Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 263/18396/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року справа №263/18396/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Ястребової Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду у м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2020 року у справі № 263/18396/19 (головуючий суддя І інстанції - Кулик С.В.), складене у повному обсязі 27 лютого 2020 року у м. Маріуполь Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області рядового поліції Войтенка Романа Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИВ: 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду у м. Маріуполя Донецької області із позовом до інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області рядового поліції Войтенка Романа Володимировича про: - визнання протиправними дії відповідача щодо складання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1841619 від 09 грудня 2019 року відносно позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП; - скасування постанови відповідача серії ЕАК № 1841619 від 09 грудня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення вчинене позивачем за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 1-2). Рішенням Жовтневого районного суду у м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 23-24). Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2020 року у справі № 263/18396/19 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що наданий до суду диск із записами з портативного відео реєстратора патрульного не вказано у спірній постанові, відтак він не може бути належним доказом скоєнням позивачем правопорушення. Вказала на порушення судом першої інстанції ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України в частині зобов`язання в мотивувальній частині рішення вказати мотивовано оцінку кожного аргументу позовної заяви. Зазначила, що судом першої інстанції не надано оцінку твердженню позивача про незадовільний стан проїжджої частини, наявність ям та вибоїн, які вимушують транспорт рухатись по трамвайній колії. При цьому, зазначила, що не була надана оцінка тверджень позивача в рішенні суду першої інстанції, а лише посилання на те що вона визнавала свою провину у вчиненні інкримінуємого правопорушення (а.с. 26-28). Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. 04 травня 2020 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив суд залишити його без змін. Разом із відзивом надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 09 грудня 2019 року інспектором патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області рядового поліції Войтенко Романом Володимировичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1841619, якою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України та накладено штраф на користь держави в сумі 425 грн. Адміністративне стягнення накладено на позивача за те, що вона 09 грудня 2019 року керувала автомобілем Chevrolet Lacetti державний номер НОМЕР_1 у місті Маріуполі по вул. Шевченка та здійснила виїзд на трамвайну колію зустрічного напрямку, чим порушила п. 11.9ПДР України (а.с. 3). Спірним питанням у справі є правомірність прийняття вищевказаної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено порушення позивачем ПДР та доведено суду відеозаписами з реєстратора , встановленого в службовому автомобілі патрульного. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;, висновків експертів. Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Згідно ст.74 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім того, згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП - якщо підчас складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Згідно до вимог п. 7 розділу VІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції», затвердженою Наказам МВС України від 06 листопада 2015року № 1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи. Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення, в ній вказані: найменування органу (посадова особа), який виніс постанову - інспектор патрульної поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області рядового поліції Войтенко Роман Володимирович; дату розгляду справи - 09 грудня 2019 року; відомості про особу, щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 ,; суть адміністративного правопорушення, опис обставин, встановлених при розгляді справи, здійснення виїзду на трамвайну колію зустрічного напрямку, чим порушив п. 11.9 ПДР України; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 122 КУпАП); прийняте по справі рішення - застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 3). Згідно з вимогами п. 11.9 ПДР України забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно п.3 ст.14 Закону України «Про національну поліцію» - Національна поліція використовує технічні засоби, засоби фото-та відео-фіксації, засоби фіксації звуку підчас документування обставин скоєння злочинів та інших правопорушень, в тому числі й в громадських місцях, а також дій працівників Національної поліції, під час виконання ними покладених на них завдань. Суд апеляційної інстанції при дослідженні відеозапису (нагрудний реєстратор патрульного (файл 20191209192122001412) та відеозапис з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульного (файл video_2020_01-30_10-23-57), який наявний в матеріалах справи (а.с. 19), дійшов висновку, що позивач дійсно порушила вимоги п. 11.9 ПДР, оскільки здійснила виїзд на трамвайну колію зустрічного напрямку, чим порушила п. 11.9ПДР України. При цьому, з відеозапису, апелянт не заперечувала той факт, що дійсно виїхала на трамвайну колію зустрічного напрямку, пояснюючи це спочатку тим, що вона поспішає на роботу, а потім поганим дорожнім покриттям. З відеозапису не вбачається будь-якого незадовільного стану проїжджої частини, наявності ям та вибоїн, які вимушують транспорт рухатись по трамвайній колії, при цьому інші транспортні засоби рухались по своїй полосі не здійснюючи будь-які об`їзди. Відтак, посилання на цю обставину в апеляційній скарзі є незмістовною. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформацію про фіксацію правопорушення, що вказано в п. 9 постанови, посилання апелянта на відсутність відомостей по фіксацію технічними засобами є незмістовними. Суд апеляційної інстанції вважає, відеозапис (нагрудний реєстратор патрульного (файл 20191209192122001412) та відеозапис з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульного (файл video_2020_01-30_10-23-57) належними доказом (в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України) скоєння позивачем правопорушення, відтак, спірна постанова є такою, що не підлягає скасування з огляду на доведеність вини позивача у порушенні правил ПДР. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає недоцільними посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не дослідження доказів, оскільки таке твердження спростовується змістом самої постанови. А не надання оцінки суду першої інстанції твердженням щодо незадовільного стану дорожнього покриття не може бути підставою для скасування спірної постанови, яка прийнята судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 282, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду у м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду у м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2020 року у справі № 263/18396/19- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку. Судді Т.Г.Арабей Г.М. Міронова Л.В. Ястребова