Постанова 4855 № 640/4096/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4096/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Яковіна Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, Державне підприємство "Національні інформаційні системи", у якому просила: - визнати протиправним та скасувати висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 27 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 03 листопада 2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2020 року за № КО-31199; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 лютого 2021 року «Про задоволення скарги»; - зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом: - зупинення дії Наказу № 594/5 від 16 лютого 2021 року; - зобов`язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 , доступ до Державного реєстру речових прав. Названа заява вмотивована тим, що оскаржуваний наказ прийнято Міністерством юстиції України на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 27 січня 2021 року за розглядом скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 03 листопада 2020 року, при розгляді якої не дотримано вимог закону про належне її повідомлення про час та місце розгляду, що в подальшому призвело до розгляду скарги без участі позивача, що на думку останньої є порушенням встановленої процедури. Також позивач зазначає, що оскаржуваний наказ порушує її право на працю, а також зачіпає права третіх осіб, що звертаються з метою вчинення нотаріальних дій, а, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача, що належить до охоронюваних законом інтересів позивача. Шляхом видачі оспорюваного Наказу Міністерство юстиції України фактично позбавило можливості позивача отримувати дохід від професійної діяльності, пов`язаної із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому позивач зазначає, що у неї є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків, так і щодо сплати заробітної плати працівникам, орендної плати орендодавцю, не зважаючи на фактичне зупинення діяльності. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, що з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. У відповідності до положень статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів. Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Проте, судом першої інстанції під час прийняття ухвали про відмову в забезпеченні позову не було враховано вищезазначений аналіз норм права та не надано належної оцінки заяві позивача про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії. Так, предметом адміністративного позову в даній справі є визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 16.02.2021 №594/5, яким позивачу тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці; зобов`язання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" розблокувати доступ Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частин 1-3 статті 46-1 Закону України "Про нотаріат" нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Згідно з частин 1 статті 55 цього Закону угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Частиною 4 статті 3 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Згідно зі статті 32 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. Аналізуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що блокування позивачу, як приватному нотаріусу, доступу до Реєстру обмежує його у можливостях повноцінного здійснення нотаріальної діяльності. Отже, оскаржуваним наказом фактично позбавлено позивача можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності. Колегія суддів також враховує принципи, що висловлені Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року. Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним. Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб. У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта. Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади. Отже, аналізуючи зміст заявленого позову та доводи заяви про забезпечення позову, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу в частині до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Колегія суддів звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Так, зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 16.02.2021 року №594/5 в частині, яким тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав, про що просить позивач у заяві, не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів до вирішення спору по даній справі. Також вид забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення на час розгляду адміністративної справи відповідає положенням ст. 151 КАС України, а тому є законним. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що подана заява є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі, наявності зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог. Так, в Постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року по справі №826/15847/17 зазначено, за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про скасування Наказу, відповідно до частини четвертої ст. 3 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ (надалі - Закон № 3425-ХІІ), нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів. Згідно зі ст. 32 Закону № 3425-ХІІ, приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вимога зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" розблокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до розгляду справи є позовною вимогою, а тому вжиття заходів забезпечення позову в цій частині фактично призведе до вирішення справи по суті, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача в цій частині. Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції частково порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо відмови у вжитті заходів забезпечення позову в частині, тому ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року в частині скасовується та постановляється в цій частині нове судове рішення. Згідно з частиною другою ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року щодо відмови в задоволенні заяви Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову зупиненням дії Наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 16.02.2021 року № 594/5 в частині блокування приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі скасувати, постановити в цій частині нове судове рішення, яким заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову. Зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 16.02.2021 року № 594/5 в частині блокування приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. В іншій частині Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова в частині вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду, в іншій частині Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку оскаржена бути не може. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 23 квітня 2021 року.