Постанова 4852 № 280/4972/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4972/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №280/4972/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування,- ВСТАНОВИВ: 15 жовтня 2019 р. Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві в якому просило : - визнати протиправною бездіяльність відповідача -1 щодо неподання до Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 151598,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; - стягнути з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 151598,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, який незважаючи на визнання правомірної суми бюджетного відшкодування судовим рішенням, не вчинив жодних заходів щодо відшкодування позивачу з бюджету податку на додану вартість. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 р. у справі № 280/4972/19 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування - задоволено. Судом встановлено, що у березні 2013 року позивач подав до контролюючого органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2013 року у розмірі 4 901 126,00 грн. Контролюючим органом за результатами проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 151598,00 грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 189 884,00 грн. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2016 по справі №808/4985/13-а податкові повідомлення - рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 151598,00 грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 189 884,00 грн. скасовано. Разом з тим, не зважаючи на набрання законної сили постановою суду Офісом ВПП не вжито заходів щодо відшкодування позивачу з бюджету податку на додану вартість. Дослідивши встановлені по справі обставини суд дійшов висновку, що дії податкового органу суперечать чинному законодавству, і бездіяльність відповідача порушує права та законні інтереси платника податків в сфері бюджетного відшкодування, що й обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, Офісом великих платників податків ДПС подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 р. у справі № 280/4972/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що борг з бюджетного відшкодування, який просить стягнути позивач відсутній, оскільки відповідно до записів в інтегрованій картці платника зменшено пасивну переплату, що зумовлює відсутність заборгованості бюджету перед позивачем. Також, скаржник вказує на те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки на даний час діє Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який формується в автоматичному режимі на підставі баз даних ДФС та Казначейства. У зв`язку з чим стягнення коштів напряму з Державного бюджету не є належним способом порушеного права. На апеляційну скаргу позивач підготував відзив, відповідно до якого платник податків з посиланням на інтегровану картку підприємства зазначає, що як на дату подання заяви про бюджетне відшкодування , так і на дату набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року по справі № 808/4985/13 а, позивач не мав податкового боргу, більш того у нього рахувалась переплата у розмірі 6 616 719 грн. Також на дату списання коштів сума бюджетного відшкодування , яка є предметом розгляду у даній справі не була узгодженою, у зв`язку із не закінченням процедури судового оскарження по зазначеній справі, а відтак не могла бути списана в погашення податкового боргу. З огляду на встановлені обставини справи, критично оцінюючи доводи апеляційної скарги, позивач в відзиві на апеляційну скаргу підсумовує, що підприємство, якому судовим рішенням підтверджено право на бюджетне відшкодування відповідної суми, повинно мати право на судовий захист і відсутність механізму реального відшкодування платнику податків бюджетного відшкодування, є порушенням його права . Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До судового засідання не з`явились представники сторін. Від заявника апеляційної скарги в справу направлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки у заявника апеляційної скарги недостатньо працівників відділу правового забезпечення. Зазначене клопотання на переконання судового колегії не може бути задоволено, оскільки в клопотанні не зазначено в які строки відповідач вирішить питання щодо достатньої кількості представників, які б мали можливість з`явитися в судове засідання, і ця обставина на невизначений термін затягує розгляд справи. Більш того, відповідач є заявником апеляційної скарги і саме він повинен бути зацікавлений в її розгляді у строки, визначені КАСУ. Таким чином , з урахуванням наявних в справі матеріалів, нез`явлення в судове засідання представників сторін, при викладених обставинах, не перешкоджає розгляду скарги, та у відповідності до ст. 311 КАС України , надає можливість суду розглянути справу в письмовому провадженні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає таке: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 19.03.2013 ПрАТ «Завод напівпровідників» подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2013 року у розмірі 4 901 126,00 грн. Встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування ПрАТ «Завод напівпровідників» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2013 року значення з ПДВ, що декларувалось у лютому, квітні, червні, липні, серпні, жовтні, грудні 2012 року, січні 2013 року, результати якої оформлено актом перевірки від 25.04.2013 №201/26-2/31792555. За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2013 №0000332620, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 1189884 грн.; від 15.05.2013 №0000322620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 у розмірі 151598 грн. ПрАТ «Завод напівпровідників» не погодилось з правомірністю прийняття контролюючим органом податкових повідомлень - рішень від 15.05.2013 №0000332620 та №0000322620 оскаржив їх в судовому порядку до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2016 по справі №808/4985/13-а визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000322620 від 15.05.2013 та №0000322620 від 15.05.2013. Відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2016 по справі №808/4985/13-а набрала законної сили 30.09.2016. Разом з тим, оскільки контролюючим органом не вжито заходів щодо відшкодування ПДВ в розмірі 151573,00 грн., позивач звернувся до суду. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне. Згідно із пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Відповідно до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 200.9 статті 200 Податкового кодексу України). Згідно із пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. В пункті 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що податковий орган готує та подає висновок про повернення заявленої суми бюджетного відшкодування лише після подання платником податків заяви із декларацією, розрахунком суми бюджетного відшкодування, а також після проведення перевірки заявлених у податковій декларації даних щодо суми бюджетного відшкодування. Згідно п. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість незалежно від того, з вини якого державного органу вони не відшкодовані. Таким чином, податковим законодавством України встановлено порядок, згідно якого податковий орган зобов`язаний у визначений строк підтвердити достовірність заявленої платником до відшкодування суми податку на додану вартість і надіслати відповідний висновок до органу казначейства, або прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення такої суми чи відсутність у платника права на її отримання з бюджету. Згідно п.200.15 ст.200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Згідно п.200.17 ст.200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Пунктом 200.23 ст.200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Як свідчать матеріали справи, після набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2016 по справі №808/4985/13-а, у строк визначений статтею 200 Податкового кодексу України, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету по податку на додану вартість контролюючим органом складено не було, чим порушено права та законні інтереси позивача. Щодо доводів скаржника про неналежний спосіб захисту порушеного права. На момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком №

39. Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства. Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ. У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок №

39. Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України). Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26). Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України. Станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює. Крім того, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру. За таких обставин, із врахуванням встановленого судом апеляційної інстанції права ПрАТ «Завод Напівпроводників» на бюджетне відшкодування ПДВ, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)). За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)). ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, колегія суддів доходить висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ, що правомірно зроблено судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, що повністю повторюють заперечення до адміністративного позову, повно розглянуті та спростовані судом першої інстанції, свого підтвердження пі час апеляційного перегляду справи, не знайшли. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 р. у справі № 280/4972/19 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 р. у справі № 280/4972/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко