Постанова 4851 № 591/6798/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 р.Справа № 591/6798/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Северинова А.С., м. Суми, повний текст складено 31.12.20 року по справі № 591/6798/20 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати незаконною та скасувати постанову Закарпатської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил № 0961/30500/20 від 20 жовтня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 481 МК України. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31.12.2020 Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скарг у, вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує , що з 14 березня 2020 року на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року N 287-р строк перебування транспортного засобу на митниці території України мав би бути призупинений та не обчислюватись. За принципом розумності, мало бути надано додатковий час для завершення митного режиму. Позивач, при в`їзді вказав орієнтовану дату вивезення транспортного засобу - 14 квітня 2020 року, проте не знав і не міг знати, що з 12 березня 2020 року впропадять на всій території України та закриют міжнародні пункти пропуску, що унеможливить вивезення транспортного засобу. Разом з тим, слід зазначити, що 60 днів, відповідно до абзацу 5 частини 4 статті 380 Митного кодексу України закінчувались би 11 травня 2020 року, тобто порушенням строків ввезення транспортного засобу слід обраховувати з 12 травня 2020 року. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Позивач вважає , що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та вивіз транспортний засіб з митної території України у 60 денний строк , тобто такий строк позивачем порушений не був, оскільки транспортний засіб був ввезений у строк, передбачений абзацом 5 частиною 4 статтею 380 Митного кодексу України з подальшим продовженням на 60 діб, тому притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 5 статті 481 Митного кодексу України - є незаконним, а рішення суду першої інстанції - передчасним та необгрунтованим. Вказує , що позивачем не було можливості вивезти транспортний засіб з митної території України у зв`язку із закриттям кордонів та введення карантину на всій території України, а всі державні органи, включаючи Держмитслужбу, працювали без прийому громадян. Також, вказує , що 12 березня позивачем ввезено транспортний засіб, а 14 квітня 2020 року направлено заяву до Одеської митниці Держмитслужби щодо подовження строку тимчасового ввезення, а оскаржувана постанова Закарпатської митниці Держмитслужби винесена 20 жовтня 2020 року, зазначені обставини дають підстави вважати, що строк (шість місяців) встановлений статтею 467 Митного кодексу України, притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності - сплинув. Просить суд апеляційної інстанції рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Позивача та відповідач повідомлялися на електронну адресу . Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції , що 08 липня 2020 року головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Дяково-автомобільний» Закарпатської митниці Держмитслужби Павленко І.А. відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 0961/30500/20 від 08.07.2020 за ч. 5 ст. 481 МК України (а.с. 13-17). За результатами розгляду протоколу про порушення митних правил № 0961/30500/20 від 08.07.2020 відносно ОСОБА_1 Закарпатською митницею Держмитслужби винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0961/30500/20 від 20.10.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 481 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85000 грн (а.с. 8-12). У постанові зазначено, що 08.07.2020 о 21 год. 51 хв. в зону митного контролю на ділянку «виїзд з митної території України» митного поста «Дяково-автомобільний» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, під керуванням гр. ОСОБА_1 . В ході митного контролю та митного оформлення вказаного транспортного засобу та внесення даних про особу встановлено, що 12.03.2020 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через митний пост «Ізмаїльський» Одеської митниці Держмитслужби даний транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2000 року випуску, в режимі тимчасового ввезення та надано зобов`язання про зворотнє вивезення № UA500380/2020/000140 від 12.03.2020, в якому зазначено термін зворотнього вивезення 14.04.2020 року. В ході провадження в справі встановлено, що гр. ОСОБА_1 14.04.2020 звернувся до Одеської митниці Держмитслужби з проханням продовжити попередньо встановлений термін тимчасового ввезення легкового автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 у зв`язку із установленим карантином на усій території України із 12 березня 2020 року відповідно до Постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2». Згідно відповіді Одеської митниці від 27.07.2020 № 7.10-4/28.5-02/7/11425 термін тимчасового ввезення транспортного засобу марки «Volkswagen», модель Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 продовжено до 06.06.2020 року, про що повідомлено гр. ОСОБА_1 листом від 28.04.2020 № 7.10-1/28.5-02/10/7244 за вказаною ним у заяві адресою. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» тимчасово заборонено перетинання державного кордону на в`їзд в Україну для іноземців та осіб без громадянства. Однак, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 477 вищевказане Розпорядження втратило чинність. Отже, гр. ОСОБА_1 зобов`язаний був вивезти автомобіль марки «Volkswagen», модель «Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 за межі митної території України у термін до 13.06.2020 року включно або вчинити інші дії, визначені ч. 6 ст. 380 МК України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування, встановлений Митним кодексом України, тому в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 481 Митного кодексу України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного. В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Згідно з ч. 1 ст. 112 Митного кодексу України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Абзацом 5 частини 4 статті 380 Митного кодексу України передбачено , що громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання митному органу документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни. Згідно ч. 6 статті 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Згідно з частиною 4 статті 380 Митного кодексу України строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п`ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Відповідно до ч. 5 ст. 481 Митного кодексу України перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.. Частиною 1 ст. 192 Митного кодексу України передбачено, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, Вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Отже, лише внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, особа може бути звільнена від відповідальності за порушення митних правил передбачених, зокрема і ч. 5 ст. 481 Митного кодексу України. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги щодо не вивезення транспортного засобу до моменту закінчення строку тимчасового ввезення є посилання позивача на запровадження на території України карантину та продовження йому Одеською митницею Держмитслужби строку тимчасового ввезення транспортного засобу, який, як вважає позивач, закінчився 11 липня 2020 року, колегія суддів вважає помилковими , виходячи з наступного . Згідно листа Одеської митниці Держмитслужби від 28.04.2020 за № 7.10-28.5-02 позивача повідомлено , що на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» до форс-мажорних обставин непереборної сили додано карантин, встановлений КМУ та п. 1 постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» Одеською митницею Держмитслужби продовжено строк тимчасового ввезення транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 на термін до 06 червня 2020 року. Отже, колегія суддів вважає , що позивач ОСОБА_1 зобов`язаний був вивезти автомобіль марки «Volkswagen», модель «Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 за межі митної території України у термін до 06 червня 2020 року включно, чого не зробив, у зв`язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності на ч. 5 ст. 381 МК України. Посилання позивача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», є помилковими , оскільки даним розпорядженням тимчасово заборонено з 00 год. 00 хв. 16 березня 2020 р. до 22 червня 2020 р. перетинання державного кордону на в`їзд в Україну для іноземців та осіб без громадянства, (крім тих, що мають право на постійне або тимчасове проживання в Україні, є подружжям або дітьми громадян України, працівників іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, акредитованих в Україні, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, а також водіїв та членів екіпажів вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних, морських і річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад держав, що не обмежують перетинання власного державного кордону такими особами з України). До водіїв та членів екіпажів вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних, морських і річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад держав, що встановили обмеження, можуть застосовуватися відповідні заходи на засадах взаємності. В`їзд в Україну інших категорій іноземців та осіб без громадянства здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ. Однак , позивач є громадянином України та не є водієм чи членом екіпажів вантажних транспортних засобів , тому на нього дане розпорядження не розповсюджується. Стосовно доводів апелянта про порушення відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 467 МК України передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Зміст цієї статті МК України не містить вичерпного переліку порушень митних правил, які є триваючими. При цьому, в положеннях цього Кодексу не міститься визначення триваючого правопорушення. Суд апеляційної інстанції виходить з того, що такими є правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Обов`язковим елементом складу правопорушення, передбаченого ст.470 МК України щодо не вивезення автомобіля, який перебуває під митним контролем і щодо якого існує обов`язок вивезення за межі України, є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, а тривати дане правопорушення може від кількох днів до кількох років. Отже, правопорушення передбачене ст.470 МК України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, тобто є триваючим, а тому вважається формально закінченим з моменту фіксування такого у протоколі про порушення митних правил, відтак адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня його виявлення. Фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій посадових осіб з перевірки наявності в діях особи складу правопорушення та підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Такі дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з певної протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Висновок аналогічного змісту вже було викладено Верховним Судом, зокрема, 26 березня 2019 року у справі №457/1113/15-а (адміністративне провадження №К/9901/21351/18), 09 квітня 2019 року у справі №433/1254/16-а (касаційне провадження №К/9901/11300/18). Водночас, враховуючи те , що позивачу продожено строк тимчасового ввезення транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номерний знак Болгарії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 на термін до 06 червня 2020 року, то саме з наступного дня слід вважати день виявлення порушення, яке вчинив позивач. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої інстанцій про те, що з моменту виявлення відповідачем триваючого порушення митних правил (07.06.2020) протягом шести місяців, тобто до 07.12.2020, митним органом правомірно у строк, визначений ч.1 ст. 467 МК України , застосовано адміністративне стягнення відносно позивача згідно постанови в справі про порушення митних правил від 20.10.2020р. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно пропуску відповідачем строку притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 затверджено Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 за № 1669/21981 (далі Порядок № 657). Так, згідно п. 1 розділу VIII Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили Порядку № 657, положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили. У п. 2 розділу VIII Порядку № 657 наведено визначення термінів, зокрема: аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Пунктом 3 розділу VIII Порядку № 657 передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Відповідно до п. 5 розділу VIII Порядку № 657, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що копії квитанція до прибуткового касового ордера № 204281 від 07.07.2020 та рахунок-фактура № 1349/6 від 07.07.2020, не може розцінюватися як доказ, який підтверджує факт аварії чи дії обставин непереборної сили, у ході провадження по справі про порушення митних правил, оскільки поломка транспортного засобу, відбулася внаслідок звичайної експлуатації автомобіля, чого позивач не заперечує. Крім цього доказів того, що ремонт цього автомобіля мав місце саме внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, в розумінні п. п. 2, 3, 5 розділу VIII Порядку № 657, позивачем не надано. Крім цього, ФОП ОСОБА_3 не є суб`єктом, який наділений правом видавати відповідні документи, що підтверджують наявність аварії чи обставин непереборної сили, в розумінні п. 5 розділу VIII Порядку №

657. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для застосування відносно ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, яка виключає адміністративну відповідальність у випадках наявності наслідків аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб відсутні. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України). Аналізуючи наведені вище норми митного законодавства та встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що посадовою особою митного органу правомірно було прийнято оспорюване рішення. Отже, відповідач довів правомірність своїх дій, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України. Натомість позивач, за загальним принципом змагальності сторін, не спростував довів суб`єкта владних повноважень. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування, встановлений Митним кодексом України, а тому в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 481 Митного кодексу України, отже оскаржувана постанова винесена на підставі та в межах повноважень наданих митному органу, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому є законною. Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Посилання на рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвали Вищого адміністративного суд України до увагу судом не приймаються, оскільки такі рішення не є рішеннями в розумінні вимог які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ст. 242 КАС України , які враховуються судом при застосуванні таких норм права. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Згідно приписів ст. 139 КАС України, оскільки в задоволені позову відмовлено, підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31.12.2020 року по справі № 591/6798/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров