Постанова КГС ВС № 907/257/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 907/257/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я. за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П. за участю представників: відповідно до протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 (суддя - Пригуза П.Д.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 (Колегія суддів: Матущак О.І. - головуючий, Прядко О.В., Кравчук Н.М.) у справі № 907/257/23 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Альянс" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Стронг Брідж Альянс»; визнання його кредиторських вимог у розмірі 72 625 958,42 грн, внесення їх до реєстру вимог кредиторів боржника до 4 та 6 черги задоволення грошових вимог, а також 26 840,00 грн судового збору та 60300,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому до 1 черги задоволення грошових вимог; призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Слостіна А.Г.

2. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Стронг Брідж Альянс»; визнано грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 72 625 958,42 грн та внесено їх до реєстру вимог кредиторів боржника до 4 та 6 черги задоволення грошових вимог, а також 26 840,00 грн судового збору та 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому до 1 черги задоволення грошових вимог; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Стронг Брідж Альянс»; призначено розпорядника майном ТОВ «Стронг Брідж Альянс», вирішено інші процесуальні питання.

3. Ухвалою від 18.06.2024 в межах цієї справи затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Стронг Брідж Альянс» у новій редакції. Визнано кредиторами у справі №907/257/23 по відношенню до боржника: АТ КБ «ПриватБанк»; ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів); ТОВ «БІЗТОРГ-2010», ТОВ «Старт-Н», ТОВ «Брайтон ЛТД» (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), ТОВ «Альянс Еволюшн» (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів) на загальну суму 258 175 838.86 грн з наступними грошовими вимогами до боржника та розподілом по чергам: 1) 1 черга задоволення вимог кредиторів - 1) АТ КБ «Приватбанк» - 92 508,00 грн; 2)ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» - 5368,00 грн; 3) ТОВ «Бізторг - 2010» - 5368,00 грн; 4) ТОВ «Старт - Н» - 5368,00 грн; 5) ТОВ «БРАЙТОН ЛТД» - 5368,00 грн; 6) ТОВ «Альянс Еволюшн» - 6056,00 грн. Усього за чергою: 120 036,00 грн. 2) 4 черга задоволення вимог кредиторів: 1) АТ КБ «Приватбанк» - 117 188 594,53 грн; 2) ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» - 10 962 210,00 грн; 3) ТОВ «Бізторг-2010» - 2 205 413,96 грн; 4) ТОВ «Старт - Н» - 38 585 029,97 грн основний борг; 5) ТОВ «Брайтон ЛТД» - 3 136 000,00 грн; 6) ТОВ «Альянс Еволюшн» - 1 223 401,07 грн. Усього за чергою: 173 300 649,53 грн. 3) 6 черга задоволення вимог кредиторів: АТ КБ «Приватбанк» - 84 755 153,33 грн. Усього за чергою: 84 755 153,33 грн. 4. 11.09.2024 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява, в якій кредитор просив визнати його додаткові грошові вимоги до боржника на загальну суму 112 510 060,72 грн та внести їх до реєстру вимог кредиторів боржника до 4 черги задоволення грошових вимог, а також 6 056,00 грн судового збору до 1 черги задоволення грошових вимог.

5. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 визнано додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 66 618 981,29 грн, яку належить розподілити по чергах задоволення, а саме: 66 618 981,29 грн (46694224,07 грн + 17 049 917,98 грн + 2 874 839,24 грн) - 4 черга задоволення вимог кредиторів та окремо 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; зобов`язано розпорядника майна внести визнані додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора до реєстру вимог кредиторів та оновлений примірник реєстру надати до справи.

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б., судді: Галушко Н.А. та Орищин Г.В.) скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025, постановлену за результатами розгляду заяви з додатковими вимогами до боржника, яка надійшла від ініціюючого кредитора у справі № 907/257/23 в частині визнання додаткових грошових вимог (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 66 618 981,29 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) банку до боржника на загальну суму 85 641 540,60 грн, яку належить розподілити по чергах задоволення, а саме: 85 641 540,60 грн (46 694 224,07 грн + 33 327 811,50 грн + 5619 505,05 грн) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 у справі №907/257/23 залишено без змін.

7. Верховний Суд постановою від 08.10.2025 задовольнив касаційні скарги АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Стронг Брідж Альянс», скасував ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Оскаржується ухвала Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026, якою визнано додаткові грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 69 537 822, 09 грн, з яких: 49 613 064,87 грн - заборгованість за відсотковою винагородою, 19 924 757,22 грн - 3% річних та 6056,00 грн судового збору. В іншій частині грошові вимоги відхилено з підстав визнання судом виконавчого документа частково таким, що не підлягає виконанню.

9. Оскаржується постанова Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026, якою ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 у справі №907/257/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано додаткові грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Стронг Брідж Альянс" у сумі 26 868 519, 70 грн, з яких: 3% річних у сумі 3 876 718, 49 грн та інфляційні втрати у сумі 22 991 801, 23 грн, які віднесено до четвертої черги задоволення без права вирішального голосу, та 6 056, 00 грн судового збору за подання заяви з додатковими грошовими вимогами до суду першої інстанції як вимоги першої черги. В іншій частині заяву АТ КБ "ПриватБанк" з додатковими грошовими вимогами до боржника відхилено. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10. До Верховного Суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати вказані судові рішення в частині відхилених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ухвалити нове рішення, яким визнати додаткові грошові вимоги кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Стронг Брідж Альянс" у повному обсязі в розмірі 112 510 060,72 грн та внести їх до реєстру вимог кредиторів боржника до відповідних черг задоволення.

11. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи: 11.1. Судами не враховано правові висновки щодо застосування частини 2 статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, постанові Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, а також не враховано правові висновки щодо застосування статей 45, 46, 47 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, у постанові від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 щодо обов`язку господарського суду здійснювати правовий аналіз заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Відзиви

12. Від ТОВ "СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться аргументи щодо того, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, а постанова Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 підлягає залишенню без змін. Інші заяви та клопотання

13. Відсутні. Рух справи у Верховному Суді

14. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року (Колегія суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.) серед іншого відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", яка подана на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі №907/257/23; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у справі №907/257/23 на 08 липня 2026 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

15. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.07.2026 № 32.2-01/966 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 907/257/23 за результатом якого для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я. Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

16. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, виходячи з наступного.

17. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи: 01.07.2016 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (лізингодавець) та ТОВ «Стронг Брідж Альянс» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 4С16033ЛИ з наступним укладанням додаткових угод до нього. Відповідно до п. 1.1. договору, банк передав лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач прийняв від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів мав передати майно у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу. Факт передачі майна АТ КБ «ПриватБанком» за договором підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.07.2016. У додатку № 1 до договору перелічено найменування нерухомого майна (предмету фінансового лізингу). Відповідно до п. 1.2. договору на дату його укладення вартість майна становить - 320 118 679, 00 грн. Розділом 2 договору передбачено структуру лізингових платежів. Зокрема: - в п.п. 2.1., 2.2. договору визначено, що розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2; лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений в п. 1.4. цього договору - №20714050000840; - згідно з п. 2.3. договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений в п. 1.4. цього договору - №20784050002298; За змістом п.п. 2.1, 2.3, 2.3.1 - 2.3.4 договору Лізингоодержувач сплачує банку наступні винагороди: - винагорода за відкриття рахунку в сумі 500, 00 грн у день укладення договору; - лізинговий платіж (викупна вартість предмета лізинг), розмір якої відповідно до пункту 2.1. договору визначається відповідно до додатку № 2 до договору та становить у внесеній додатковою угодою від 05.08.2016 до договору суму щомісячного платежу в сумі 2 96 591, 79 грн, починаючи з 25.07.2017 та до 25.06.2026; - відсоткова винагорода за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном (зі зміненою відсотковою ставкою до 10,5% річних відповідно до додаткової угоди від 03.11.2016 до договору), виходячи з фактичної кількості днів користування майном та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця та зі збільшенням вдвічі відповідної відсоткової ставки винагороди у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів, про що зазначено в п. 2.3.3. договору; - у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2; - винагорода за користування майном отриманим в лізинг, у розмірі, що визначається за зазначеною в п. 2.3.4. договору формулою (з урахуванням зміни даного пункту договору відповідно до додаткової угоди від 24.10.2016 до договору) та з вказівкою, що при від`ємному її значенні сума винагороди сплаті не підлягає. Згідно з п. 4.1 договору протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банку. Майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором (п. 4.3 договору). За змістом п. 5.2.1 договору банк зобов`язується передати майно в платне користування лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором. Банк має право відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом 3 місяців підряд. У разі відмови банку від договору, договір є розірваним з дати, визначеної банком у повідомленні про відмову від договору (п. 5.1.8 договору). Згідно з пунктом 6.2.4. договору лізингоодержувач зобов`язується повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримане з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні ним збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору. Лізингоодержувач зобов`язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення майна банк має право відшкодування завданих йому збитків. Положеннями п. 6.2.11. договору визначено обов`язки лізингоодержувача сплачувати банку, зокрема: - винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда); - лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); - відсоткову винагороду за користування майном; - винагороду за користування майном отриманим в лізинг; - інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором. Відповідно до п. 7.9 договору строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років. Пунктом 8.2.3 договору визначено, що цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше, ніж 30 (тридцять) днів. За змістом п. 9.1 договору встановлено строк дії договору з дати його підписання і до 25.06.2036. Додатком № 2 до договору сторони встановили графік лізингових платежів у рахунок викупу майна з 25.07.2016 до 25.06.2036 шляхом щомісячної сплати в період з 25.07.2016 до 25.06.2031 грошових коштів в сумі 266 765, 57 грн, а з 25.07.2031 до 25.06.2036 щомісячний платіж становить 4 535 014, 62 грн. Відповідно до укладеної 05.08.2016 додаткової угоди до договору, сторони внесли зміни в п. 9.1. договору, визначивши строк його дії до 25.06.2026 та, у зв`язку з наведеним, додаток № 2 до договору (графік лізингових платежів графік відшкодування вартості майна) викладено в новій редакції, за якою встановлено графік щомісячних платежів протягом строку дії договору в сумі 2 961 591, 79 грн (а в строк до 25.07.2016 - 266 766, 00 грн). Відповідно до укладеної 04.10.2016 додаткової угоди до договору сторони внесли зміни в п. 1.4 договору та визначилио, що для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває наступні рахунки: - рахунок для сплати вартості предмета лізингу № 20714050000840; - рахунок для сплати відсоткової винагороди за лізингом № 20784050002298; - рахунок для сплати винагороди за користування майном отриманим в лізинг №20789057001855. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019, яке набрало законної сили, у справі № 910/4183/19 за позовом ТОВ «Стронг Брідж Альянс» до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Стронг Брідж Альянс» про стягнення 118 647 832, 49 грн у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ «Стронг Брідж Альянс» на користь АТ КБ «ПриватБанк» 46 694 224, 07 грн простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна, 49 613 064, 87 грн 87 простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 22 340 543, 55 грн пені за порушення грошового зобов`язання та 672 350, 00 грн судового збору. 08.09.2020 банк надіслав лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору із зазначенням дати розірвання з 23.09.2020. Також в повідомленні вказано, що станом на 07.09.2020 прострочена більше, ніж на 30 днів заборгованість складає 216 314 627, 18 грн, з яких: лізинговий платіж - 102 494 727, 66 грн; відсоткова винагорода за користування майном 113 819 899, 52 грн. Протягом 02.12.2020 - 03.12.2020 предмет лізингу за договором було повернуто банку від лізингоодержувача за актами передачі майна, зазначеного у виконавчому документі в межах ВП № НОМЕР_1. У зв`язку з поверненням банку предмету лізингу 20.09.2023 лізингоодержувач направив банку на його офіційну електронну пошту та за юридичною адресою місцезнаходження банку вимогу № 05.2.11/20, у якій просив з урахуванням ч. 2 ст. 693 ЦК України перерахувати на його користь 12 043 148, 13 грн сплачених лізингових платежів. Означену вимогу залишено банком без задоволення. 09.10.2023 ТОВ «Стронг Брідж Альянс» звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 1 400 000, 00 грн сплачених лізингових платежів у відшкодування вартості предмета лізингу, яка є сумою здійсненої позивачем попередньої оплати за відповідне майно, через одностороннє розірвання відповідачем договору лізингу, повернення предмета лізингу (об`єктів нерухомого майна) і, відповідно, втрату позивачем права на отримання цього майна у власність. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 19.09.2024, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, у справі №907/257/23 (907/929/23) задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 1 400 000, 00 грн сплачених лізингових платежів. Постановою Верховного Суду від 25.02.2025 рішення Господарський суд Закарпатської області від 19.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №907/257/23 (907/929/23) залишено без змін. Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що з розірванням договору лізингу змінилися зобов`язання сторін, що призвело до припинення зобов`язання ТОВ «Стронг Брідж Альянс» по сплаті лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати, присудженої за рішенням суду у справі № 910/4183/19 на суму 46 694 224,07 грн.

19. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом заяви АТ КБ «ПриватБанк» із додатковими грошовими вимогами до боржника першочергово була сума 112 510 060,72 грн.

20. Водночас після скасування судових рішень у цій справі при новому розгляді заяви кредитора, АТ КБ «ПриватБанк» подало уточнену заяву в порядку ст. 46 ГПК України, в якій просило визнати додаткові грошові вимоги до боржника на загальну суму 149 017 375, 59 грн.

21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Кредитором не наведено жодних обставин, які виникли після закінчення первісного розгляду справи та які б свідчили про необхідність подання нових або збільшених грошових вимог саме на стадії нового розгляду справи. Також АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтувало, що саме перешкоджало йому при первісному зверненні до суду заявити грошові вимоги у тому розмірі та з тих підстав, які були зазначені в уточненій заяві, адже періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які дозаявив кредитор, є 02.02.2019 - 16.08.2023.

22. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, ст. ст. 45, 46, 47 КУзПБ. Так, відповідно до положень ч.ч. 1, 3, 4, 6 ст. 45 КУзПБ: - конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство; - заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів; - до заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

23. Вказане вище свідчить про обґрунтованість висновку, який зазначений в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, про те, що подана кредитором уточнена заява фактично не зводиться виключно до збільшення кількісних показників раніше заявленої вимоги, а по суті є заявленням нових додаткових грошових вимог до боржника, що підлягає розгляду з дотриманням спеціальної процедури, передбаченої ст.ст. 45- 47 КУзПБ.

24. Також колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що уточнена заява кредитора, яка по суті є заявою із новими додатковими грошовими вимогами до боржника, не була подана кредитором у порядку, визначеному КУзПБ для заявлення додаткових грошових вимог. За наведених обставин, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для прийняття до розгляду уточненої заяви кредитора в порядку ст. 46 ГПК України.

25. Відмовляючи у визнанні грошових вимог у сумі 46 694 224,07 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, присуджених на підставі рішення суду у справі № 910/4183/19, суд першої інстанції виходив з того, що хоча відповідне судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, після його ухвалення між сторонами відбулося розірвання договору фінансового лізингу, що, на думку суду, призвело до припинення обов`язку боржника зі сплати частини лізингових платежів у рахунок викупної вартості предмета лізингу.

26. Місцевий господарський суд зазначив, що така обставина може бути врахована у межах справи про банкрутство шляхом застосування процесуального механізму, передбаченого ст. 328 ГПК України, а саме шляхом визнання виконавчого документа таким, що частково не підлягає виконанню.

27. У цій справі суд першої інстанції за власною ініціативою визнав наказ Господарського суду міста Києва у справі №910/4183/19 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 46 694 224,07 грн, хоча відповідна заява ані боржником, ані стягувачем у порядку ст. 328 ГПК України не подавалась.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частина 2 вказаної статті передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є і договори та інші правочини.

29. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30. Відповідно до ст. 806 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

31. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

32. Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені у Законі України "Про фінансовий лізинг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

33. У статті 1 зазначеного Закону також передбачено, що фінансовий лізинг (надалі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

34. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

35. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

36. Водночас згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

37. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

38. Відповідно до положень ч. ч. 2, 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

39. Банк, заявляючи додаткові грошові вимоги на суму простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, покликається на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/4183/19.

40. Так, лізингові платежі присуджені за рішенням у справі № 910/4183/19 як частина відшкодування вартості предмету лізингу за договором лізингу, за своєю суттю є оплатою предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність.

41. Водночас боржник, заперечуючи проти заявленої кредитором суми додаткових грошових вимог зазначає, що судове рішення, на підставі якого були визнані ці вимоги, відповідало вимогам договору лізингу та фактичним обставинам, що існували між сторонами на той час, мотивоване наявністю діючого договору лізингу.

42. Також, як слідує з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, на момент подання заяви з додатковими грошовими вимогами, відбулася суттєва зміна фактичних обставин, яка полягає у тому, що 23.09.2020 АТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку розірвав договір лізингу, а 02 - 03.12.2020 за актами приймання-передачі від 02.12.2020 та від 03.12.2020 ТОВ «Стронг Брідж Альянс» повернуло АТ КБ «Приватбанк» об`єкти лізингу.

43. Наслідки розірвання договору фінансового лізингу мають певні особливості, оскільки договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору (частина друга статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"), через що на правовідносини між сторонами договору фінансового лізингу, зокрема щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

44. Також колегія суддів суду касаційної інстанції враховує, що з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно, в лізингоодержувача припиняється зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта (пункт 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

45. З урахуванням наведеного є обґрунтований висновок, який викладений у постанові суду апеляційної інстанції про те, що розірвання договору лізингу змінило зобов`язання сторін, призвело до припинення зобов`язання ТОВ «Стронг Брідж Альянс» по сплаті лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати, присудженої за рішенням по справі № 910/4183/19 на суму 46 694 224,07 грн.

46. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (див. постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14).

47. Отже, задля запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника - банкрута, пред`являються підвищені вимоги (підвищений стандарт доказування таких вимог).

48. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

49. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, що враховуючи розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи самого лізингодавця, повернення предметів лізингу у його володіння, а також існування чинного судового рішення про стягнення з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачених лізингових платежів, відсутнє на момент звернення банку з додатковими кредиторськими вимогами дійсне грошове зобов`язання боржника у частині сплати 46 694 224,07 грн лізингових платежів у рахунок вартості предмета лізингу.

50. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).

51. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

52. З урахуванням того, що відсутнє грошове зобов`язання боржника зі сплати лізингових платежів у сумі 46 694 224,07 грн, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутні й правові підстави для нарахування на зазначену суму 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог від основного зобов`язання, що виключає можливість визнання таких грошових вимог банку.

53. Вказане свідчить про те, що при ухваленні постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі № 907/257/23 було правильно застосовано положення ст. ст. 45 - 47 КУзПБ, ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 625 ЦК України, що спростовує доводи касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк". Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до положень ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. З урахуванням того, що при ухваленні постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі № 907/257/23 було правильно застосовано положення ст. ст. 45 - 47 КУзПБ, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 625 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" без задоволення та про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, якою було скасовано відповідну ухвалу суду першої інстанції і прийнято нове рішення. Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі №907/257/23 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере В.Я. Погребняк