Постанова КАС ВС № 804/332/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м. Київ справа № 804/332/16 адміністративне провадження № К/9901/4405/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною; зобов`язання вчинити певні дії; встановлення судового контролю, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.), В С Т А Н О В И В : Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року в адміністративній справі № 804/332/16 адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Уповноважена особа гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» звернулася з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду документ підтверджуючий повноваження особи, що підписала апеляційну скаргу. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року повернути особі, яка її подала. Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повноваження представника, який є адвокатом на підписання апеляційної скарги не підтверджені належними документами. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятими з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для продовження розгляду. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, у зв`язку з відсутністю підтвердження належними документами повноважень представника на підписання апеляційної скарги, який є адвокатом, прийнята з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В касаційній скарзі скаржник посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції частині третій статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" в частині належного підтвердження повноважень адвоката як представника, а також на невірне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 55, 57 та 59 КАС України. Скаржник зазначає, що подана нею копія довіреності завірена в порядку, визначеному законом, та підтверджує її повноваження на представництво інтересів відповідача в адміністративних судах. Позиція інших учасників справи Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №804/332/16 та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 серпня 2020 року. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи є законними та обґрунтованими, виходячи із наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду документ підтверджуючий повноваження особи, що підписала апеляційну скаргу. Зокрема суд апеляційної інстанції виходив з того, що подана з апеляційною скаргою довіреність від 17 грудня 2019 року не свідчить, що повноваження із представництва відповідача в суді надано саме адвокату Полетаєвій Т.Ю. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначена довіреність оформлена неналежним чином. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повноваження представника, який є адвокатом на підписання апеляційної скарги непідтверджені належними документами. Надаючи оцінку зазначеним висновкам суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне. Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника. Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва. Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Частина перша статті 57 КАС України містить припис, відповідно до якого представником у суді може бути адвокат або законний представник. Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». В свою чергу, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до частини третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Так, з наявної в матеріалах справи довіреності від 17 грудня 2019 року вбачається, що вона видана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" на ім`я адвоката Полетаєвої Тетяни Юріївни; також в ній зазначено, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 8 липня 2019 року, серія СМ №000605, видане на підставі рішення Ради адвокатів Сумської області від 8 липня 2019 року №15. Тому, безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що подана з апеляційною скаргою довіреність не містить інформації щодо уповноваження відповідачем на представництво інтересів в суді саме адвоката Полетаєву Тетяну Юріївну. Як безпідставними є і висновок суду апеляційної інстанції про те, що довіреність від 17 грудня 2019 року не містить інформації щодо особи, яка видала зазначену довіреність та її повноваження, оскільки зазначене спростовується вступною частиною довіреності, в якій міститься інформація про особу, яка її видала та нормативні акти, на підставі яких була видана вказана довіреність. Зокрема, в довіреності зроблено посилання на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" від 24 жовтня 2019 року №2705 «Про заміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк". Крім того, зі змісту вказаної довіреності вбачається, що довіритель уповноважив Полетаєву Тетяну Юріївну, серед іншого, - здійснювати представництво Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" в судах всіх інстанцій з усіма правами, які надані законом учаснику справи, зокрема, підписувати та подавати документи (в тому числі позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги). З приводу тверджень суду апеляційної інстанції про те, що наявна в матеріалах справи копія довіреності не відповідає вимогам закону (копія довіреності завірена повіреною особою), колегія суддів зазначає наступне. Частинами п`ятою та шостою статті 59 КАС України встановлено таке: - відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді; - оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Твердження суду апеляційної інстанції щодо недотримання порядку завірення копії довіреності не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п`ятої статті 59 КАС відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом». Тому слід визначити цей зазначений законний спосіб засвідчення копії довіреності. Для цього слід звернутися до положень ЦК, а також зважати на те, що за Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади - навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом. Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду. Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність. Тлумачення положень статті 59 КАС у протилежному аспекті, на думку Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі. Статтею 60 КАС передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга цієї статті). У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС). На думку колегії суддів Верховного Суду, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії. Колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Крім того, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень. У справі, що розглядається, Полетаєва Т.Ю., подаючи 21 січня 2020 року від імені Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, вказала у ній на наявність у матеріалах справи виданої їй довіреності від 17 грудня 2019 року. Так, направлені судом першої інстанції до апеляційного суду разом зі скаргою матеріали цієї справи містили завірену Полетаєвою Т.Ю. копію довіреності від 17 грудня 2019 року (Т. 3. а.с. 13), що була видана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Матвієнко А.А. для представництва інтересів відповідача, зокрема, в апеляційних адміністративних судах. Копія довіреності містить напис «Згідно з оригіналом» з підписом Полетаєвої Т.Ю. У згаданій довіреності, як уже було зазначено вище, вказано, що Полетаєвій Т.Ю. надається право підписувати документи, необхідні для представництва інтересів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" в судах. Крім того, надається право оскаржувати рішення суду в апеляційній та касаційній інстанціях та підписувати всі документи, необхідні для виконання повноважень, наданих цією довіреністю, завіряти своїм підписом копії документів, в тому числі копії довіреностей. З огляду на наведений зміст довіреність, яка засвідчена підписом Полетаєвої Т.Ю., підтверджувала повноваження останньої як представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" на подання скарги, зокрема, й на засвідчення копії довіреності власним підписом. Проте, суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі. Висновки у цій справі узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 4 грудня 2019 року у справі №826/5500/18. Суд наголошує, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Відмова у відкритті апеляційного провадження внаслідок судової помилки, що не залежить від поведінки особи, яку позбавлено права на апеляційне оскарження, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм процесуального права при вчиненні судами судової помилки була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року у справі №826/7824/18. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року - скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" задовольнити. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: І.В. Желєзний Н.В. Коваленко