АІ №5679277 перед ТОВ «Маркс.Капітал». З метою досудового врегулювання спору Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» 23.08.2019 року звернулось до МТСБУ з заявою, копія якої міститься в матеріалах справи, про виплату грошових коштів в сумі 28 863,83 грн., з яких 17 803,24 грн. страхового відшкодування, 1 204,28 грн. процентів річних, 5 405,50 грн. інфляційних втрат, 4 450,81 грн. пені. У відповідь на вказану вимогу МТСБУ листом №3.1-05/29663 від 12.09.2019 року повідомило позивача про прийняте відповідачем рішення про виплату на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» страхового відшкодування у розмірі 17 803,24 грн. Так, відповідач платіжним дорученням № 1152619 від 02.09.2019 року здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 17 803,24 грн. (транспортний засіб НОМЕР_2 ) на користь позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» за період 12.09.2019 року. Щодо іншої частини вимог відповідач вважає, що у нього відсутній обов`язок із сплати замість ліквідованого страховика процентів річних та інфляційних втрат, оскільки ним не порушувались права потерпілої особи (не прострочувалась страхова виплата), а також у зв`язку з тим, що у Моторного (транспортного) страхового бюро України відсутній обов`язок відшкодовувати інші вимоги, крім суми страхового відшкодування, яке не було виплачене ліквідованим страховиком, відтак відповідачем виконано зобов`язання частково лише в сумі страхового відшкодування. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат коштів, у зв`язку із чим задовольнив позов. Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки. Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування. Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України). За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Законом України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності). Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону. Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 4 Закону №1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування». Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом №1961-IV. Як визначає стаття 39 Закону № 1961-IV, МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту. Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону №1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV). Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону № 1961-IV, відповідно до пункту 20.1 якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону № 1961-IV). У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV). У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії. Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень Кодекс України з процедур банкрутства або Закону України «Про банкрутство», який був чинний на час порушення справи про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків. Так, частиною сьомою статті 87 Закону України «Про банкрутство» було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати. Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування. Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством. Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-»д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ. Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій. При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування. Пунктом 22.2 Закону № 1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих. Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17). Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування. Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства. Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань. При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням. Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до МТСБУ потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто МТСБУ у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від19.07.2023 у справі №910/16820/21). Предметом спору в цій справі є вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ про стягнення процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ «СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за договором страхування, право вимоги за яким набув позивач. Матеріалами справи підтверджується, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди в розмірі 17 803,24 грн і в цій частині спір між сторонами відсутній. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17). Разом із цим, МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування. Положення Закону №1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону №1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми. Наведених вище висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі. Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати не допустило прострочення виконання цього зобов`язання. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ «СК «Україна», а не відповідачем, яким є МТСБУ. За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки суду першої інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону №1961-IV. Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, предметом розгляду якої був аналогічний спір між ТОВ «Маркс.Капітал» та МТСБУ але по іншій ДТП. Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення. 3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідачем не порушено права та інтереси позивача в частині відшкодування процентів річних та інфляційних втрат за ліквідованого страховика, оскільки МТСБУ не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком грошового зобов`язання з виплати відшкодування.

4. ВИСНОВКИ СУДУ 4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи Судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на відсутність підстав для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ: 5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу Виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, судова колегія вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не може бути покладена на у даному випадку на відповідача.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ: Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. У зв`язку з цим, апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21 підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ: Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судом першої інстанції покладено на відповідача витрати щодо судового збору, а також заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 600,00 грн. Наразі, з урахуванням висновків апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову та скасування рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 6 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи судом першої інстанції, які були присуджені до стягнення судом першої інстанції. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно правил, встановлених ст. 126 та ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача. Крім того, судом враховано, що в заяві про поновлення провадження у справі відповідач, окрім витрат по сплаті судового збору, просив стягнути з позивача 1 500,00 грн витрат на правову допомогу. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на суму 1 500,00 грн додано до вказаної вище заяви такі документи: - копію договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 укладеного з Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» про надання послуг в сфері права; - копію додаткової угоди від 28.12.2021 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021; - копію додаткової угоди №702 від 03.12.2021 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021. 12.10.2021 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - «замовник») та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі Голови Проц Андрія Володимировича (далі «Виконавець») уклали договір про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021 (далі - договір №4.1/12-10/2021). Пунктом 1.1 договору №4.1/12-10/2021 передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобов`язання надавати послуги у сфері права (далі - послуги). Послуги, що надаються на підставі Договору, складаються з комплексу дій та/чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, визначеної Замовником, за конкретними дорученнями Замовника і можуть включати в себе у тому числі, але не тільки: 1) надання правової інформації, консультацій, роз`яснень і рекомендацій із правових питань; 2) правову експертизу; 3) складення правових висновків, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 4) захист прав та законних інтересів Замовника, у тому числі у формі представництва інтересів Замовника в судах (не залежно від спеціалізації та інстанційності), інших органах, установах, організаціях, підприємствах, третейських судах та перед фізичними особами; 5) здійснення дії, спрямованих на врегулювання наявної дебіторської та кредиторської заборгованості Замовника; 6)у супровід судових справ (проваджень). виконавчих проваджень, 7) доопрацювання пропозицій (проектів) Замовника щодо внесення змін до актів законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, приведення їх у відповідність до вимог нормопроектувальної техніки з метою забезпечення реєстрації відповідних проектів законодавчих актів. Відповідно до 5.2. договору №4.1/12-10/2021, вартість послуг, що надаються Виконавцем у справах, у яких Замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках, визначається наступним чином: 5.2.1. 1000 грн -у справі, в якій Замовник є третьою особою; 5.2.2. 1000 грн -у справі, в якій ціна позову визначена до 4 999 грн; 5.2.3. 1500 грн - у справі, в якій ціна позову визначена в межах від 5000 до 9 999 грн; 5.2.4. 2000 грн - у справі, в якій ціна позову становить 10 000 грн і більше; 5.2.5. 500 грн - представництво Замовника в судах апеляційної чи касаційної інстанцій (за вказівкою Замовника підготовку та подання документів до судів касаційної інстанції) по будь-якій справі, що зазначена у підпунктами 5.2.1 - 5.2.3 цього пункту. Вартість послуг в інших випадках, визначається додатковими угодами. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Правову допомогу відповідачу у даній справі надавав адвокат Проц Андрій Володимирович, який діяв на підставі відповідних довіреностей МТСБУ, виданих на виконання договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021, та яким подавались апеляційна скарга та клопотання і заяви по справі. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та підтримані Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі 910/433/22, прийнятої за результатами розгляду аналогічного спору. Судом враховується, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Позивач, у свою чергу, не заявив клопотання про зменшення розміру вказаних витрат та не подавав заперечень щодо їх розміру. Таким чином, з огляду на умови договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 (зокрема, пп.5.2.3.) та ціну позову, яка складає 6 609,78 грн, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах відповідача, судова колегія дійшла висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи, а їх розмір є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним понесення МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до їх стягнення розмірі, відтак вимоги відповідача про покладення на позивача витрат відповідача на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/19647/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10; код ЄДРПОУ 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Головуючий суддя К.В. Тарасенко Судді Є.Ю. Шаптала І.А. Іоннікова