Постанова 4856 № 560/308/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/308/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 20 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з наступними позовними вимогами: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування, стажу роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії в подвійному розмірі; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати в подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної пенсії з 01.10.2017. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії в подвійному розмірі; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії в подвійному розмірі та провести перерахунок пенсії з часу її призначення. Не погодившись із прийнятим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, на переконання пенсійного органу, період роботи з 23.07.1993 по 29.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії відповідачем зараховано до страхового стажу позивача, однак не в подвійному розмірі, оскільки в пенсійній справі відсутні відомості про створення палати (групи) інтенсивної терапії загального профілю чи вузькоспеціалізованого, що є обов`язковою умовою для застосування вимог ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність роз`яснень МОЗ України без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування стажу роботи позивача у подвійному розмірі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 31.12.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років. З 23.07.1993 по 30.04.2010 позивач перебувала у трудових відносинах з Чемеровецькою центральною районною лікарнею, а саме працювала на посаді медичної сестри ЛОР відділення і палати інтенсивної терапії, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача та довідкою Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації №К/129-//-Т від 04.04.2018. Позивач 19.02.2018 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про перерахунок пенсії та зарахування до стажу роботи в подвійному розмірі період роботи на посаді медсестри палати інтенсивної терапії в подвійному розмірі з 23.07.1993 по 30.04.2010, у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також, просила провести перерахунок призначеної пенсії з 01.10.2017. Листом від 29.10.2019 № К-1558-П-02.26-04 позивачу надана відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №КА-7855738/КА-7856304 від 03.03.2018, якою позивачу відмовлено у такому зарахуванню та повідомлено про те, що записи у трудовій книжці про період роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії не надають можливості визнати приналежність цієї посади до паталого-анатомічних і реанімаційних відділень. Позивач, вважаючи, що протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови зарахувати період роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії в подвійному розмірі, порушено її конституційне право на належне пенсійне забезпечення, звернулася з позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки період її роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», повинен бути зарахований у подвійному розмірі при призначені пенсії, а тому дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи за зазначений період у подвійному розмірі та перерахунку пенсії є протиправними. Крім того, для повного забезпечення захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу період її роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії в подвійному розмірі та провести перерахунок пенсії з часу її призначення. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками Хмельницького окружного адміністративного суду. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто, основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.93 року (зі змінами), зокрема робота в лікарняних закладах. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії. Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки та довідки Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації №К/129-//-Т від 04.04.2018, ОСОБА_1 , з 23.07.1993 по 30.04.2010 працювала на посаді медичної сестри ЛОР відділення і палати інтенсивної терапії Чемеровецької ЦРЛ. Згідно з роз`ясненням, наданим Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 №10.02.2011/450 і від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, визначено, що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії. Враховуючи наведені вище нормативно-правові акти, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що період роботи ОСОБА_1 з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», повинен бути зарахований у подвійному розмірі при призначені пенсії, а тому дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи за зазначений період у подвійному розмірі та перерахунку пенсії є протиправними. При цьому, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, у відповідності до частини 2 статті 9 КАС України, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу період її роботи з 23.07.1993 по 30.04.2010 на посаді медсестри палати інтенсивної терапії в подвійному розмірі та провести перерахунок пенсії з часу її призначення. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.