Постанова 4811 № 461/1544/19

Справа № 461/1544/19 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/1237/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м.Львів Справа № 461/1544/19 Провадження № 22ц/811/1237/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянув апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. на ухвалу Галицького районного суду м. Львова, постановлену у м. Львові 11 березня 2020 року у складі судді Волоско І.Р., у справі за заявою Репака Віталія Валерійовича в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. про ухвалення додаткового рішення, - встановив: 6 березня 2019 року Репак В.В. в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, яким просив стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. В обґрунтування заяви посилається на те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 березня 2019 року відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_3 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. у виконавчому провадженні №58216094. Зазначає, що судом при постановленні ухвали не вирішено питання судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, що понесені приватним виконавцем Пиць А.А. Просить задовольнити заяву. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви. Ухвалу суду оскаржує Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що відмова у стягненні судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення та яка понесла документально підтверджені витрати на правничу допомогу, суперечить основним засадам цивільного судочинства. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 березня 2019 року відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_3 на бездіяльність приватного виконавця Пиця А.А. у виконавчому провадженні №58216094. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 6 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вказану ухвалу суду визнано неподаною та повернуто апелянту. Суд першої інстанції зазначає, що скарга ОСОБА_3 на бездіяльність приватного виконавця Пиця А.А. у виконавчому провадженні №58216094 розглянута в порядку розділу VII Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказує, що відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Вказує, що відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість застосування ст. 133 ЦПК України в даній категорії справи, оскільки судом вже встановлено відсутність підстав та суб`єктного складу для вирішення питання про розподіл судових витрат. Також вважає, що питання про стягнення витрат на правову допомогу є спірним, а тому може бути вирішено в порядку позовного провадження. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Згідно із ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Статтею 452 ЦПК України передбачений порядок розподілу витрат, пов`язаних з розглядом скарги, поданої відповідно до розділу VII цього Кодексу. На цю обставину суд першої інстанції увагу не звернув та прийшов до помилкового висновку, що це питання підлягає розгляду в порядку позовного провадження. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись: ст. 367, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст. 379, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. задовольнити частково. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Галицького районного суду м. Львова. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 25 серпня 2020 року. Головуючий Судді