Постанова 4806 № 308/4196/20

Справа № 308/4196/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 17.08.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про прийняття та розгляд поданої ним 18.06.2020 апеляційної скарги на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2020, в с т а н о в и в : постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, тимчасово не працюючий, визнаний винним у вчиненні передбаченого ст. 122-5 КУпАП адміністративного правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень із конфіскацією спеціального світлового сигнального пристрою - маячка синього кольору без маркування виробника. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.. Згідно постанови, 17.04.2020 об 11 год. 40 хв., рухаючись Мукачівським шосе в сторону с. Червоне за містом Чоп, водій ОСОБА_1 керував автомобілем зі встановленими без відповідного дозволу світловими сигнальними пристроями - проблисковими маячками синього кольору, чим порушив вимог, передбачені п. п. 31.3 г, 32.1 е ПДР України та вчинив передбачене ст. 122-5 КУпАП адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з указаною постановою, 05.08.2020 ОСОБА_1 подав заяву про прийняття апеляційної скарги до розгляду в зв`язку з необґрунтованим поверненням. Вказує на те, що 19.06.2020 подав на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2020 апеляційну скаргу, однак така йому була безпідставно повернута. Просить прийняти та розглянути подану ним апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції від 22.05.2020 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях передбаченого ст. 122-5 КУпАП адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи заяви про прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що вказана заява підлягає поверненню з таких підстав. Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП, забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Апеляційний суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, якщо його пропущено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 22.05.2020, що свідчить про те, що останнім днем строку на її апеляційне оскарження є 01.06.2020. Як убачається зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви таку подано 05.08.2020, тобто з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 22.05.2020, а саме, більш ніж через два місяці з часу винесення постанови. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про наявність у Ужгородському міськрайонному суді справи щодо нього, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглядатися Ужгородським міськрайонним судом. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»). При цьому, також враховується і те, що інформація про час та місце розгляду судами справ міститься на веб-сайті «Судова влада». Також із матеріалів справи вбачається, що повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 надіслано Ужгородським міськрайонним судом на адресу, зазначену в протоколі (а. с. 8-9). Апеляційним судом не встановлено поважних причин, із яких ОСОБА_1 не подав апеляційну скаргу в передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП строк (до 01.06.2020 включно). Разом із тим, апеляційний суд враховує те, що, подаючи апеляційну скаргу вперше 19.06.2020, тобто також із пропуском строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 не клопотав про поновлення пропущеного строку, в зв`язку з чим, постановою судді Закарпатського апеляційного суду від 26.06.2020 таку йому повернуто. При цьому, враховується і те, що незнання положень законодавства в частині вирішення питань щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не може бути визнано поважною причиною для поновлення пропущеного строку. Крім того, після повернення Закарпатським апеляційним судом ОСОБА_1 апеляційної скарги, останній не подав нову апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, як це передбачено КУпАП, а подав заяву про прийняття раніше поданої апеляційної скарги до розгляду, в тому числі й без клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що в свою чергу не ґрунтується на вимогах закону, За таких обставин, подана ОСОБА_1 заява про прийняття апеляційної скарги до розгляду підлягає поверненню ОСОБА_1 .. При прийнятті рішення апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення, у тому числі й без заявленого клопотання, порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : подану ОСОБА_1 письмову заяву про прийняття та розгляд поданої ним 18.06.2020 апеляційної скарги на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2020 щодо ОСОБА_1 за ст. 122-5 КУпАП, - повернути ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що її подала, а також надіслати йому копію даної постанови. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан