Постанова 4809 № 389/1309/21

ПОСТАНОВА Іменем України 30 серпня 2023 року м. Кропивницький справа № 389/1309/21 провадження № 22-ц/4809/852/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Головань А.М., Мурашко С.І., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки та невиплаченої заробітної плати за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2023 року (суддя Савельєва О.В.),- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, заперечень на відзив У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця, компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2019 та 2020 роки в розмірі 7 582 грн 08 коп та невиплачену заробітну плату за червень, липень та вересень 2020 року в розмірі 14 446 грн, а всього 22 028, 08 грн. В обґрунтування вимог вказала, що 06.01.2018 між позивачкою та ФОП ОСОБА_2 укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до умов якого вона виконувала обов`язки продавця-консультанта непродовольчих товарів. 10.03.2021 її звільнено із займаної посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Відповідно до п.6 трудового договору вона мала право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 24 календарних дні, однак протягом 2019-2021 років щорічні відпустки їй не надавалися. Разом з тим, з листа управління Держпраці у Кіровоградській області, яке за її зверненням проводило перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2 , їй стало відомо, що згідно з наказами відповідача вона начебто перебувала у таких відпустках з 08.07.2019; з 07.11.2020 та з 08.01.2021. Проте, у вказаних відпустках вона не була, заяв не писала, наказу такого не було, вона знаходилася на робочому місці. Заяв про надання відпусток не подавала, з наказами не ознайомлювалася. При цьому, при звільненні їй нарахована та виплачена компенсація лише за 4 дні невикористаної відпустки за 2021 рік. Таким чином, при звільненні їй заборгована компенсація за невикористані 48 днів щорічних відпусток за 2019 та 2020 роки. Крім того, зі згаданого листа управління Держпраці у Кіровоградській області їй стало відомо, що відповідачем були видані накази про надання їй відпусток без збереження заробітної плати у червні, липні та вересні 2020 року, однак протягом 2020 року заяви про такі відпустки нею не подавалися, з наказами про їх надання не ознайомлювалася, у відпустках не перебувала, виконуючи свої обов`язки згідно з трудовим договором та заробітну плату за вказаний період також не отримувала. Заробітна плата за червень, липень та вересень 2020 року їй також не була виплачена. У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повністю. Звертає увагу, що позивачка з 06.01.2018 перебувала з ним у трудових відносинах, однак 10.03.2021 звільнена на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, у зв`язку з виявленою нестачею ввірених їй товарно-матеріальних цінностей. За даним фактом ним подано заяву до поліції, де 06.03.2021 розпочато кримінальне провадження №12021121020000101, а також подано до суду позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди, Дану позовну заяву розцінює як намагання позивачки зменшити суму завданих збитків. Весь період дії трудового договору, він сумлінно виконував свої обов`язки роботодавця щодо створення безпечних умов роботи, обліку робочого часу та оплаті праці, надання вихідних та відпусток. Після звільнення ОСОБА_1 . За наслідком перевірки Держпраці у Кіровоградській області, стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП, який переданий на розгляд Олександрійського міськрайонного суду. В ході перевірки було встановлено, що ним надавалися працівникам щорічні відпустки, черговість яких кожен рік визначена графіком, затвердженим підприємцем, однак підписи працівників про ознайомлення з цими графіками відсутні, чим порушено вимоги ч.4 ст.79 КЗпП України. Також встановлено, що позивачці надавалися щорічні відпустки терміном 24 календарних дні згідно з графіками з 08.07.2019, з 07.11.2020 та з 08.01.2021, однак працівник з наказами про їх надання не ознайомлена, чим порушено ч.5 ст.79 КЗпП України, а також для перевірки не були надані заяви працівника про надання щорічних відпусток. Вказує, що зазначені обставини ні в цій справі, ні окремими заявами позивачкою не оскаржуються, що свідчить про визнання нею фактів надання щорічних відпусток у 2019 та 2020 роках, жодних доказів того, що у щорічних відпустках вона не перебувала, позивачкою не надано (а.с.29-30 том 1). У відповіді на відзив представник позивача заперечив щодо доводів викладених у відзиві (а.с.67-69 том 1). Короткий зміст рішення суду Рішеням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 7 582,08 грн, невиплачену заробітну плату у розмірі 14 446,00 грн, всього 22 028,08 грн без утримання податків та обов`язкових платежів; здійснено розподіл судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги суд встановив, що в день звільнення позивачці не були виплачені належні їй від підприємства суми, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 7 582 грн 08 коп. та невиплачена заробітна плата в розмірі 14 446 грн. Достатніх та належних доказів виплати коштів, відповідачем не надано. Короткий зміст доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Позовні вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються виключно і лише на матеріалах перевірки управління Держпраці в Кіровоградській області, за наслідками якого було складено акт № КР 3553/225/АВ та протокол про адміністративне правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 41 КУпАП, який розглядався в суді. В даних матеріалах зазначено, що немає підпису ОСОБА_1 на наказах про надання відпусток у 2019 та у 2020 роках, а не про те, що такі відпустки не надавалися. Постановою Олександрійського міськрайонного суду від 16.06.2021 року у справі ЄКН № 389/2310/21, яка набрала законної сили, було встановлено обставини відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП і це стало підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Відпустки працівникам, зокрема і продавцю-консультанту ОСОБА_1 , надавалися на підставі власноруч написаних ними заяв, які на даний час не збереглися через те, що під час ремонтних робіт офіса частина документів, в тому числі і заяви ОСОБА_1 , перевозилися на склад для збереження, але після закінчення ремонтних робіт, була втрачена. На підтвердження цих пояснень наданий наказ ФОП ОСОБА_2 від 05 квітня 2021 року про призначення службової перевірки на предмет встановлення місцезнаходження заяв найманих працівників про надання відпусток без збереження заробітної плати у 2020 році, висновок службової перевірки від 05.056.2021 про те, що ці заяви були втрачені у ході перевезення та ремонтних робіт, пояснення працівників, зібрані у ході проведення зазначеної перевірки та інші документи, які стосуються звільнення працівника ОСОБА_1 . Обставина не вчинення та недоведеності ОСОБА_2 дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення і є тією обставиною, яка не підлягала доказуванню при розгляді Знам`янським міськрайонним судом справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та невиплачену заробітну плату. Жодних доказів того, що позивач не отримувала щорічні відпустки і має право на відповідну компенсацію, стороною не надано. Заяви ОСОБА_1 на надання їй відпусток без збереження заробітної плати у червні, липні та у вересні 2020 року були написані нею власноруч та подані роботодавцеві ОСОБА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, з підстав його законності та обґрунтованості. Судом здійснений відповідний висновок на підставі дослідження та оцінки доказів сторін. Рух справи в суді апеляційної інстанції Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана відповідачем 16 травня 2023 року. 29 травня 2023 року відкрито провадження у даній справі, встановлено строк для подачі відзиву. 02 червня 2023 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 10 серпня 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу. У зв`язку з відпусткою судді, який входить до складу колегії з розгляду даної справи, 10 серпня 2023 року розгляд справи відкладено на 30 серпня 2023 року (а.с.8 том 2). Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Логвінова О.В. про участь в судовому засіданні, призначеному на 30 серпня 2023 року в режимі відеоконференції зі Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області. На підставі розпорядження керівника апарату апеляційного суду від 29 серпня 2023 року № 136 здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями, за результатами якого члена колегії з розгляду даної справи суддю Дуковського О.Л. замінено суддею Мурашком С.І. Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Перемот О.Г. про участь в судовому засіданні, призначеному на 30 серпня 2023 року в режимі відеоконференції зі Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області. Обставини справи встановлені судами Згідно наказу №3 від 05.01.2018, виданим ФОП ОСОБА_2 , позивачка з 06.01.2018 прийнята на роботу на посаду продавця-консультанта товарів. Між позивачкою та ФОП ОСОБА_2 06.01.2018 укладено безстроковий трудовий договір, згідно з умовами якого позивачка зобов`язана виконувати обов`язки продавця-консультанта непродовольчих товарів з оплатою праці у розмірі 1 900 грн. на місяць (розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати). Час виконання робіт встановлюється згідно з графіком, не більше 40 годин на тиждень, вихідні дні два дні на тиждень згідно з графіком. Тривалість щорічної оплачуваної відпустки становить 24 календарних дні (а.с.9). Відповідно до наказу №5 від 10.03.2021, виданого ФОП ОСОБА_2 , позивачка звільнена з роботи з 10.03.2021 на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця. Згідно листа управління Держпраці у Кіровоградській області № К/270-02/16-03 від 06.04.2021 (а.с.13), та справи про адміністративне правопорушення № 3/398/846/21 (ЄУН 398/2310/21) акту № КР3553/225/АВ від 02.04.2021, протоколу про адміністративне правопорушення № КР3553/225/АВ/П/ПТ від 02.04.2021, управлінням Держпраці у Кіровоградській області за зверненням позивачки, в період з 01.04.2021 до 02.04.2021, проведено перевірку дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства про працю. Перевіркою встановлено, що у ФОП ОСОБА_2 працівникам надаються щорічні відпустки, черговість яких кожен рік визначена графіком, затвердженим підприємцем, однак підписи працівників про ознайомлення з цими графіками відсутні, чим порушено вимоги ч.4 ст.79 КЗпП України. Крім того встановлено, що продавцю-консультанту ОСОБА_1 згідно з графіком надавалися щорічні відпустки, а саме: згідно з наказом №3 від 03.07.2019 з 08.07.2019 на 24 календарних дні, згідно з наказом №15 від 03.11.2020 з 07.11.2020 на 24 календарних дні, згідно з наказом №3 від 04.01.2021 з 08.01.2021 на 24 календарних дні. Проте, з зазначеними наказами ОСОБА_1 не була ознайомлена, чим порушено вимоги ч.5 ст.79 КЗпП України та ст.10 Закону України «Про відпустки». ФОП ОСОБА_2 відповідно до наказів №4/5 від 01.06.2020, №4/6 від 25.06.2020, №5/1 від 01.07.2020 та №10 від 01.09.2020 ОСОБА_1 надавалися відпустки без збереження заробітної плати в період карантину. Однак, заяви про надання таких відпусток для перевірки підприємцем надані не були, що є порушенням вимог ч.3 ст.84 КЗпП України щодо надання таких відпусток за бажанням працівника. За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № КР3553/225/АВ/П/ПТ від 02.04.2021, складеного стосовно ФОП ОСОБА_2 за ч.1 ст.41 КУпАП, постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.06.2021 провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення (справа №3/398/846/21). Узагальнені доводи і заперечення учасників справи У судовому засіданні 30 серпня 2023 року в режимі відеоконференції зі Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області, представник відповідача адвокат Перемот О.Г. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні. Представник позивача адвокат Логвінов О.В. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступного. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України. Спір між сторонами виник з приводу виплат розрахункових сум при звільненні позивачки. У разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення, стаття 116 КЗпП. У розрахунок входить зарплата та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, в тому числі і за минулі роки. Згідно зі ст.24 Закону України «Про відпустки» при звільненні працівник має право отримати компенсацію за невикористану відпустку при звільненні. Між сторонами 06.01.2018 укладено безстроковий трудовий договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 виконує обов`язки продавця-консультанта непродовольчих товарів з оплатою праці у розмірі 1 900 грн. на місяць (розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати). Тривалість щорічної оплачуваної відпустки становить 24 календарних дні. Згідно наказу № 5 від 10.03.2021 ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнена з роботи з 10.03.2021 на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України. При звільненні з працівником не здійснений належний та повний розрахунок, як передбачено положеннями законодавства про працю. Так, не нараховано та не включено до розрахунку сума компенсації за невикористані позивачкою щорічні відпустки, а саме за період з 08.07.2019 до 31.07.2019 - 24 дні; за період з 07.11.2020 до 30.11.2020 - 24 дні та заробітна плата за червень, липень та вересень 2020 року. Продавцю-консультанту ОСОБА_1 згідно з графіком мали надаватися щорічні відпустки: наказом № 3 від 03.07.2019 з 08.07.2019 на 24 календарних дні, наказом № 15 від 03.11.2020 з 07.11.2020 на 24 календарних дні, наказом № 3 від 04.01.2021 з 08.01.2021 на 24 календарних дні. З наказами працівниця не була ознайомлена, що не відповідає вимогам ч.5 ст.79 КЗпІІ України та ст. 10 Закону України «Про відпустки». Відповідно до наказів № 4/5 від 01.06.2020, №4/6 від 25.06.2020, №5/1 від 01.07.2020 та №10 від 01.09.2020 ОСОБА_1 надавалися відпустки без збереження заробітної плати в період карантину. Однак, заяви про надання відпусток для перевірки і підтвердження заперечень, підприємцем надані не були, що не відповідає ч. 3 ст.84 КЗпІІ України. Тобто відповідач стверджує, що відпустки надавались стороні і вона в них перебувала за графіком, які надані суду. Разом з тим, особисті заяви позивачки, як стверджує роботодавець, з об`єктивних, незалежних від від нього причин, відсутні. Суд першої інстанції на підставі встановлених у справі обставин, доказів їх відповідності, дійшов висновку про обґрунтованість позову. Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст.77, ч. 2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином достатніх та переконливих доказів надання і що безаперечно суттєво це реальне перебування сторони у відпустці, відповідачем не подано. Не підтверджено об`єктивними доказами і здійснення виплат відпускних, тощо. Положенням Закону, враховуючи що саме відповідач здійснює документальний облік та упорядкування відносин, що виникають під час трудового договору, покладається на власника, в нього виникає обов`язок надати докази щодо реального використання/невикористання позивачкою відпустки. За ч. 4 ст.79 КЗпП України та ч. 10 ст. 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. Згідно з графіками відпусток працівників на 2019, 2020 роки та наказами про їх затвердження, ОСОБА_1 мала перебувати у щорічних відпустках у липні 2019 року та листопаді 2020 року. Вимогами ч.5 ст.79 КЗпП України та ч.11 ст.10 Закону України «Про відпустки» власником або уповноваженим ним органом письмово повідомляється працівник про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Дійсно, відповідачем видані накази №№ 3,15 від 03.07.2019 та 03.11.2020 про надання позивачці з 08.07.2019 та з 07.11.2020 щорічних відпусток на 24 календарних дні кожна, однак доводи працівника що вона не перебувала у відпустці, а весь цей час працювала, об`єктивно відповідачем не спростовано. У розрахунково-платіжних відомостях № № 7, 11 за липень 2019 року та листопад 2020 року про отримання грошових коштів за вказані періоди, в яких зазначені, зокрема, види нарахувань та складові заробітної плати, підпис позивачки відсутній, що у суду першої інстанції підставно виник сумнів проведення оплати часу перебування у відпустці. Відпустці має передувати особиста заява, процедура повідомлення про її початок, такі заяви/повідомлення відповідачем суду не надані, з посиланням на втрату. Ці обґрунтування судом першої інстанції не прийнято до уваги, про що і з яких причин викладено в судовому рішенні та з чим погоджується колегія суддів. Основним запереченням відповідача є розгляд протоколу про адміністративне правопорушення від 02.04.2021 року відносно ОСОБА_2 , за наслідком якого постановою від 16 червня 2021 року провадження в адмінсправі закрито. Сторона наполягає на врахуванні вимог процесуального законодавства, ст. 82 ЦПК звільнення від доказування. Разом з тим, цей доказ не є достатнім та переконливим, згідно якого можна зробити висновок здійснення виплат позивачці, а саме належних сум/компенсації під час трудових відносин. Ні протокол, ні постанова не містить фактів виплати заробітку працівниці, лише обставини та процедура оформлення надання відпусток найманим працівникам. Відносно порядку розрахунку та нарахування суми виплати, відповідачем не оскаржувалось, очевидних порушень при визначенні сум виплати, не встановлено. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що слід мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. У таких відносинах і сторони мають діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами сторін тродової угоди. За вищевикладеного, судом першої інстанції увалене законне та обґрунтоване рішення, з яким повністю погоджується колегія суддів. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2023 року,- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді А.М. Головань С.І. Мурашко