Постанова 4852 № 160/10567/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10567/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №160/10567/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: 29 жовтня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складений Акт №29894/04-36- 13-04/2950315254 від 29.05.2019 року; - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021671304 від 05.07.2019 р. на суму 80406,10 грн. (про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування), податкове повідомлення-рішення №0021711304 від 05.07.2019 р. на суму 6700,51 грн. (про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору) та податкове повідомлення-рішення №0021691304 від 05.07.2019 р. на суму 170,00 грн. (штраф за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік), що складені відповідачем стосовно позивача. В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору з огляду на те, що такий борг погашено в силу Закону України «Про іпотеку», зокрема: у зв`язку з реалізацією банком прав на отримання предмета іпотеки (квартири позивача). Також вказував на порушення процедури проведення перевірки, що за його позицією є підставою для скасування її (перевірки) наслідків. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2016 році отримав оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага в результаті прощення ПАТ « Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим був зобов`язаний подати податкову декларацію про майновий стан та доходи, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не звернув увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року пункт 165.1 ст.165 ПК України доповнено п.п.165.1.59, згідно якого до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включаються сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Таким чином, дохід у вигляді суми прощеної (анульованої) ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитом в іноземній валюті, що був отриманий на придбання єдиного житла не підлягав включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу (покликається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2018 року у справі №820/2600/16). Також не погоджується із тим, що судом до спірних правовідносин не застосовано п.8 підр. 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а також наголошував на тому, що сплатив до банку кошти, розмір яких перевищує суму отриманого кредиту. Окремим питанням, зазначеним позивачем в апеляційній скарзі є питання проведення податковим органом перевірки, наслідком якої стало застосування до позивача фінансових санкцій. Позивач зазначає про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, неотримання повідомлення про початок та місце проведення перевірки, і з посиланням на позицію Верховного Суду вважає, що зазначене є окремою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті №29894/04-36- 13-04/2950315254 від 29.05.2019 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Згідно з цим висновком позивач порушив норми підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, абз. «д» п.п.164.2.17 пункту 164 статті 164, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК внаслідок неподання до контролюючого органу декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та несплати до бюджету грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Висновки контролюючого органу про порушення позивачем наведених норм податкового законодавства обґрунтовані тим, що за даними АІС ЦБД ДРФО та документами, отриманими від ПАТ «УкрСиббанк», позивач у 2016 році отримав дохід (додаткове благо) у вигляді прощеного (анульованого) кредитором (банком) за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, боргу за кредитним договором у сумі 358049,45 грн. Із матеріалів справи також слідує, що 12.09.2008 між позивачем та АК ІБ «УкрСиббанк» укладений договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 25`000,00 доларів США, що станом на 10.03.2016 року по курсу НБУ становить 662106, 39 грн. В забезпечення зобов`язань по кредитному договору позивач передав банку на підставі договору про іпотеку однокімнатну квартиру загальною площею 24,4 кв. м на придбання якої був виданий кредит. Згідно з АІС ЦБД ДРФО в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання, прощення заборгованості за кредитом) від ПАТ «УкрСиббанк» у сумі 358049,45 грн. Із відомостей Акту перевірки слідує, що відповідно до повідомлення ПАТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу від 10.03.2016 №31-1-61/36 банком прийнято рішення про анулювання основного боргу (кредиту) позивача у сумі 13`675,01 доларів США, що складає 358 049,45 грн за курсом НБУ станом на 10.03.2016. При цьому, позивача повідомлено, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з цього доходу, відобразивши його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір. Правильність встановлення судом викладених обставин справи сторонами, за виключенням обставин повідомлення позивача про початок проведення перевірки, не заперечується. Спірним питанням, яке потребує вирішення у цій справі, є правомірність включення контролюючим органом прощеного (анульованого) банком боргу позивача до складу його оподаткованого доходу як додаткового блага. Що ж до донарахування грошового зобов`язання з військового збору, то це питання є похідними від основного, оскільки безпосередньо пов`язане з розміром оподатковуваного доходу позивача як об`єктом оподаткування військовим збором. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що за визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 цього ж Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. З аналізу наведених правових норм слідує, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК. Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 цього пункту (у редакції, чинній станом на 2016 рік) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно з абз.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом (пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України). Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 ПК України). Відповідно пп.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані: пп. а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. пп. в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; Згідно пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним. В спірному випадку обов`язок позивача подати податкову декларацію контролюючий орган пов`язує з приписами пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, відповідно до яких в редакції на час виникнення спірних правовідносин до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Виходячи з наведених вище норм права, апеляційний суд зазначає, що визначена в пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України підстава для проведення документальної позапланової перевірки не пов`язана з обов`язком контролюючого органу направляти платнику податків будь-який запит про надання певної інформації або повідомлення про необхідність виконання таким платником податків передбаченого Податковим кодексом зобов`язання подати податкову декларацію у встановлений цим Кодексом строк. Таким чином, факт обміну листами між позивачем та відповідачем, що передувало прийняттю відповідачем оскаржуваного наказу від 14.08.2018, ніяким чином не впливає на питання правомірності призначення відповідачем позапланової перевірки. З огляду на положення п. 176.1 ст. 176 ПК України, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України апеляційний суд дійшов висновку, що за наявності отриманої контролюючим органом від АТ «УкрсибБанк» інформації та відомостей, що містяться в інформаційних базах ІС «Подаковий блок», центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідач мав всі підстави вважати наявним у позивача обов`язок подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. За встановлених судом обставин, приймаючи до уваги, що така податкова декларація позивачем подана не була, є правомірним прийняття відповідачем наказу № 2223-п від 10.04.2019 на підставі пп. 78.1.2 п.78.1. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 . Докази направлення зазначеного наказу на адресу позивача, наявні в матеріалах справи. Рекомендована кореспонденція повернута на адресу відповідача після закінчення терміну зберігання , з огляду на що вважати порушеним право позивача на повідомлення щодо проведення перевірки, підстав немає, оскільки податковим органом наказ на проведення перевірки на адресу ОСОБА_1 , направлявся. Посилання позивача в доводах апеляційної скарги на позицію Верховного суду з даного питання не є доречним, оскільки в постанові Верховного Суду по справі № 809/1578/17 , судом встановлені інші обставини. Верховний суд зазначив, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. В даній справі наявні докази направлення на адресу позивача копії наказу про проведення перевірки. По суті прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про їх правомірність. Згідно з пп. 163.1.1 та пп.163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, є вичерпним. Як зазначено вище, відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Водночас відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що в спірному випадку АТ « УкрсибБанк» свої обов`язки відповідно до пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України виконав, повідомивши платника податку - боржника (позивача) про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення повідомлення про анулювання боргу від 10.03.2016 року № 31-1-61/36 і включив суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено (2016 рік) у розмірі 358049,45 грн. Таким чином, позивач був обізнаний про необхідність сплати ним податку з доходів фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу, відтак умови, з якими положення пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, дотримано. За встановлених у справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом у розмірі 358049,45 грн., є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік. Щодо визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору, суд має зазначити таке. З 03.08.2014 набрав чинності Закон України від 31.07.2014 №1621-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон 1621-VІІ), яким на період до 01.01.2015 року запроваджено військовий збір. Відповідно до пп.1.1 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України з урахуванням змін, внесених Законом №1621-VII платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізична особа резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент. Об`єктом оподаткування збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (пп.1.2 п.16 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України). Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Згідно п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме: фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти. Відповідно до пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. - для нерезидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума коштів в розмірі 358049,45 грн.грн. анульована за самостійним рішенням АТ «Укрсиб Банк» та включена до податкового розрахунку за формою 1-ДФ є додатковим благом ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у останнього був наявний обов`язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідну декларацію. Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 ПК України). Через невиконання позивачем законодавчо визначеного обов`язку контролюючим органом правомірно визначено грошові зобов`язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №160/10567/19 - залищити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №160/10567/19 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко