Постанова 4857 № 559/489/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 559/489/16-а пров. № А/857/8810/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Большакової О.О., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 березня 2016 року (суддя - Федорова Л.П., м. Дубно) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 в березні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, у якому просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 26.02.2016 №0419/20908/16 про визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (далі - МК України), та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що не вчиняв порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, оскільки не зміг у встановлений законом строк вивезти транспортний засіб, поміщений у митному режимі «транзит», за межі України, через те, що 14.10.2015 внаслідок підпалу транспортний засіб згорів, був пошкоджений і непридатний для експлуатації. При спробі перетину митного кордону України 10.02.2016 позивач надав митному органу підтверджуючі дію обставин непереборної сили документи, однак такі безпідставно не були враховані митним органом. Дубенський міськрайонний суд Рівненської області постановою від 29 березня 2016 року у справі № 559/489/16-а змінив постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. в справі про порушення митних правил від 26.02.2016 №0419/20980/16 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення частини третьої статті 470 МК України, звільнив позивача від відповідальності на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежився усним зауваженням та закрив провадження у справі. Не погодившись із ухваленим судовими рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що вина позивача у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, підтверджується матеріалами справи. Крім того відповідач наголошує, що суд першої інстанції вийшов за межі власних повноважень в адміністративному процесі та незаконно закрив провадження в справі про адміністративне правопорушення, маючи лише повноваження щодо перегляду законності дій суб`єкта владних повноважень в межах розгляду такої справи. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 червня 2016 року скасував постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 березня 2016 року та відмовив у задоволенні позову повністю, а також стягнув з позивача на користь Львівської митниці ДФС України судовий збір в сумі 606,32 грн. В результаті перегляду вказаних судових рішень в касаційному порядку постановою Верховного Суду від 07 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі №559/489/16-а, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено з матеріалів справи, старший державний інспектор Львівської митниці ДФС склав протокол про порушення митних правил від 10.02.2016 №0419/20908/16, передбачених частиною третьою статті 470 МК України. У протоколі зазначено, що 10.02.2016 близько 02:30 у зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС у напрямку «виїзд з України» прибув транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER»,VIN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . Під час проходження митного контролю та митного оформлення транспортного засобу, після проведення перевірки у відповідності до інформації електронної бази ЄАІС ДМСУ «Перетин кордону транспортним засобом» з`ясовано, що останній ввіз на митну територію України цей транспортний засіб через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС 09.10.2015 по смузі руху «зелений коридор» у митному режимі «транзит». Транспортний засіб зареєстрований та території Чехії. Позивач 16.10.2015 звернувся до Рівненської митниці ДФС щодо перебування зазначеного транспортного засобу в неробочому стані через загорання, на що у листі від 19.11.2015 №24442/24/17-70-24 був проінформований про те, що при вивезенні транспортного засобу за межі митної території України необхідно надати документи, що підтверджують дію обставин непереборної сили. Посилань на перелік документів, які підтверджують дію обставин непереборної сили та які необхідно надати позивачу, зазначений лист не містив. При перетині митного кордону України, на митному поcтy «Краковець» Львівської митниці ДФС Хільчук І.В, 10.02.2016 подав документи на підтвердження дії обставин непереборної сили: довідку Дубенського МВ УМВС України в Рівненькій області від 14.10.2015 №55/10-9502 про прийняття і реєстрацію заяви про факт загоряння автомобіля марки «Volkswagen Transporter» та реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за реєстраційним номером 12015180040000902; витяг з матеріалів кримінального провадження №12015180040000902, виданий органом досудового розслідування Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області 15.10.2015, відповідно до якого 14.10.2015 до Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області надійшло повідомлення про те, що 14.10.2015 у м. Дубно поблизу будинку по вул. Д.Галицького, 6 відбулося загоряння автомобіля марки «Volkswagen Transporter»; довідку Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (Дубенський міськрайониий сектор) від 16.10.2015 №01/1268, про те, що 14.10.2015 виникла пожежа автомобіля Wolkswagen Transporter 2002 року випуску, номер шассі VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який знаходився за адресою: м. Дубно, вул. Д.Галицького, 6, Рівненської області. У довідці зазначено, що ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замкнення електромережі. Унаслідок пожежі вогнем знищено електрична проводка, правий задній підкрильник, задній бампер, два задніх вікна, праве заднє колесо, права задня фара, один правий двірник, обшивка салону, пошкоджено лакофарбове покриття. Надалі, заступник начальника Львівської митниці прийняв постанову від 26.02.2016 №0419/20908/16 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 грн., оскільки станом на 10.02.2016 зазначений транспортний засіб за межі митної території України не вивезений, у інший митний режим не поміщений. На момент перетину кордону позивач не надав відповідних документів, що підтверджують визначені у статті 460 МК України обставини, за яких адміністративна відповідальність не настає, зокрема, факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, змінюючи постанову в справі про порушення митних правил від 29.03.2016 №0419/20908/16 та звільняючи позивача від відповідальності у зв`язку з малозначимістю вчиненого правопорушення, обмежуючись усним зауваженням, виходив із того що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, правопорушення не завдало значної шкоди суспільним або державним інтересам, а відразу після ремонту автомобіль був доставлений у митний орган. Такі висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне. Пунктами 21, 24, 25, 29 частини першої статті 4 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що: митна процедура - це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення; митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 544 МК України здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів виконують основні завдання, зокрема, здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо. Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з частиною першою статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Частиною першою статті 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування. Згідно з частиною першою статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. При цьому, з огляду на положення глави 55 «Пропуск та оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» розділу XII МК України, поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України, як письмове зобов`язання про зворотне вивезення, застосування заходів гарантування тощо. Отже, транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. При цьому транспортні засоби, які переміщуються у митному режимі транзиту, мають бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб); Відповідно до частини третьої статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій. Відповідно до частини першої статті 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів. Передбачене у частині третій статті 470 МК України порушення митних правил є триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що починаються з певної протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Орган доходів і зборів, здійснюючи з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи митні формальності, зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України, можуть у будь-який час виявити передбачене у частині третій статті 470 МК України триваюче порушення митних правил та не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення порушення, накласти на суб`єкта адміністративної відповідальності адміністративне стягнення. Установлені судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставини свідчать, що позивач 09.10.2015 ввіз на митну територію України у митному режимі «транзит» транспортний засіб, який мав бути доставлений позивачем у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, тобто до закінчення 10 діб з дня ввезення, проте транспортний засіб не був доставлений у цей строк, унаслідок чого позивач перевищив строк доставки більш як на десять днів, що є порушенням митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 МК України. Відповідно до частини першої статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. В свою чергу, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 був затверджений «Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму» (далі - Порядок №657), який визначає особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі. Порядок підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили визначений у розділі VIII Порядку №657, пунктом 1 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили. За визначеннями, наведеними у пункту 2 розділу VIII Порядку № 657 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - це часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Згідно з пунктом 3 розділу VIII Порядку №657 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Відповідно до пункту 5 розділу VIII Порядку №657 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди. За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений. Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов`язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини не проведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов`язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили. Відповідно до положень пункту 6 Порядку №657 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом п`яти робочих днів з дати її подання. Якщо товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, перебувають у зоні діяльності цього самого митного органу, керівником такого органу або особою, що виконує його обов`язки, невідкладно після отримання заяви здійснюються заходи, передбачені пунктом 5 цього розділу. Розгляд заяви проводиться з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків, документів, наданих заявником та отриманих від іншого митного органу (якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу), та результатів проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, безпосередньо митним органом, під контролем якого перебувають ці товари, транспортні засоби. Під час розгляду заяви митним органом враховується інформація (за наявності), надана іншими державними органами, митними або правоохоронними органами іноземних держав. За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом. На підставі вказаного, необхідно зазначити, що для врахування факту аварії транспортного засобу чи дії обставин непереборної сили власник або уповноважена ним особа зобов`язані негайно після настання таких обставин повідомити митний орган для здійснення передбачених Порядком №657 процедур з метою визначення можливості прийняття рішення про припинення (завершення) митного режиму за умови, що транспортний засіб внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили був знищений, повністю та безповоротно пошкоджений, втрачений або зіпсований. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №357/2754/17. З матеріалів справи видно, що про неможливість вивезення транспортного засобу за межі митної території через його пошкодження внаслідок пожежі, позивач повідомляв заявою Львівську митницю ДФС, що підтверджено наявною в матеріалах справи заявою із зазначеною датою. В подальшому,при перетині митного кордону України, на митному поcтy «Краковець» Львівської митниці ДФС позивач подав документи на підтвердження дії обставин непереборної сили. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що згідно з висновками Верховного Суду за результатами перегляду розглядуваної справи в касаційному порядку, транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», VIN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , зареєстрований на території Чехії, тобто є об`єктом права власності іноземних громадян, з огляду на що відсутня необхідність підтвердження факту пожежі у відповідності до «Порядку обліку пожеж та їх наслідків», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 №2030 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що ремонт несправностей автомобіля, які виникли внаслідок обставин непереборної сили, а саме пожежі та незалежно від волі особи і спричинили пошкодження транспортного засобу, потребував певного часу для відновлення можливості переміщення вказаного транспортного засобу з метою забезпечення виконання вимог законодавства України щодо вивезення такого за межі митної території України, що підтверджено вказаними документами. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не наведено мотивів та обґрунтувань щодо підстав незастосування положень розділу VIII Порядку №657 до спірних правовідносин. Відтак, керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебував ввезений позивачем транспортний засіб, що потрапив під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви, безпідставно не організував невідкладне проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем. Відповідачем також не доведено, що такий огляд проводити було недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Таким чином, всі дії позивача щодо повідомлення митного органу у встановлений термін про ремонтні роботи транспортного засобу внаслідок пожежі, були спрямовані на запобігання порушень митних правил та з дотриманням вимог чинного законодавства України. Однак, маючи документально підтверджені факти обставин непереборної сили, за яких позивач був позбавлений можливості у визначений МК України строк доставити транспортний засіб за межі митної території України, відповідач не виконав вимог розділу VIII Порядку №657 та безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 470 МК України. Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач вживав всіх заходів щодо повідомлення митного органу про затримку вивезення транспортного засобу за межі митної території України, з наданням підтверджуючих документів відносно того, що на автомобілі проводилися ремонтні роботи внаслідок обставин непереборної сили, а саме пожежі, які перешкоджали позивачу своєчасно доставити транспортний засіб у пункт пропуску через митний кордон України для його вивезення, і дії з боку позивача були спрямовані на запобігання порушень митних правил. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для притягнення позивача до відповідальності за частиною третьою статті 470 МК України. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Згідно частини другої статті 162 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов`язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов`язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Таким чином, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому. Суд не наділений повноваженнями щодо звільнення від покарання і винесення усного зауваження, оскільки вказані процесуальні дії належать до прерогативи органу, який розглянув справу (у даному випадку - митного органу). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції безпідставно змінив постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. в справі про порушення митних правил від 26.02.2016 №0419/20980/16 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення частини третьої статті 470 МК України, звільнив позивача від відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежився усним зауваженням та закрив провадження у справі, оскільки не був наділений такими повноваженнями в силу вимог КАС України в редакції, чинній на момент винесення рішення. Відповідно до частини другої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції). Так, відповідно до частини третьої цієї статті, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Згідно частини першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, з наведених вище підстав. Керуючись статтею 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково. Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 березня 2016 року у справі №559/489/16-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 26.02.2016 №0419/20908/16 та закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.