Постанова КГС ВС № 904/2357/20
від 21.08.2020 · ГосподарськаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2020 року м. Київ Справа № 904/2357/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П. розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке", позивач, скаржник) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 (головуючий - суддя Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Чус О.В.) у справі № 904/2357/20 за позовом ТОВ "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек", відповідач) про стягнення 77 021 588, 33 грн. Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову 1.1. У травні 2020 року ТОВ "Серединецьке" звернулося із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області до ТОВ "Агротек" про стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу: від 02.04.2013 № 48АФ-13, від 02.04,2013 № 49АФ-13, від 14.03.2014 № 9АФ-14, від 27.03.2014 № 22АФ-14, від 27.03.2014 № 25АФ-14, від 11.03.2015 № 6АФ-15, від 11.03.2015 № 9АФ-15, від 11.03.2015 № 11АФ-15, від 11.03.2015 № 12АФ-15, від 11.03.2015 № 13АФ-15, від 11.03.2015 № 14АФ-15, від 11.03.2015 № 15АФ-15, від 28.04.2015 № 26АФ-15, укладеними ТОВ "Агротек" та ТОВ "Середнинецьке". Крім того, позивач просив стягнути з ТОВ "Агротек" судовий збір та витрати на правову допомогу. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2019 році ТОВ "Агротек" в односторонньому порядку розірвало договори фінансового лізингу і через виконавчі написи нотаріуса здійснило повернення рухомого майна, яке знаходилося у користуванні ТОВ "Серединецьке" на умовах договорів фінансового лізингу. Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від ТОВ "Агротек" до ТОВ "Серединецьке" при розірванні договорів не перейшло, утримання ТОВ "Агротек" такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості предмету лізингу, на думку позивача, є безпідставним. Враховуючи те, що договори фінансового лізингу між сторонами є розірваними, а така складова частина лізингового платежу, як відшкодування вартості предмету лізингу, в розмірі 2 857 237,88 доларА США з ПДВ ТОВ "Агротек" не повернута на користь ТОВ "Серединецьке", вказана сума, на думку позивача, є безпідставно набутою ТОВ "Агротек" та підлягає стягненню з останнього. 1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального провадження. 1.4. ТОВ "Серединецьке" 26.05.2020 подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій воно просило вжити заходи забезпечення позову в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 77 021 588, 33 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ "Агротек" та розміщені на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не виключно, на поточному рахунку за реквізитами IBAN НОМЕР_1 , а також на всіх інших рахунках у банківських та фінансово-кредитних установах, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову. 1.5. Заява мотивована тим, що: невжиття таких заходів істотно ускладнить виконання рішення суду; сума, яка пред`явлена до стягнення, є значною, що, на думку позивача, може зумовити приховування грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, або їх нецільове витрачання з метою унеможливлення фактичного виконання судового рішення; ТОВ "Агротек" має великі обсяги невиконаних зобов`язань перед іншими контрагентами на значні суми; спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам; відповідачем не вчинялось жодних дій, спрямованих на позасудове врегулювання спору в добровільному порядку; у відповідача відсутнє власне нерухоме майно, наявні значні кредиторські вимоги; відповідач веде недобросовісну поведінку, що вбачається із розміщених у засобах масової інформації публікацій, фігурує у справах щодо ухилення від сплати податків. ТОВ "Серединецьке" зазначає, що обраний ним спосіб забезпечення позову, накладення арешту на активи (грошові кошти) в межах суми позовних вимог, жодним чином не порушує законних інтересів відповідача, в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 (суддя Манько Г.В.): заяву ТОВ "Серединецьке" про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову, а саме в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 77 021 588,33 грн, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ "Агротек" та розміщені на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не виключно, на поточному рахунку за реквізитами IBAN№ НОМЕР_1 , а також на всіх інших рахунках в банківських та фінансово-кредитних установах, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову. 2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам; вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав учасників справи, що відповідає правовій природі забезпечення позову. 2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020: апеляційну скаргу ТОВ "Агротек" задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 у справі № 904/2357/20 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Серединецьке" від 26.05.2020 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено; стягнуто з ТОВ "Серединецьке" на користь ТОВ "Агротек" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 2 102 грн. 2.4. Приймаючи постанову у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з такого: - зв`язок між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний - накладення арешту на грошові кошти та стягнення коштів; - з доданих до заяви про забезпечення позову документів не вбачається, що майно або кошти, які є у відповідача, на момент прийняття рішення у справі можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю; - по суті, подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову; - позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), із якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - позивачем не надано суду доказів звернень до відповідача з вимогою про повернення спірних коштів, як і не надано доказів вчинення дій з приховування відповідачем майна чи грошових коштів, як-то вчинення правочинів на відчуження майна, укладення договорів, що не охоплюються звичайною господарською діяльністю відповідача, з метою переведення коштів на інших осіб тощо; - відсутність у відповідача нерухомого майна не свідчить про відсутність іншого майна, зокрема транспортних засобів, якими, за твердженням позивача, є вилучені у нього трактори, та неможливість виконання рішення суду в майбутньому; - вказані позивачем кредитні договори укладені до виникнення спірних відносин у цій справі (із позовом до суду першої інстанції позивач звернувся у травні 2020 року) та строки оплати по них ще не настали. Відтак вказане не може свідчити про ухилення відповідача від виконання зобов`язання, яке виникне з рішення суду; - судові справи, на які посилається позивач у поданій заяві, мають інший предмет спору, не стосуються даного спору та не можуть бути підставою для арешту коштів, сума яких є значною, що може призвести до перешкоджання звичайній господарській діяльності відповідача та до її повного припинення; - посилання Позивача на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №910/12117/19 та у постанові від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, не є релевантним з огляду на різні обставини справи.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Серединецьке", посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 904/2357/20, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 про забезпечення позову залишити в силі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1. ТОВ "Серединецьке" вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме статей 13, 136, 137, 140, 270 ГПК України. 4.2. ТОВ "Серединецьке" наголошує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховані правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 04.03.2020 у справі № 910/12117/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19. 4.3. ТОВ "Серединецьке" звертає увагу на те, що, оскільки наслідком розірвання договору фінансового лізингу є відсутність обов`язку лізингодавця передати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача, то у лізингодавця втрачається й право отримувати плату за таке майно в тій частині, яка відшкодовувала його вартість (така позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі №3-31гс13 та від 01.10.2013 у справі №3- 28гс13, а також у постановах Касаційного господарського Суду від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16 та від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17). Відтак, на переконання скаржника, у ТОВ "Серединецьке" виникло право вимагати повернення від ТОВ "Агротек" такої складової частини сплачених лізингових платежів, як відшкодування вартості предметів лізингу, що після їх вилучення залишились у власності ТОВ "Агротек". За таких обставин скаржник вважає, що ним заявлені адекватні та співмірні із позовними вимогами заходи забезпечення позову, які спрямовані на те, щоб не дозволити відповідачу приховати отримані від позивача грошові кошти шляхом їх переведення на інші рахунки чи витрачання на виконання інших зобов`язань. 4.4. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції досліджено та оцінено низку обставин (зокрема: інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, щодо визнання відповідача одним з учасників злочинної схеми; переважна більшість арештованих рахунків мають нульовий баланс або зовсім незначні суми; у відповідача відсутнє власне нерухоме майно; у відповідача наявні значні кредиторські зобов`язання), які вказують на необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, натомість суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував їх та не лише не спростував, а взагалі не надав їм жодної оцінки.
5. Позиції інших учасників справи викладені у відзиві 5.1. Від ТОВ "Агротек" 10.08.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду надійшов відзив, підписаний ЕЦП, у якому відповідач просить касаційну скаргу ТОВ "Серединецьке" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. 5.2. ТОВ "Агротек" вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, які свідчать про те, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), у той час як ухвала суду першої інстанції мотивується тим, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, а вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав учасників справи, що відповідає правовій природі забезпечення позову. 5.3. На думку ТОВ "Агротек" судом першої інстанції не зазначено жодних фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, зокрема ухвала не містить посилань щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). 5.4. Щодо вказаних судом першої інстанції обставин ТОВ "Агротек" зазначило таке:
1. Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 04.02.2019 у справі №757/4939/19-к не містить жодного твердження про те, що ТОВ "Агротек" визнано одним з учасників злочинної схеми. Притому ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2019 у справі № 757/15484/19-к скасовано арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М. від 04.02.2019 у справі 757/4939/19-к;
2. Частинами першою та другою статті 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства. Члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю. З огляду на це вбачається, що дії керівника товариства не можуть беззаперечно свідчити про недобросовісний умисел самого підприємства;
3. Наявність чи відсутність нерухомого майна у ТОВ "Агротек" не впливає будь-яким чином на співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами про стягнення грошових коштів;
4. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, шо за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. ТОВ "Агротек" належним чином виконує взяті на себе зобов`язання за всіма кредитними договорами, жодних судових спорів між банками та відповідачем не існує, що свідчить про добросовісність останнього;
5. У публікаціях, які містяться у засобах масової інформації та надані позивачем до заяви, наявні відомості виключно щодо фактичних взаємовідносин між позивачем та відповідачем, які склались у зв`язку із недобросовісною поведінкою ТОВ "Серединецьке" через невиконнання своїх зобов`язань за договорами фінансового лізингу. Жодних тверджень щодо формування у суддів як Господарського суду Дніпропетровської області, так і інших судів, завчасно упередженої та негативної думки щодо позивача вказані публікації не містять. 5.5. ТОВ "Агротек" вважає, що сама теоретична наявність заборгованості за договорами, яка є предметом спору, не може свідчити про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. 5.6. ТОВ "Агротек" зазначає, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 04.03.2020 у справі №910/12117/19, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, не заслуговує на увагу та є недоречним, оскільки такі висновки судом враховано. Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено те, що позиція Верховного Суду у вказаних справах не є релевантною з огляду на різні обставини справи, бо висновок суду в тих справах про пов`язаність та співмірність застосованого заходу забезпечення позову з предметом позову був зроблений виходячи із встановлення наявності відносно боржника великої кількості судових рішень, якими було стягнено заборгованість, та судових справ зі спорів майнового характеру, внаслідок чого можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судових рішень у цих справах у разі задоволення заявлених у них позовних вимог.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. За період з 2013 по 2015 роки між ТОВ "Агротек" (Лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (Лізингоодержувач) укладені договори фінансового лізингу: - договір фінансового лізингу від 02.04.2013 №48АФ-13, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 2 трактори John Deere 8335, 2012 року випуску, заводські №№ НОМЕР_2 та НОМЕР_17; - договір фінансового лізингу від 02.04.2013 № 49АФ-13, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 3 трактори John Deere 8335R, 2012 року випуску, заводські №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_18; - договір фінансового лізингу від 14.03.2014 № 9АФ-14, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 3 оприскувачі John Deere 4730, 2013 року випуску, заводські №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_19 та НОМЕР_20; - договір фінансового лізингу від 27.03.2014 № 22АФ-14, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 2 оприскувачі John Deere 4730, 2013 року випуску, заводські №№ НОМЕР_6 та НОМЕР_21; - договір фінансового лізингу від 27.03.2014 №25АФ-14 відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 оприскувача John Deere 4730, 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_7 ; - договір фінансового лізингу від 11.03.2015 №6АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 трактор John Deere 8335R, 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_8 ; - договір фінансового лізингу від 11.03.2015 № 9АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 трактор John Deere 833 5R, 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9 ; - договір фінансового лізингу від 11.03.2015 №11АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 трактор John Deere 8335R, 2014 року випуску, заводський № НОМЕР_10 ; - договір фінансового лізингу від 11.03.2015 №12АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 трактор John Deere 8335R, 2014 року випуску, заводський № НОМЕР_11 ; - договір фінансового лізингу від 11.03.2015 №13АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 трактор John Deere 8335R, 2014 року випуску, заводський № НОМЕР_12 ; - договір фінансового лізингу від 11.03.2015 №14АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 трактор John Deere 8335R, 2014 року випуску, заводський № НОМЕР_13 ; - договір фінансового лізингу від 11.03.2015 №15АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 трактор John Deere 8335R, 2014 року випуску, заводський № НОМЕР_14 ; - договір фінансового лізингу від 28.04.2015 №26АФ-15, відповідно до якого у фінансовий лізинг надано 1 оприскувач John Deere 4730, 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_15 , та 1 оприскувач John Deere 4,30, 2014 року випуску, заводський № НОМЕР_16 . 6.2. Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ "Агротек" зобов`язувалося передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмети лізингу, найменування, марка, модель, модифікація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість яких на момент укладання договору наведені в додатках - Специфікаціях, а ТОВ "Серединецьке" зобов`язувалося прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договорів фінансового лізингу. 6.3. ТОВ "Серединецьке" стверджує, що: здійснювало сплату лізингових платежів; у 2019 році ТОВ "Агротек" в односторонньому порядку розірвало договори фінансового лізингу і через виконавчі написи нотаріуса здійснило повернення рухомого майна, яке знаходилося у користуванні ТОВ "Серединецьке" на умовах договорів фінансового лізингу. ТОВ "Серединецьке", посилаючись на те, що право власності на предмет лізингу від відповідача до позивача при розірванні договорів не перейшло, утримання відповідачем такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості предмету лізингу, є безпідставним, звернулося до суду з позовом про стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу. 6.4. У заяві про забезпечення позову ТОВ "Серединецьке" наполягає на необхідності вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, та зазначає, що його вимога підтверджується таким: 1) з Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що ТОВ "Агротек" фігурує в кримінальному провадженні від 13.09.2018 №42018100000000850, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Обставинами вчинення злочину: «є ухилення службових осіб ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" у період 01.01.2015 року по 10.09.2018 року від сплати податків в особливо великих розмірах на загальну суму 295 157 303 грн. Цими службовими особами було організовано групу юридичних осіб, в яку входять 164 суб`єкти господарської діяльності, та діяльність якої направлена на надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки та незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку». Так, у межах даного кримінального провадження ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 757/4939/19-к ТОВ "Агротек" визнано одним з учасників цієї злочинної схеми, і в зв`язку з цим накладено арешт на його рахунки в АТ "АКБ" Конкорд", АТ "Альфа-Банк", АТ "Банк Кредит Дніпро", ПАТ "КБ "Глобус", АТ "ОТП Банк", АТ "Укрексімбанк", ПАТ "Ощадбанк"; 2) додатковим фактором використання ТОВ "Агротек" різного роду фінансових схем з метою ухилення від сплати податків є низка судових рішень щодо порушення його керівником - Бондаренком Романом Євгеновичем порядку ведення податкового обліку на підприємстві, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протиправні дії керівника відповідача полягали саме в систематичному завищенні від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ), що підтверджується: - постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2016 у справі №199/1024/16-п щодо завищення від`ємного значення з ПДВ за червень 2015 року; - постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2018 у справі №199/5910/18 щодо завищення від`ємного значення з ПДВ за березень 2015 року ; - постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2019 у справі №203/613/18 щодо завищення від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2015 року. Підставою закриття проваджень по вказаних справах було пропущення строків притягнення до адміністративної відповідальності, а не відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 ; 3) Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ТОВ "Агротек" відсутнє власне нерухоме майно, за рахунок якого позовні вимоги можуть бути задоволенні; 4) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є інформація про низку кредитних договорів, укладених відповідачем, а саме: договір кредиту від 26.10.2018 №A-04/1037 між АТ "Регіональний Інвестиційний Банк" та ТОВ "Агротек" - до 6 250 000,00 євро, строк виконання до 26.12.2027; Генеральна угода про кредитування від 18.04.2017 №1 між ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "Агротек", ТОВ "Агроспейс" - 5 500 000,00 дол. США, строк повернення до 26.12.2024; - Генеральний договір від 26.09.2019 №072/2019-Г між АТ "Кредобанк" та ТОВ "Агротек" - 2 500 000,00 дол. США, строк повернення до 25.09.2024; - Кредитний договір від 08.10.2018 №НК 2033 між ПАТ "Таскомбанк" та ТОВ "Агротек" - 13 000 000,00 дол. США, строк повернення до 07.10.2021; - Генеральна угода про кредитування від 13.06.2017 №BGS2017-02259, між ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "Агротек", ТОВ "Агроспейс" - строк повернення до 29.12.2022. 6.5. ТОВ "Серединецьке" вважає, що наявність достатньо великого обсягу кредитних зобов`язань свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, оскільки є імовірність надання ТОВ "Агротек" переваги погашенню кредитної заборгованості перед виконанням рішення суду в межах даної справи. 6.6. У поданій заяві ТОВ "Серединецьке" стверджує, що враховуючи майновий характер спору, заходи у вигляді арешту грошових коштів відповідача в межах суми заявлених позовних вимог є співрозмірними до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, забезпечують виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020). Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2357/20 за касаційною скаргою ТОВ "Серединецьке" на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України. 7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 8.1. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 8.2. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. 8.3. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. 8.4. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. 8.5. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 8.6. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. 8.7. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. 8.8. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії. 8.9. При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19). 8.10. Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. 8.11. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 8.12. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 8.13. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 8.14. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. 8.15. У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. 8.16. Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. 8.17. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. 8.18. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. 8.19. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. 8.20. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. 8.21. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. 8.22. Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у справі №904/2357/20 є вимоги ТОВ "Серединецьке" про стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу, укладеними з ТОВ "Агротек". Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. 8.23. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову. 8.24. Суд апеляційної інстанції у цій справі, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, на відміну від суду першої інстанції, не надав оцінки доводам ТОВ "Серединецьке", викладеним у заяві про забезпечення позову, та доказам, наданим заявником на підтвердження цих доводів у їх сукупності, пославшись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, а відтак самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без надання відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. 8.25. Верховний Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. 8.26. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам. Так, місцевим господарським судом, постановлюючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, було враховано таке: відповідачем не вживалися дії щодо повернення грошових коштів, сплачених позивачем як вартості предмету лізингу; поведінку відповідача щодо ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань; наявність відкритої кримінальної справи щодо ухилення від сплати податків; відсутність власного нерухомого майна; наявність великого обсягу кредиторських зобов`язань. 8.27. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. 8.28. Апеляційний господарський суд, переглядаючи за апеляційною скаргою ТОВ "Агротек" ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, надаючи оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, передбаченим статтями 136, 137 ГПК України, допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 74, 86 ГПК України, щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності, оцінюючи їх вірогідність. Відтак висновки щодо скасування ухвали суду першої інстанції не є такими, які узгоджуються з нормами процесуального права, а саме статтями 74, 86 136, 137 ГПК України, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню. 8.29. Отже, суд апеляційної інстанції, розглядаючи відповідну заяву про забезпечення позову, припустився неправильного застосування норм процесуального права, а саме статей 74, 86, 136, 137 ГПК України, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду у даній справи суд апеляційної інстанції здійснив за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією і зазначеної норми процесуального права. Натомість ухвала суду першої інстанції такою, що відповідає нормам чинного процесуального законодавства та постановлена з дотриманням вимог статей 74, 86, 136, 137 ГПК України. 8.30. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги, з урахуванням наведеного у розділі 8 цієї постанови, знайшли своє підтвердження. 8.31. Проте посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 04.03.2020 у справі № 910/12117/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19 відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Правові позиції Верховного Суду, викладені у названих постановах, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідні судові рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази. 8.32. Доводи ТОВ "Агротек", викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у розділі 8 цієї постанови не приймаються Касаційним господарським судом.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 9.1. Відповідно до частини четвертої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. 9.2. З урахуванням викладеного постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову має бути залишена без змін.
10. Судові витрати 10.1. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у цій справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним. Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 904/2357/20 скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя В. Селіваненко