Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/326/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/326/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 19 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , з наступними позовними вимогами: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.10.2019, про відмову в призначені дострокової пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладеним в листі № 33769/03 від 17.10.2019 та скасувати його; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити дострокову пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи 01.10.2019. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із прийнятим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, позиція апелянта полягає в тому, що позивач не має права на призначення дострокової пенсії, оскільки згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 , мати дитини інваліда ОСОБА_3 , (дружина позивача), одержує пенсію по інвалідності ІІ групи (загальне захворювання) на термін довічно. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , інваліда з дитинства. 01.10.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як батькові дитини-інваліда, що здійснював виховання дитини-інваліда до шестирічного віку, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 08.10.2019 відповідачем прийнято рішення № 221150000594 від 08.10.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком згідно заяви від 01.10.2019, з підстави, що мати дитини-інваліда, використала одне з наданих їй прав щодо призначення дострокової пенсії за віком, про що повідомлено останнього листом №33769/03 від 17.10.2019. Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Зокрема, оскільки належних та законодавчо обґрунтованих підстав відмови у призначені позивачу дострокової пенсії за віком, як батьку дитини з інвалідністю з 01.10.2019, відповідач не навів, тому суд вважає, що дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови в призначені позивачу дострокової пенсії за віком, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення № 221150000594 від 08.10.2019 про відмову у призначені пенсії за віком згідно заяви від 01.10.2019 є протиправними. Крім того, з метою поновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача, на переконання суду виникла необхідність зобов`язати відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи 01.10.2019. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками Хмельницького окружного адміністративного суду. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. Отже, матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей. Судовим розглядом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно виховував і утримував сина ОСОБА_3 разом із співмешканкою ОСОБА_2 , з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 до повноліття. Згідно матеріалів справи, син позивача - ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 ; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 052446 від 24.02.2004; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 086275 від 07.02.2006; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 155109 від 11.02.2009; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 209449 від 22.02.2012; витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 0384019 від 25.02.2015, витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ № 1083788 від 10.01.2018; заключенням лікарської контрольної комісії при Новоушицькій центральній районній лікарні від 02.09.2019 про дитину-інваліда віком до 18 років. Позиція пенсійного органу полягає в тому, що мати дитини інваліда ОСОБА_2 одержує пенсію по інвалідності ІІ групи від загального захворювання, а відтак використала своє право на призначення одного з видів пенсії до досягнення пенсійного віку. Проте, як встановлено судом, своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених п. 3 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, мати дитини-інваліда не використала, надавши відмову від дострокової пенсії по догляду за дитиною-інвалідом до шестирічного віку ОСОБА_3 , на користь позивача, який здійснював виховання останнього. Також судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи від загального захворювання, що підтверджується витягами із акту огляду у МСЕК та матеріалами пенсійної справи, внаслідок чого і отримує пенсію по своїй інвалідності та делегувала своє дострокове право на пенсію за віком батьку дитини з інвалідністю, що підтверджується заявою самої ОСОБА_2 від 10.01.2020 про передачу ОСОБА_1 свого права на дострокову пенсію. Абзацом 2 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства. Аналогічний висновок, зазначений в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 №21-373а13. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції відносно того, що позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком як батькові дитини-інваліда відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що при призначенні позивачу дострокової пенсії, як батькові дитини з інвалідністю за вибором матері, дружина позивача отримувала інший вид пенсії, про що було відомо відповідачу. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови в призначені позивачу дострокової пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення № 221150000594 від 08.10.2019 про відмову у призначені пенсії за віком згідно заяви від 01.10.2019 є протиправними. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.