Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/484/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 року справа №200/484/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Арабей Т.Г., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання Сізонова Є.С., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2020 року у справі №200/484/20-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.41-42), просила скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 року №Ф-408543-46 та зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків-позивача шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 26295,79 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є звільненою відповідно до п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 р., оскільки перебувала на обліку, як платник єдиного внеску на території, де проводилася антитерористична операція. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-408543-46 від 19 листопада 2019 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 26295,79 грн. Зобов`язано відповідача внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 26295,79 грн. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтування апеляційної скарги. Закон №2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період АТО не виконувати їх своєчасно та в повному обсязі. Дія спеціальних норм Закону №2464-VІ не зупинена пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення», отже їх дія розповсюджується на всіх платників єдиного внеску незалежно від місця їх перебування на обліку. Пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 не містить у собі приписи щодо не нарахування та не відображення в інтегрованих картках належних до сплати сум єдиного внеску. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 перебуває на обліку, як платник єдиного внеску у Приморській ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області (а.с. 61-64). 19 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ф-408543-46 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 26295,79 грн., в тому числі: 26295,79 грн. - недоїмка (а.с. 14). Позивач вважає цю вимогу такою, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині обов`язку сплачувати єдиний внесок з урахуванням перебування підприємства на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що нормами Закону №2464 було звільнено платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону №2464, на період АТО. Щодо зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача, суд першої інстанції виходив з обов`язку податкового органу відображати у картці дійсний стан зобов`язань платника податків перед бюджетом. Оцінка суду. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами підпункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно з підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Згідно з частиною першою статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. На підставі пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Пунктом 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковується недоїмка зі сплати ЄСВ у розмірі 26295,79 грн (а.с.81) Спірна податкова вимога від 19.11.2019 року № Ф-408543-46 винесена за наявності заборгованості з єдиного внеску. За нормами пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно зрозпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Місто Маріуполь, на території якого розташована Інспекція, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, від 02.12.2015 № 1275-р. Отже, звільнення відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI певної категорії платників єдиного внеску, від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст.6 цього Закону, відбувається у випадку перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. До таких платників не можуть застосовуватись заходи впливу та стягнення за порушення закону № 2464-VI. Отже, у весь період, за який недоїмка була включена у спірну вимогу (лютий 2018 року - грудень 2019 року) приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону, були чинними. Підсумовуючи все вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-408543-46 від 19 листопада 2019 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 26295,79 грн. є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску, - суд зазначає наступне. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Відтак, саме податковим Кодексом України визначено порядок списання безнадійного податкового боргу. Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під терміном «безнадійний» розуміється, у тому числі податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до статті 101 Податкового кодексу України розроблено «Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків», затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ якого передбачено, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України. Згідно з підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Аналіз вищевказаних норм права свідчить, що для списання податкового боргу позивач має звернутись до податкового органу з відповідною заявою та підтвердити настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції. Як свідчать матеріали справи позивач не звертався до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску. Таким чином, позивач не дотрималася вимог діючого законодавства, а тому відсутні законні підстави для коригування даних інтегрованої картки платника податку шляхом виключення нарахованого єдиного соцільаонго внеску в сумі 26295,79 грн. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків-позивача шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 26295,79 грн. не підлягають задоволенню. Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення стосовно частини позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків-позивача шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску, - з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2020 року у справі №200/484/20-а - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2020 року у справі №200/484/20-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 26295,79 грн. В цій частині прийняти нову постанову. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 26295,79 грн - відмовити. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2020 року у справі №200/484/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 18 серпня 2020 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 18 серпня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Т.Г. Арабей І.В. Сіваченко