Постанова Дніпровський апеляційний суд № 200/6920/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6515/20 Справа № 200/6920/18 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2018 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 14.04.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 28.02.2018 року заборгованість за кредитним договором становить 16 388,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 332,75 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 799,55 грн, штрафи, відповідно до пунктів 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 756,62 грн. На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року у позові відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи. Відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг у Приватбанку при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою вважати кредитний договір не укладеним. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору та, відповідно, приєднався до запропонованої банком пропозиції. Кредитний договір відповідачем не оспорювався, не визнавався недійсним або не укладеним. Користуючись кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості, відповідач висловив свою згоду щодо форми договору та його умов. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, Тарифи банку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору. Відсутні докази того, що відповідач, підписуючи заяву, розумів саме такі Умови та правила, Тарифи банку, які долучені позивачем до позову. Однак повністю погодитись з таким висновком суду неможливо з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Судом встановлено, що 14.04.2006 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно заяви, позичальник обрав тип кредитної карти «Універсальна» з кредитним лімітом у сумі 1 500,00 грн, базовою процентною ставкою за кредитним лімітом 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. Кредитну картку було видано за номером НОМЕР_1 . Відповідно до виписки по рахунку, на картці з номером НОМЕР_1 з 14.04.2006 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 500,00 грн, якими відповідач активно користувався (а.с.50-53). Згідно даних розрахунку заборгованості, банком було дотримано істотних умов, погоджених сторонами щодо базової процентної ставки за кредитом. Підвищення банком ставки в односторонньому порядку не відбувалося. На підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 28.02.2018 року в розмірі 16 388,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 332,75 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 799,55 грн, штрафи, відповідно до пунктів 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 756,62 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 332,75 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 12 799,55 грн. Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки (штраф) слід зазначити наступне. Як вбачається з заяви, підписаної сторонами 14.04.2006 року, вона не містить жодної інформації щодо погодження сторонами істотних умов договору про відповідальність у вигляді неустойки (штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема, неустойкою (штраф) за несвоєчасну сплату кредиту та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці витяг з Тарифів банку, витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (штрафу) та у розмірах і порядку нарахування, зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст.76, 77, 78, 79 ЦПК України). Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафами підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути судові витрати у розмірі 1 626,89 грн, та витрати, понесені позивачем за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 440,35 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 332,75 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 12 799,55 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д) судові витрати в розмірі 1 626,89 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д) судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 440,35 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова