Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/2415/20

Справа № 308/2415/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 04.12.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., перевіривши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України, визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. (десять тисяч двісті гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. Згідно постанови, 01 березня 2020 року, о 04 год. 30 хв., по пр. Свободи, 2,у м. Ужгород, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку в лікаря КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, висновок від 01.03.2020 року №

45. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені п. 2.9 »а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що його представником вже було подано апеляційну скаргу на постанову від 26.05.2020, яка апеляційним судом залишена без розгляду. Однак, справа апеляційним судом розглянута за відсутності сторони захисту, і при цьому, він не був повідомлений про час та місце апеляційного розгляду. Стверджує, що його огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився, свідки чи поняті при його затриманні, огляді та доставці до наркодиспансеру не залучались. Посилається і на те, що є інвалідом ІІІ групи, учасником бойових дій, перебуває на обліку в кардіовідділенні Госпіталю ветеранів війни та періодично вживає медпрепарати, що могли спричинити видимість стану сп`яніння, а лікар ЗОНД обмежився лише його зовнішнім оглядом і не провів відповідне медичне обстеження. Стверджує, що відносно нього не можливо застосувати санкцію ст. 130 КУпАП в редакції ЗУ № 1446-VIII від 07.07.2016, оскільки вона скасована Законом № 2617-VIII, який зворотної дії не має, і при цьому, ст. 130 КУпАП в редакції Закону № 720-IX від 17.06.2020 також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01.07.2020. Також зазначає, що внаслідок обраної законодавцем юридичної техніки відбулось переривання дії акта, який встановлював та продовжив встановлювати певну адміністративну відповідальність, шляхом його скасування 01.07.2020 та відновлення 03.07.2020, що в свою чергу свідчить про те, що на правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, які мали місце до 01.07.2020, поширюється дія Закону від 22.11.2018 № 2617-VIII, як такого, що скасовує відповідальність за адміністративні правопорушення. Просить постанову скасувати та закрити провадження у справі. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 з таких підстав. Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин, і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП, забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 26.05.2020, що свідчить про те, що останнім днем подання на неї апеляційної скарги є 05.06.2020. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 28.08.2020, тобто з пропуском передбаченого ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження. Разом із тим, зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення. При цьому, не додано до апеляційної скарги й будь-яких заяв чи клопотань про поновлення пропущеного строку. Вищенаведені обставини та вимоги ч. 2 ст. 294 КУпАП, у своїй сукупності, свідчать про необхідність повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , як особі, що її подала, яка пропустила строк на апеляційне оскарження судового рішення і не порушує питання про його поновлення. Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги береться до уваги і те, що саме неухильне дотримання вимог КУпАП є гарантією права на справедливий судовий розгляд, гарантією права на доступ до суду; що суд, за відсутності клопотань не вправі поновлювати пропущений апелянтами строк на апеляційне оскарження, витребовувати будь-які докази, тощо; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення, у тому числі й без заявленого клопотання про поновлення такого строку, та прийняття поданої з пропуском такого строку апеляційної скарги до розгляду, порушує принцип юридичної визначеності, який не дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах. Крім того, приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги і те, що в даній справі стороною захисту ( ОСОБА_1 та його представником адвокатом Голубом В. К.) вже подавалась апеляційна скарга на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 26.05.2020 і за результатами її розгляду Закарпатським апеляційним судом винесено постанову від 04.08.2020 про залишення вказаної апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - повернути ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що її подала, а також надіслати йому копію даної постанови. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан