Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № П/320/186/20
від 19.08.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/186/20 Суддя першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області (далі - Відповідач, УСЗН Броварської міськради) про: - визнання протиправною відмови УСЗН Броварської міськради, викладеної у листі від 02.12.2019 року №01-10.1/235, у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення; - зобов`язання УСЗН Броварської міськради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року позов задоволено повністю. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що додані Позивачем докази підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нове, яким Позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, що є обов`язковою передумовою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, Позивач не надав. Крім того, звертає увагу, що відрядження водіїв Броварського автотранспортного підприємства здійснювалося відповідно до розпорядження Київського обласного управління пасажирського транспорту, а не штабу Цивільної оборони. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 15.07.2020 року. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої скасувати, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , категорія І (а.с. 7). Крім того, згідно довідки МСЕК серії АВ №1043607 від 03.04.2019 року (а.с. 10), а також експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 12.03.2019 року №64 (а.с. 9) Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що у період з 23.06.1986 року по 30.06.1986, з 30.07.1986 по 06.08.1986 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копіями наказів по Броварському автотранспортному підприємству 31014 № 184 від 20.06.1986 року (а.с. 12), № 207 від 30.07.1986 року (а.с. 13), маршрутних листів (а.с. 14). Крім того, зі змісту довідки № 157 від 25.09.2019 року, виданої Броварським автотранспортним підприємством 13209, вбачається, що ОСОБА_1 у період з 23.06.1986 року по 30.06.1986, з 30.07.1986 по 06.08.1986 року (згідно наказів № 184 від 20.06.1986 року, № 207 від 30.07.1986 року, працював водієм) приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Броварського автотранспортного підприємства 13209 (а.с. 19). У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Броварської міськради із заявою від 22.10.2019 року про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення (а.с. 20). Листом від 02.12.2019 року № 01-10.1/235 УСЗН Броварської міськради повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки на нього не поширюється дія п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а надані документи не містять інформації про залучення його до формувань Цивільної оборони та усіх відомостей про роботу, які останній виконував під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони (а.с. 21). На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо його участі в складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому Відповідачем неправомірно відмовлено останньому у задоволенні його заяви щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі - Закон). Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Приписи ст. 18 вказаного Закону визначають, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Згідно п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 року № 302 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення №302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. В абз. 2 п. 7 Положення №302 закріплено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина. Пунктом 10 Положення №302 передбачено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, є наявність в особи сукупності таких обов`язкових умов: залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 27.02.2019 року у справі №818/26/18 та № 149/3307/16-а, від 20.02.2019 року у справі № 817/237/18, від 13.02.2019 року у справі № 676/1827/17, від 26.02.2020 року у справі № 377/196/17, від 27.04.2020 року у справі № 826/15761/17, від 14.05.2020 року у справі № 686/20301/16-а. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Судовою колегією враховується, що встановлені вище обставини прийняття ОСОБА_1 участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, вказують на те, що на нього поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, згідно усталеної позиції Верховного Суду, викладеної також й у постановах від 06.05.2020 року у справі №751/1484/17, від 10.10.2019 року у справі № 810/4584/18, від 19.09.2019 року у справі №756/8323/16, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Як неодноразово підкреслено Верховним Судом в аналогічній категорії справ, є істотною, позаяк в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (пп. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, однак не було враховано судом першої інстанції, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення Позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за правилами п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону немає. Належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони Позивачем не надано. Також, на переконання колегії суддів, надана ОСОБА_1 довідка Броварського автотранспортного підприємства 12309 від 25.09.2019 року №157 (а.с. 19), яка, на його думку, є підтвердженням того, що він дійсно брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, не є належним і достатнім підтвердженням, адже зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Наведену правову позицію в аналогічних правовідносинах висловив Верховний суд у постанові від 06.05.2020 року у справі № 751/1484/17. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Київського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області - задовольнити повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст постанови складено та підписано « 19» серпня 2020 року.