Постанова 4811 № 454/684/19

Справа № 454/684/19 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А. Провадження № 22-ц/811/1589/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Провадження № 22-ц/811/1760/20 Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року та представника Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича ОСОБА_3 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 27 квітня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: у березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, з участю третіх осіб: ВАТ «Банк Універсальний», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року закрито провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що у клопотанні про закриття провадження у справі відповідач не посилався на те, що він не є цивільним відповідачем і що справа не підлягає розгляду в цивільному судочинстві. Вважає, що ухвала суду є безпідставною, оскільки приватний виконавець не є суб`єктом владних повноважень, щоб справа підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, і між ним та приватним виконавцем не укладено господарський договір, щоб справа підлягала розгляду в порядку господарського судочинства. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви покликається на те, що дії ОСОБА_1 щодо оскарження постанови Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про відкриття виконавчого провадження мали ознаки зловживання правом, в тому числі щодо перешкоджання виконання судового рішення, що набрало законної сили, та до виконання якого ОСОБА_1 не мав жодного відношення, оскільки не є стороною виконавчого провадження. Стверджує, що Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. у зв`язку з розглядом справи. Заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу подано під час розгляду справи. З наведених підстав просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. судові витрати у справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000.00 грн. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 27 квітня 2020 року заяву представника Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, з участю третіх осіб: ВАТ «Банк Універсальний», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. Ухвалу суду оскаржив представник Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що суд неправомірно не задовольнив клопотання про компенсацію судових витрат у повному обсязі, оскільки такі були документально підтверджені, зокрема, договором про надання правової допомоги, рахунком за правничі послуги, копією платіжного доручення. Загальний розмір гонорару за надання клієнту правової допомоги склав 5000 грн. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Зазначає, що суд неправомірно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, незважаючи на те, що позивач в суді першої інстанції з таким клопотанням до суду першої інстанції не звертався. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів поданої ним апеляційної скарги та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 на підтримання поданої ними апеляційної скарги та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи клопотання представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа, виданого іншим, ніж суд, посадовою особою, в даному випадку виконавчий напис нотаріуса. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь - яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Відповідно до ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини). Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби урегульований у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Частина 1 ст. 74 вищезгаданого закону передбачає, що рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення дії чи бездіяльність виконавця посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів ( посадових осіб), можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання. Отже, за правилами адміністративного судочинства можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження. Саме такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 823/359/18 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року по справі № 346/79/17. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просить скасувати постанову приватного виконавця Пиць А.А. про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2018 року в межах виконавчого провадження ВП №55946918 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Винярською С.В. від 16 02.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно. Тобто, позивач оспорює у цій справі дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. щодо виконання ним не судового рішення у цивільній справі, а виконавчого напису, вчиненого нотаріусом. З огляду на те, що позивач оспорює дії приватного виконавця Пиць А.А. з виконання виконавчого документа, виданого іншою особою, а не судом, беручи до уваги положення статті 447 ЦПК України та частини першої статті 287 КАС України, ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вірними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про підставність клопотання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. та його представника про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича з участю третіх осіб ВАТ «Банк Універсальний», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа, виданого іншим, ніж суд, посадовою особою, в даному випадку виконавчий напис нотаріуса. Постановляючи додаткову ухвалу про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 1000.00 грн. витрат за професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання про закриття провадження у справі будо підготовлено ОСОБА_2 ще задовго до укладення між ним та ОСОБА_3 договору про надання правничої допомоги. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на таке. Частина 5 ст. 142 ЦПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2, 3,4 ,5, 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. Встановлено, що під час розгляду справи адвокат приватного виконавця Пиць А.А. ОСОБА_3 подав заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000.00 грн., долучивши договір про надання правової допомоги №5 від 11.01.2020 року; рахунок №1 від 14.01.2020 року за правничі послуги на підставі договору про надання правової допомоги №5 від 11.01.2020 року, копію платіжного доручення від 14.01.2020 року на суму 5000.00 грн. З договору про надання правової допомоги №5 від 11.01.2020 року вбачається, що клієнт доручив, а Адвокатське бюро «Віталія Репака» прийняло на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (п.1.1. договору), а клієнт зобов`язався оплачувати послуги по наданню правової допомоги (п.3.1 договору). Пункт 4.3 договору передбачає вартість однієї години роботи адвоката 1000.00 грн., тобто сторони договору погодили між собою умови визначення розміру оплати на правову допомогу. До матеріалів справи долучено перелік правничих послуг, які надавались ОСОБА_2 , їх вартість, адвокатським бюро були надані наступні послуги: 1) аналіз та вивчення документів, консультування клієнта 2 години, вартість 2000.00 грн. 2) підготовка та складання клопотання про закриття провадження у справі 2 години, вартість 2000.00 грн.; 3) аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду України, Верховного Суду, практики ЄСПЛ 1 година, вартість 1000.00 грн. Задовольняючи частково заяву про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги, суд першої інстанції не врахував вартості послуг за надання правничої допомоги при складанні клопотання про закриття провадження у справі та за аналіз та вивчення документів, консультування клієнта, вважаючи, що такі послуги ОСОБА_2 не надавалися. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності наданих послуг, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох осіб. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункт 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових і інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим. Вирішуючи питання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати наявний в матеріалах справи договір про надання правової допомоги №5 від 11.01.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Віталія Репака», долучені до матеріалів справи розрахунки суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу, акт прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги, детальний опис робіт, які були виконані ОСОБА_3 , виконання яких ОСОБА_2 не заперечував, та квитанцію до прибуткового касового ордеру, колегії суддів вважає підставним клопотання про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, який підтверджений документально., а саме, 5000.00 грн. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що клопотання про закриття провадження у справі було підготовлено ОСОБА_2 ще задовго до укладення між ним та ОСОБА_3 договору про надання правничої допомоги, а відтак у стягненні витрат за надання правничої допомоги в розмірі 4000.00 грн. за підготовку клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2019 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. звертався до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження». 20.01.2020 року адвокат ОСОБА_2 Репак В.В. звернувся з підготовленим ним клопотанням про закриття провадження у справі, більш обґрунтованим, мотивованим не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а з посиланням на судову практику Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, рішення ЄСПЛ, а відтак клопотання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. та адвоката Репака В.В. не є ідентичними, що свідчить про неправильність висновків суду про відмову у стягненні 4000.00 грн. за надання правничої допомоги, і стягнення такої в розмірі 1000.00 грн. з тих підстав, що клопотання про закриття провадження у даній справі заявлялось ОСОБА_2 ще до укладення з АБ «Віталія Репака» договору про надання правової допомоги Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надано докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги, обґрунтування вартості наданих послуг, докази на підтвердження сплачених ОСОБА_2 5000.00 грн. за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, а відтак такі підлягають стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі. Вирішуючи питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів бере до уваги долучений відповідачем рахунок №2 за правничі послуги, що надані на підставі Договору про надання правової допомоги №5 від 11 січня 2020 року, зазначену в договорі вартість наданих послуг 1 година -1000.00 грн., надані послуги: аналіз та вивчення документів, консультування клієнта 1 год., до оплати 1000.00 грн.; підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу, - 4 години вартість послуги 4000.00 грн.; аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду, ЄСПЛ для підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу - 1 година вартість послуги 1000.00 грн., а всього 6000.00 грн. Платіжним дорученням №2318 від 09.07.2020 року підтверджується перерахунок ОСОБА_2 6000.00 грн. на рахунок ОСОБА_7 . З врахуванням виконаної адвокатом роботи при апеляційному перегляді судового рішення, принципів співмірності та розумності судових витрат, стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. За вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку про стягнення з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000.00 грн. за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року залишити без змін. Апеляційну скаргу представника Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 27 квітня 2020 року скасувати та ухвалити постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн. за надання правничої допомоги в суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн. за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 09.12.2020 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Крайник Н. П. Цяцяк Р.П.