Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/6821/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3426/20 Справа № 199/6821/19 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - ВСТАНОВИЛА: В жовтні 2019 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено. Накладено заборону на будь-які реєстраційні дії з приводу відчуження, зміни власника, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, а саме : домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з : А-1 - житловий будинок; Б - гараж; В - пит. Яма; №1-4, І - інші споруди, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 . Накладено заборону на будь-які реєстраційні дії з приводу відчуження, зміни власника, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, а саме : земельної ділянки загальною площею 0,0844 га, кадастровий номер : 1210100000:01:360:0041, за адресою : АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року по справі №199/6821/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишити без задоволення. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2019 року до суду першої інстанції від ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову в якій вона просить, а саме: заборонити будь-які реєстраційні дії з приводу відчуження, зміни власника, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, а саме : домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 , що складається з : А-1 - житловий будинок; Б - гараж; В - пит. Яма; №1-4, І - інші споруди, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ; заборонити будь-які реєстраційні дії з приводу відчуження, зміни власника, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, а саме : земельної ділянки загальною площею 0,0844 га, кадастровий номер : 1210100000:01:360:0041, за адресою : АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 . В обґрунтування своєї заяви зазначає, що за час шлюбу сторони придбали за спільні кошти домоволодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0844 га по АДРЕСА_1 . Оскільки предметом позову є нерухоме майно, єдиним власником вказаного нерухомого майна якого на даний час є відповідач, а тому останній має можливість розпорядитися даним майном, що може ускладнити або унеможливити подальше виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Тож враховуючи заявлені позовні вимоги, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є -поділ майна подружжя. А тому, задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, за захистом якого позивач і звернулася до суду. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що оскаржуваною ухвалою суду порушено його права, як власника майна, колегія суддів ставиться критично, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів у відповідності до ст.81 ЦПК України. Окрім того, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки спірне майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість його відчуження. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року - залишити без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича