Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5892/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5892/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання Новошицька О.О. за участю: представника позивача Захарченка І.В. представника відповідача Шарамок І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року (головуючий суддя Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №160/5892/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся 29.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305. В обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що контролюючим органом не дотримано порядку призначення позапланової перевірки передбаченої Податковим кодексом, а саме відсутній запит про надання інформації та документів, а також не направлявся наказ щодо проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення, тому вважає прийняті податкові повідомлення рішення протиправними. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки контролюючий орган отримав інформацію щодо неподання позивачем декларації про майновий стан і доходи, тому відповідач вчасно прийняв та направив наказ разом з повідомленням щодо проведення позапланової перевірки, про що складено відповідний акт. Так, про проведення перевірки з 15.11.2019 року контролюючим органом відповідно до норм податкового кодексу, прийнято рішення у формі наказу №776-п від 10.10.2019 року та повідомлення №360 від 10.10.2019, які направлені позивачу та вручені 24.10.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення. Таким чином, позивач повідомлений про початок проведення перевірки своєчасно. На підставі проведення документальної позапланової невиїзної перевірки прийнято акт від 20.11.2019р. який направлено позивачу та вручено 04.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення. Підстав визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305 не встановлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (апеляційна скарга подана представником Захарченко І.В.), посилається на те, що судом першої інстанції при прийняття рішення не враховано, що контролюючим органом не дотримано порядку призначення позапланової перевірки, яка передбачена Податковим кодексом України, а саме відсутній запит про надання інформації та документів, а також не направлявся наказ щодо проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення, тому вважає прийняті податкові повідомлення рішення протиправними. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги. Також позивачем (представником ОСОБА_2 ) подано клопотання про витребування доказів, в задоволенні яких вимовлено згідно ухвали від 17.02.2021 року. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної підтримав, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що між АТ «Укрсоцбанк» та позивачем 23.08.2007 року укладений договір невідновлюваної кредитної лінії №105/2-62-7. Внаслідок невиконання договірних зобов`язань виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач частково погасив заборгованість, а банк, як кредитор з метою виконання вимог пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, прийняв рішення щодо прощення решти боргу. ГУ ДПС України у Дніпропетровській області з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів під час отримання доходу у вигляді додаткового блага на адресу банківської установи направлено запит від 08.05.2019 року №54766/04-36-55-50 щодо надання інформації та копій документів, стосовно отримання доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором за його самостійним рішенням. На вказаний запит податковим органом отримано відповідь АТ "Укрсоцбанк" (лист від 02.09.2019 року №3096), яким було підтверджено інформацію про суми виплачених доходів фізичної особи ОСОБА_1 в 2 кварталі 2018 року. Доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу, згідно вимог ст. 164 ПК України та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ. Після проведення перевірки контролюючим органом щодо фізичної особи ОСОБА_1 прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305 в силу пп.164.2.17 ст. 164 ПКУ. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Предметом даного спору є правомірність/протиправність податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305, прийнятих у зв`язку з несплатою позивачем податків при прощенні банком суми боргу. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач не оскаржує дії відповідача щодо прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, а лише просить скасувати їх. Водночас, в силу частини 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором. Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09.04.2015 N 321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Аналіз зазначених вище норм податкового законодавства також дає підстави для висновку, що податник податків (фізична особа), який має прощений борг має і обов`язок відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. При цьому, такий обов`язок у платника податків (фізичної особи) виникає лише у разі повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу. Водночас, подаючи позов, та апеляційну скаргу позивач не надав доказ, яким обґрунтовує свої вимоги, а саме не надав відповіді з банківської установи, що позивача не було повідомлено про прощення боргу. Однак, в силу ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, подаючи позов та апеляційну скаргу позивач мав надати ті докази, якими він обґрунтовує свої вимоги, тобто позивач мав надати суду доказ що його не було повідомлено банківською установою про прощення боргу, однак такого доказу позивачем надано не було. Виходячи з того, що відомості про операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, є банківською таємницею згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», то тільки особисто клієнт банку може надати таку інформацію (такий доказ), натомість будь-яка інша особа не має доступу до банківської таємниці. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що у 2018 році позивач отримав дохід за ознакою « 126» (додаткове благо) в розмірі 1 108 687,86грн. (прощений банком борг), однак не задекларував цей дохід. Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Так, відповідно до ст.62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Матеріалами справи підтверджується, що 13.02.2019 року ГУ ДПС України у Дніпропетровській області з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів направлено на адресу ОСОБА_1 лист №1150/04-36-55-50 щодо необхідності подачі ним декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, яка в силу пп. 49.18.4 ст. 49 ПКУ, подається до 1 травня 2019 року. ОСОБА_1 запропоновано з`явитись до відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Кам`янського управління ГУ ДФС У Дніпропетровській області для подання податкової декларації за 2018 рік. Також ОСОБА_1 повідомлено, що у випадку ненадання декларації податковий орган набуває право проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп. 78.1.2 ст. 78 ПКУ (а.с. 40). Направлення вказаного листа підтверджується рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 42). Однак, кореспонденція, що направлялася податковим органом не отримана позивачем та за закінченням терміну зберігання поштова кореспонденція повернута поштовою установою на адресу контролюючого органу (а.с. 42). Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що документ, складений контролюючим органом від 13.02.2019 року №1150/04-36-55-50 належним чином вручений ОСОБА_1 , оскільки в силу п. 42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в місті Кам`янському змінено назву вулиці Дзержинського на вулицю Павловська, що є загальновідомим факом, та підтверджує те, що поштова кореспонденція була направлена контролюючим органом за належною адресою позивача. Слід взяти до уваги, що матеріали справи містять податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, яка подана ОСОБА_1 11.05.2019 року. Однак така декларація мала бути надана в силу пп. 49.18.4 ст. 49 ПКУ до 1 травня 2019 року. У вказаній декларації зазначено, що загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу становить 111 955,66грн. (а.