Постанова Луганський апеляційний суд № 415/1605/20

Головуючий суду 1 інстанції - Луньова Д.Ю, Доповідач -Карташов О.Ю, Справа № 415/1605/20 Провадження № 22-ц/810/443/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Яресько А.В., Орлов І.В. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 представник позивача - ОСОБА_2 відповідач - Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник Ларченко Наталія Володимирівна на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 10 березня 2020 року, постановленої у складі судді Луньової Д.Ю., в залі судових засідань Лисичанського міського суду Луганської області у м. Лисичанськ у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про стягнення грошових коштів у виді недоотриманої пенсії, які належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину, - ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про стягнення грошових коштів у виді, недоотриманої її чоловіком ОСОБА_3 померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 10 березня 2020 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про стягнення грошових коштів у виді недоотриманої пенсії, які належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину відмовлено. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Луганського окружного адміністративного суду. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень та спір носить характер публічно-правового, тому позов повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 10 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області просило ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок, відносно розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та у постанові Великої Палатою Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 284/252/17. Колегія суддів зазначає, що у цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Посилання в оскарженій ухвалі суду на правову позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 759/9631/17, в якій зазначено, що спір про зобов`язання Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити пенсію є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, апеляційний суд вважає помилковим та зауважує наступне. У справі 759/9631/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про адміністративну юрисдикцію спору, що виник між позивачем-пенсіонером та органом Пенсійного фонду України про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Відтак, позовна вимога у вищезазначеній справі не є тотожною позовній вимогі, у справі що розглядається. Згідно із п.1, 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 квітня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції - Лисичанського міського суду Луганської області для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 10 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 10 серпня 2020 року. Головуючий Судді: