Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3456/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3456/19 пров. № А/857/5843/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Бруновської Н.В., Улицького В.З., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Кушнір Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Костюкевич С.Ф. у м. Луцьку) у справі № 140/3456/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2019 року №0035481-5013-0316, № 0035511-5013-0316, № 0035491-5013-0316, № 0035495-5013-0316, №0035505-5013-0316, № 035521-5013-0316, №0035496-5013-0316, № 0035523-5013-0316, № 0035517-5013-0316, № 0035528-5013-0316, № 0035531-5013-0316, №0035480-5013-0316, № 0035487-5013-0316, № 0035502-5013-0316, № 0035512-5013-0316, №0035514-5013-0316, № 0035507-5013-0316, № 0035482-5013-0316, № 0035519-5013-0316, №0035520-5013-0316, № 0035497-5013-0316, № 0035522-5013-0316. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що нежитлові приміщення (майнові комплекси) позивача, щодо яких відповідачем нараховано податки у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях призначені суто для використання у сільськогосподарській діяльності та є відповідно будівлями сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд, який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації та розроблений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 № 971 «Про програму реформування державної статистики на період до 2002 року». Вказані нежитлові приміщення використовуються ФОП ОСОБА_1 , як сільськогосподарським товаровиробником. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2019 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12.06.2019 №0035481-5013-0316, № 0035511-5013-0316, № 0035491-5013-0316, № 0035495-5013-0316, №0035505-5013-0316, № 035521-5013-0316, №0035496-5013-0316, № 0035523-5013-0316, № 0035517-5013-0316, № 0035528-5013-0316, № 0035531-5013-0316, №0035480-5013-0316, № 0035487-5013-0316, № 0035502-5013-0316, № 0035512-5013-0316, №0035514-5013-0316, № 0035507-5013-0316, № 0035482-5013-0316, № 0035519-5013-0316, №0035520-5013-0316, № 0035497-5013-0316, № 0035522-5013-0316. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок). Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Однак вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності майнових комплексів, що включають в собі дані приміщення, а тому контролюючим органом правомірно сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Представник апелянта, в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 у відповідності до витягу з ЄДР є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; Код КВЕД 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; Код КВЕД 01.45 Розведення овець і кіз; Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин; Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний). ФОП ОСОБА_1 є власником об`єктів нежитлової нерухомості: - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 790,3 кв.м., про що свідчать копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 48, 53-57). - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3242,9 кв.м., про що свідчать копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 40-47, 49-52). - готелю з їдальнею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 325,3 кв.м. та приміщення радіовузла та АТС і акумуляторної, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 33,7 кв.м. ФОП ОСОБА_1 було отримано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області про нарахування грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік. За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 25.09.2019 № 3091/6199-00-08-25-04 позивачу частково задоволено скаргу та скасовано частину податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та разом з тим залишено в силі інші податкові повідомлення-рішення про нарахування даного податку на загальну суму 66384 грн, а саме від 12.06.2019 № 0035481-5013-0316 на суму 352, 94 грн; № 0035511-5013-0316 на суму 964, 26 грн; № 0035491-5013-0316 на суму 195, 09 грн; № 0035495-5013-0316 на суму 4074, 45 грн; № 0035505-5013-0316 на суму 3971, 7 грн.; № 035521-5013-0316 на суму 609, 08 грн; № 0035496-5013-0316 на суму 612, 81 грн; № 0035523-5013-0316 на суму 5113, 17 грн; № 0035517-5013-0316 на суму 358, 15 грн; № 0035528-5013-0316 на суму 38, 72 грн; № 0035531-5013-0316 на суму 40, 21 грн; № 0035480-5013-0316 на суму 466, 86 грн; № 0035487-5013-0316 на суму 476, 54 грн.; № 0035502-5013-0316 на суму 1790,76 грн; № 0035512-5013-0316 на суму 1241, 62 грн; № 0035514-5013-0316 на суму 4538, 34 грн; № 0035507-5013-0316 на суму 102, 38 грн; № 0035482-5013-0316 на суму 1265, 82 грн; № 0035519-5013-0316 на суму 15055, 81 грн; № 0035520-5013-0316 на суму 11122, 46 грн; № 0035497-5013-0316 на суму 12110, 92 грн; № 0035522-5013-0316 на суму 1881, 98 грн. Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Так, спірним у справі є розповсюдження на позивача пільги, встановленої пунктом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, запроваджено з 01.01.2015 податок на майно, що відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України). Згідно з пп. 266.3.1 - 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. У п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, чинної у спірний період) визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, зокрема, ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. За визначенням пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Застереження в пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження. Як встановлено судом та підтверджено відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; Код КВЕД 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; Код КВЕД 01.45 Розведення овець і кіз; Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин; Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний). Тобто, позивач належить до сільськогосподарських товаровиробників. Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності, і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, який є сільськогосподарським товаровиробником, за умови відсутності доказів їх використання не у сільськогосподарській діяльності, можуть бути віднесені до будівель сільськогосподарського призначення. Як встановив суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів та не заперечує представник апелянта, що у справі відсутні докази того, що позивач впродовж 2018 року використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення. Більше того, Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18 викладено правовий висновок про те, що пільга, встановлена підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить. На користь висновку, що норма підпункту «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК Українине ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України наведені правові висновки Верховного суду правомірно були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення по цій справі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 140/3456/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 17 серпня 2020 року