Постанова 4852 № 340/3394/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3394/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року (суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська», в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови т.в.о. начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Заніздри В.А. № КР3176/384/АВ- КР3453П384 /ІП-ФС від 12.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 4173,00 грн. та № КР3176/384/АВ-КР3453П384/ЗБ-ФС від 12.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 12519,00 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року позов задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою Управління Держпраці у Кіровоградській області було проведено інспекційне відвідування СВК «Агрофірма Маріампольська» щодо виконання вимог припису № КР3176/384/АВ/П від 05.09.2019, за результатами якого складено Акт № КР3176/384/АВ/-КР3453П384 від 24.09.2019, в якому зафіксовано порушення з боку позивача: ч. 1 ст. 115 КЗпП України - за період з листопада по серпень 2019 року невиплачена заробітна плата ОСОБА_1 у розмірі 86320,00 грн. у зв`язку з небажанням працівника її отримувати; ч. 5 ст. 80 КЗпП України - згідно з довідкою СВК «Агрофірма Маріампольська» у ОСОБА_1 є невикористані відпустки за 2007, 2009, 2010, 2012, 2013 роки; ч. 4 ст. 79 КЗпП України - у графіку відпусток відсутні підписи працівників про ознайомлення; ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - відповідно до розрахунково-платіжних відомостей встановити дату отримання заробітної плати немає можливості (такі дані відсутні). На підставі Акту інспекційного відвідування № КР3176/384/АВ/-КР3453П384 від 24.09.2019 т.в.о. начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Заніздрою В.А. 12 листопада 2019 року винесено постанову № КР3176/384/АВ-КР3453П384/ІП-ФС, згідно з якою на СВК «Агрофірма Маріампольська» накладено штраф в сумі 4173,00 грн. за порушення вимог ч. 4 ст. 79 КЗпП України, ст. 80 КЗпП України та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» (інші порушення законодавства про працю) та № КР3176/384/АВ-КР3453П384/ЗБ-ФС, згідно з якою на СВК «Агрофірма Маріампольська» накладено штраф у сумі 12519,00 грн. за порушення вимог ч. 2 ст. 115 КЗпП України (порушення строків виплати заробітної плати). Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваним постановам в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що у серпні 2019 року ОСОБА_1 , який згідно з розпорядженням № 14/10 від 27.10.1999 прийнятий на роботу в СВК «Агрофірма Маріампольська», звернувся на Урядову гарячу лінію зі скаргою на діяльність СВК «Агрофірма Маріампольська», зазначивши, що йому не виплачується заробітна плата, відмовлено у наданні відпустки та не виплачується компенсація за невикористану відпустку. Крім того заявник повідомив, що з липня 2019 року останнього не допускають до роботи. Вказане повідомлення стало підставою для проведення інспекційного відвідування, за результатами якого складено Акт № КР3176/384/АВ від 05.09.2019 та припис про усунення виявлених порушень № КР3176/384/АВ/П від 05.09.2019. З метою перевірки виконання СВК «Агрофірма Маріампольська» вимог припису та усунення порушень трудового законодавства відповідачем проведено повторне інспекційне відвідування. В ході інспекційного відвідування встановлено, що згідно з довідкою СВК «Агрофірма Маріампольська» заробітна плата ОСОБА_1 за період з листопада 2016 року по серпень 2019 року не виплачена у зв`язку з небажанням працівника її отримувати у касі агрофірми, банківського рахунку для перерахування коштів останній немає, сума заборгованості складає 86320,00 грн. Крім того інспектором праці встановлено, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості за жовтень 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалася, про що свідчить відмітка у графі «підпис отримувача», при цьому згідно з платіжною відомістю заробітна плата була виплачена у сумі 1520,00 грн, проте відсутні дані про дату отримання коштів. З приводу встановлених обставин СВК «Агрофірма Маріампольська» зазначає, що ОСОБА_1 відмовляється від отримання заробітної плати, що підтверджується актами касира. Банківського рахунку ОСОБА_1 немає, чинним законодавством не передбачено примусову виплату заробітної плати. З вказаним питанням позивач звертався навіть до правоохоронних органів. Суд першої інстанції погодився з такими доводами позивача та дійшов висновку про відсутність у СВК «Агрофірма Маріампольська» об`єктивної можливості провести розрахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність вини позивача у порушенні приписів ч. 1 ст. 115 КЗпП України. Проте суд апеляційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість таких висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до приписів частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Відповідно до ч. 7 ст. 265 КЗпП України заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень. Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що в ході інспекційного відвідування встановлено факт порушення позивачем строків виплати заробітної плати ОСОБА_1 з листопада 2016 року по серпень 2019 року, тобто виплата заробітної плати не здійснюється майже три роки, що не заперечується самим позивачем. Вказана обставина свідчить про допущення позивачем порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП України, що є підставою для притягнення СВК «Агрофірма Маріампольська» до відповідальності відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем до суду, а саме актам, складеним касиром та бухгалтером СВК «Агрофірма Маріампольська» про відмову ОСОБА_1 від отримання заробітної плати, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що такі не є достатніми та належними у спростування вини роботодавця щодо невиплати заробітної плати працівнику, адже зі змісту вказаних актів вбачається, що ОСОБА_1 відмовлявся від отримання заробітної плати у присутності свідків, при цьому жодних даних щодо вказаних осіб та їх підписів акти не містять, так само як і дати їх складання. При цьому в суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що такі акти були складені бухгалтером після проведення інспекційного відвідування. Щодо звернення позивача до Петрівського відділення поліції ГУНП в Кіровоградській області з повідомленням про факт відмови ОСОБА_1 від отримання заробітної плати з жовтня 2016 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що таке повідомлення надійшло від позивача лише 13.11.2019, тобто після винесення відповідачем оскаржуваних постанов, що також ставить під сумнів вжиття позивачем певних заходів щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати, починаючи з жовтня 2016 року. Належних доказів вчинення інших дій, направлених на виплату заробітної плати ОСОБА_1 , позивачем також не надано. При цьому суд не вважає обґрунтованими доводи представника позивача щодо не надання ОСОБА_1 пояснень з цього питання під час інспекційного відвідування та суду першої інстанції, адже такі пояснення були викладені останнім у скарзі до Управління Держпраці у Кіровоградській області. При цьому надання пояснень суду є правом особи, а не її обов`язком, оскільки ОСОБА_1 не є учасником адміністративної справи. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана постанова Управління Держпраці у Кіровоградській області № КР3176/384/АВ-КР3453П384/ЗБ-ФС від 12.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 12519,00 грн. прийнята відповідачем в межах наданих законом повноважень, є обґрунтованою та правомірною. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що тягне за собою його скасування у вказаній частині. В обґрунтування правомірності постанови № КР3176/384/АВ-КР3453П384/ІП-ФС від 12.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 4173,00 грн., відповідач зазначає, що у ОСОБА_1 наявні невикористані відпустки за 2007, 2009, 2010, 2012, 2013 роки, крім того графіком передбачено надання відпустки ОСОБА_1 у лютому 2019 року, проте відпустка згідно з графіком надана не була, у графік не включено невикористані відпустки за попередній період. Також апелянт зазначає, що у графіку відпусток відсутні підписи працівників про ознайомлення. Відповідно до частини 1 статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Згідно з ч. 4 ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Частиною 5 статті 80 КЗпП України визначено, що забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реалізація права на відпочинок здійснюється за заявою працівника щодо надання відпустки, при цьому відповідачем під час інспекційного відвідування не встановлено наявності жодної заяви ОСОБА_1 про надання відпустки чи факт відмови СВК «Агрофірма Маріампольська» у її наданні. Щодо відсутності у графіку відпусток підписів працівників, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством передбачено обов`язок роботодавця довести до відома працівників черговість надання відпусток, при цьому порядок такого ознайомлення не передбачає обов`язкового проставлення підпису саме у затвердженому графіку відпусток. З огляду на викладене, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року в частині визнання протиправною та скасування постанови № КР3176/384/АВ-КР3453П384/ІП-ФС від 12.11.2019 підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року в адміністративній справі № 340/3394/19 в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Кіровоградській області № КР3176/384/АВ-КР3453П384/ЗБ-ФС від 12.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 12519,00 грн. - скасувати. У задоволенні позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» у вказаній частині відмовити. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року в адміністративній справі № 340/3394/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 11 серпня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 11 серпня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров