Постанова 4857 № 380/82/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/82/20 пров. № А/857/3960/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Довгополова О.М., Довга О.І., за участі секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (головуючого судді Мартинюка В.Я., ухвалену у письмовому провадженні в м. Львові) про забезпечення позову у справі №380/82/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанови та припису,- ВСТАНОВИВ: ФОП ОСОБА_1 03.01.2020 звернулася в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №25/пл/29/1013-6/5991-19 про накладення на неї штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29 грудня 2019 року і закрити справу про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визнати протиправним та скасувати припис №116/19-П про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11 грудня 2019 року, судові витрати покласти на відповідача. 17.02.2020 ФОП ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборонити проводити позапланову перевірку на об`єкті: «Будівництво торгово-офісної будівлі по АДРЕСА_1 » щодо виконання суб`єктом містобудування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П та притягувати до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, за невиконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П, в тому числі накладати на неї штраф - до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/82/20. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року заяву про забезпечення позову - задоволено. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №380/82/20 та ухвалою суду від 07.07.2020 призначено справу на 15.07.2020, з якого відкладено на 22.07.2020 у зв`язку із клопотанням позивача, 22.07.2020 згідно Акту щодо знеструмлення електромережі суду судове засідання не відбулося через знеструмлення електромережі у Восьмому апеляційному адміністративному суді. Представник відповідача подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі представника на основі матеріалів справи та доказів що наявні у ній. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Прімєрова Н.Г. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржила до суду постанову №25пл/29/1013-6/5991-19 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.12.2019, припис №116/19-П про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.12.2019. Представником позивача подано заяву про забезпечення адміністративного позову заборонити проводити позапланову перевірку на об`єкті: «Будівництво торгово-офісної будівлі по АДРЕСА_1 » щодо виконання суб`єктом містобудування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи наявне направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 06.02.2020 за № 66/20-пз, для здійснення позапланової перевірки в тому числі з виконання вимог спірного припису. Оскільки припис не зупинено, а за наслідками перевірки з виконання спірного припису позивачем його може бути притягнуто до відповідальності, згідно наведених норм чинного законодавства, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити позапланову перевірку на предмет виконання цього припису може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача. Як наслідок, у суду наявні законодавчо визначені підстави для задоволення заяви про забезпечення позову. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частини 1, 2 статті 151 КАС України). Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та не впливати на права, свободи та інтереси інших осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує рішення №25/пл/29/1013-6/5991-19 про накладення на неї штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29 грудня 2019 року та закриття справи про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визнання протиправним та скасування припису №116/19-П про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11 грудня 2019 року. У заяві про забезпечення позову позивач просила заборонити проводити позапланову перевірку на об`єкті: «Будівництво торгово-офісної будівлі по АДРЕСА_1 » щодо виконання суб`єктом містобудування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П та притягувати до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, за невиконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П, в тому числі накладати на неї штраф - до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/82/20. Оскарженою ухвалою суду від 18.02.2020 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, а саме: - заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України проводити позапланову перевірку на об`єкті: «Будівництво торгово-офісної будівлі по АДРЕСА_1 » на предмет виконання суб`єктом містобудування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П та притягувати до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, за невиконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П, в тому числі накладати на неї штраф - до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/82/20. При цьому, суд першої інстанції не обґрунтовано дійшов висновку про те, що існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача ОСОБА_1 до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, а невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що заборонивши органу державної влади (ДАБІ України) виконувати функції щодо контролю за законністю здійснення будівельних робіт, покладені на неї Законом, суд першої інстанції вийшов як за межі позовних вимог так і за межі завдань адміністративного судочинства, що встановлені у статті 2 КАС України. В умовах існування таких заходів забезпечення позову як: - заборона Державній архітектурно-будівельній інспекції України проводити позапланову перевірку на об`єкті: «Будівництво торгово-офісної будівлі по АДРЕСА_1 » на предмет виконання суб`єктом містобудування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П та притягувати до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, за невиконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівних норм, стандартів і правил від 11.12.2019 року №116/19-П, в тому числі накладати на неї штраф - до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/82/20 - створено ситуацію, в якій вказаний контролюючий орган фактично позбавлений можливості здійснювати подальший контроль щодо зазначеного будівництва, а забудовник отримав можливість продовжувати здійснювати будівництво без належного контролю передбаченого Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Даючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення адміністративного позову суд апеляційної інстанції також враховує: - розумність, обґрунтованість й адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявність зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - необхідність у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову. Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості даного клопотання про забезпечення позову та наявності підстав для його задоволення, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 4 статті 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі №380/82/20 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді О.М. Довгополов О.І. Довга Повний текст постанови складено 10.08.2020