с. 110-111). При цьому, за інформацією, наданою АТ «Укрсоцбанк» від 02.09.2019 року №3069, сума нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості відображена в формі 1-ДФ за 2018 рік становить 1 108 687,86грн. (а.с. 45-46). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від суми анульованих банком пені та процентів. Отже, спростовуються доводи позивача, що відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від суми анульованих банком пені та процентів, оскільки банківською установою чітко зазначено, що анульована основна сума кредитної заборгованості в розмірі 1 108 687,86грн., тобто без врахування пені та процентів. Так, матеріали справи містять Договір невідновлювальної кредитної лінії №105/2-62-7 від 23.08.2007 року, який украдений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник). За цим договором в серпні-листопаді 2007 року ОСОБА_1 надано 1 200 000грн. (а.с. 14-20). Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що будь-яких спорів між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) за вказаним Договором невідновлювальної кредитної лінії №105/2-62-7 від 23.08.2007 року щодо погашення суми заборгованості, щодо суми прощеного боргу або інших спорів матеріали справи не містять. 10.10.2019 року контролюючим органом прийнято рішення у формі наказу №776-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 », в наказі зазначено, що підставою перевірки є отримання інформації від АТ «Укрсоцбанк» щодо нарахування доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом. Наказано провести перевірку з 15.11.2019 тривалістю 2 робочі дні, перевірку провести за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору (а.с. 28). На підставі вказаного наказу контролюючим органом складено письмове повідомлення №360 від 10.10.2019 про дату початку та місце проведення такої перевірки з 15 листопада 2019 року (а.с. 29). Наказ №776-п від 10.10.2019 року, повідомлення №360 від 10.10.2019 та лист щодо підписання матеріалів перевірки (а.с.30) направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням, кореспонденція вручена 24.10.2019 року (а.с. 31). Зокрема, в листі контролюючого органу щодо підписання матеріалів перевірки, зазначено, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області запрошує ОСОБА_1 на підписання акта/довідки за результатами перевірки, яке відбудеться 20.11.2019 року о 14.00 (зазначено адресу); також вказано, що в разі неявки акт/довідка будуть надіслані ОСОБА_1 згідно п. 86.4 ст. 86 ПКУ (а.с.30). За результатами проведеної перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.11.2019р. №11528/04-36-33-05/ НОМЕР_1 (а.с. 32-38) . Зі змісту акту перевірки вбачається строк її проведення з 15.11.2019 по 16.11.2019. Аналіз зазначених обставин дають підстави для висновку, що суб`єктом владних повноважень не порушені норми податкового законодавства щодо прийняття наказу про проведення перевірки, який є підставою для проведення перевірки, складання акту перевірки та, як наслідок, прийняття податкових повідомлень-рішень. Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення (а.с. 37): - абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, з урахуванням п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України у зв`язку із отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 199 396,28 грн.; - п.п.1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України у зв`язку із отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір в розмірі 16 616,36 грн.; - п.п.49.18.4 п.49.18. ст.49, п.176.1 ст.176 ПК України внаслідок неподання декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік в сумі 170грн. Вказаний акт перевірки направлено позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та вручено 04.12.2019 (а.с 39). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019 року: - №0013773305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 249 245,35 грн., що складається із основного податковою зобов`язання у розмірі 199 396,28 грн, та штрафних санкцій у розмірі 49 849,07 грн. (а.с. 53); - №0013793305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 20770,45 грн., що складається із податкового зобов`язання в сумі 16 616,36 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4 154,09 грн. (а.с. 55); - №0013783305 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с. 57). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказані податкові повідомлення-рішення направлені позивачу шляхом поштового зв`язку, проте останнім не отримані та конверт повернувся на адресу контролюючого органу (а.с. 58). Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення належним чином вручені ОСОБА_1 , оскільки в силу п. 42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Встановивши порушення, допущені позивачем, відповідач у відповідності до норм податкового законодавства прийняв податкові повідомлення-рішення. Так, пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Пункт 78.1 ст.78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки. Зокрема, відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.2, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. При цьому, пунктом 78.4. ст. 78 ПК визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Згідно з п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. У відповідності до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Водночас, аналіз зазначених норм не дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень. При цьому, відповідач зобов`язаний скласти акт про результати перевірки та, як наслідок встановлених порушень, прийняти податкові повідомлення-рішення. Виходячи з того, що позивач не оскаржує дії відповідача щодо призначення перевірки, проведення перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку лише правомірності /неправомірності податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305 та можливості/неможливості їх скасування. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підставі проведення документальної позапланової невиїзної перевірки прийнято акт від 20.11.2019р., яким встановлені порушення податкового законодавства, то відповідач мав правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305. При цьому, у разі незгоди позивача з діями контролюючого органу, останній має право їх оскаржити в досудовому або у судовому порядку. Однак матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем дій відповідача. Натомість, доводи, про які зазначає позивач в позові та в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку, що відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305, або для визнання їх протиправними та скасування їх. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в здавлені позову, оскільки податкові повідомлення рішення прийняті відповідно до вимог чинного податкового законодавства, тому відсутні підстави для їх скасування. У відповідності до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно із ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Оскільки позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог. При цьому відповідачем доведена правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019р. №0013773305, №0013793305, №0013783305. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Враховуючи наслідки апеляційного розгляду та характер спірних правовідносин, судові витрати не підлягають розподілу. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили 07.04.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 07.04.2021. В повному обсязі постанова виготовлена 14.04.2021. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова