Постанова 4857 № 460/4728/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4728/19 пров. № А/857/5763/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Затолочного В.С., Іщук Л.П., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Рівненської дирекції на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі за його позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про скасування постанови, суддя у І інстанції Зозуля Д.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 30 березня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 28 грудня 2019 року Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Рівненської дирекції (далі - Дирекція) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило: визнати незаконними дії Управління Держпраці у Рівненській області (далі - Управління) по проведенню перевірки та складанню актів про недопуск до перевірки від 28 жовтня 2019 року та від 30 жовтня 2019 року; скасувати постанову від 30 жовтня 2019 року № РВ1015/1356/000160/НП-ФС Управління про накладення на Дирекцію штрафу у розмірі 12519 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 460/4728/19 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у разі використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів суб`єкт господарювання наділений правом вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю), а не правом недопуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю). Уніфіковані форми актів, що стосуються інспекційного відвідування, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18 серпня 2017 року «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року за № 1500/31368 та оприлюднений на офіційному веб-сайті Держпраці. Відтак, твердження позивача про те, що він правомірно не допустив до проведення інспекційного відвідування посадових осіб відповідача є безпідставним, а дії Управління - законними. Надання для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступ до всіх видів приміщень, організація робочого місця є обов`язком об`єкта відвідування без жодних виключень. Оскільки Дирекцією безпідставно не надано працівникам Управління необхідну інформацію та документи, а також не допущено їх до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю, чим створено перешкоди у його проведенні, то відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності згідно з абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). У апеляційній скарзі Дирекція просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в нове судове рішення про задоволення позову. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що посадові особи Управління намагалися здійснити інспекційне відвідування Дирекції без погодження із юридичною особою, підрозділом якої є позивач, а також без документів, наявність яких передбачено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V). Невідповідність наданих відповідачем документів вимогам цього Закону, відсутність затвердженої уніфікованої форми акту, у якій передбачається перелік питань, залежно від ступеня ризику та відсутності копії погодження на проведення перевірки відповідного центрального органу виконавчої влади давали позивачу підстави скористалось своїми правами, що передбачені статтею 10 Закону Закон № 877-V. Складені акти про неможливість проведення інспекційного відвідування від 28 жовтня 2019 року та від 30 жовтня 2019 року є протиправним, оскільки недопуск представників Управління було здійснено у зв`язку із законодавчо встановленими підставами. Як наслідок, протиправною є і оспорювана у даній справі постанова про накладення штрафу, оскільки така прийнята на підставі незаконних дій контролюючого органу. Відповідач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу Дирекції, у якому зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду неодноразово не прибули, що відповідно до приписів частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України дає можливість розглядати справу на підставі наявних матеріалів. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, наказом начальника Управління № 1437 від 23 жовтня 2019 року було вирішено провести у період з 24 жовтня 2019 року по 06 листопада 2019 року інспекційне відвідування з питань законодавства про працю у Дирекції. Пунктом 2 цього наказу було визначено, що строк проведення інспекційного відвідування починається з дня, наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення, та не може перевищувати 10 робочих днів (а.с. 34). У відповідності до наказу начальника Управління № 1437 від 23 жовтня 2019 року було оформлено направлення на інспекційне відвідування № 1111-Н/09-27 від 23 жовтня 2019 року, яким уповноважено посадових осіб відповідача для проведення інспекційного відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю у Дирекції. Підставою для здійснення інспекційного відвідування вказано підпункт 1 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823). Термін дії направлення - з 24 жовтня по 06 листопада 2019 року. Строк проведення інспекційного відвідування починається з дня наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення, та не може перевищувати 10 робочих днів. Вказане направлення на інспекційне відвідування працівниками Управління було вручено Дирекції 25 жовтня 2019 року і того ж дня ними складено акт № РВ1015/1356/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку із ненаданням позивачем документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 30 жовтня 2019 року (а.с. 16-17). При цьому Дирекції було направлено вимогу про надання документів № РВ 1015/1356/НД від 28 жовтня 2019 року, якою зобов`язано у строк до 14 години 00 хвилин 30 жовтня 2019 року надати Управлінню документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (а.с. 14-15). Акт № РВ1015/1356/НП від 25 жовтня 2019 року та вимога № РВ 1015/1356/НД від 28 жовтня 2019 року були отримані Дирекцією 28 жовтня 2019 року. 30 жовтня 2019 року фахівцями Управління знову здійснено спробу проведення інспекційного відвідування Дирекції, за наслідками якої складено акт № РВ1015/1356/НП від 30 жовтня 2019 року про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку із ненаданням позивачем необхідної інформації, у тому числі за вимогою № РВ1015/1356/ВД від 28 жовтня 2019 року (а.с. 18-20). Відтак, за наслідками розгляду акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30 жовтня 2019 року № РВ1015/1356/НП першим заступником начальника Управлінням прийнято оспорювану постанову № РВ1015/1356/000160/НП-ФС від 10 грудня 2019 року про накладення на Дирекцію штрафу у розмірі 12519,00 грн на підставі абзацу 7 частини 21 статті 265 КЗпП (а.с. 21). Вважаючи протиправними дії посадових осіб Управління щодо проведення інспекційного відвідування та постанову про накладення штрафу, Дирекція звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентовано Законом №

877. Відповідно до приписів частини 4 статті 2 Закону № 877 у редакції на час виникнення спірних правовідносин заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Частиною 5 статті 2 Закону № 877 передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року було затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), у пункті 1 якого вказано, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Пунктом 2 Положення № 96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Відповідно до підпункту 6 пункту 4 цього Положення Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Пунктом 7 Положення № 96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. Згідно із частиною 1 статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На час виникнення спірних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823). При наданні оцінки висновкам суду першої інстанції у частині позовних вимог Дирекції про визнання незаконними дії Управління по проведенню перевірки та складанню актів про недопуск від 28 жовтня 2019 року та від 30 жовтня 2019 року апеляційний суд зазначає таке. Згідно із приписами частини 1 статті 10 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю); вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі: перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу; використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів; з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу. Таким чином, на переконання апеляційного суду, вказана правова норма розрізняє випадки коли органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, та використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів. При цьому у випадку незатвердження та неоприлюднення відповідним органом на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту надає право суб`єкту господарювання недопускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), а використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів дає йому право вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю). Оскільки уніфіковані форми актів, що стосуються інспекційного відвідування, були затверджені наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18 серпня 2017 року «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року за № 1500/31368 та оприлюднений на офіційному веб-сайті Держпраці, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача належних правових підстав для недопуску працівників відповідача з таких підстав. Щодо оцінки судом позовних вимог Дирекції про незаконність дій Управління по проведенню перевірки апеляційний суд зазначає таке. Як свідчать матеріали справи, підставою призначення та проведення інспекційного відвідування Дирекції стали повідомлення її колишніх працівників ОСОБА_1 від 27 вересня 2019 року, ОСОБА_2 від 19 вересня 2019 року, ОСОБА_3 від 19 вересня 2019 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10 жовтня 2019 року про порушення законодавства про працю на підприємстві, що проявилося у непроведенні коригування заробітної плати за час щорічних відпусток у період трудових відносин із підприємством; невиплаті індексації заробітної плати, непроведенні коригування середнього заробітку та невиплаті вихідної допомоги. У наказі про призначення інспекційного відвідування № 1437 від 23 жовтня 2019 року та направленні на інспекційне відвідування № 1111-Н/09-27 від 23 жовтня 2019 року підставою проведення інспекційних відвідувань визначено підпункт 1 пункту 5 Порядку №

823. Одночасно апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що направлення на інспекційне відвідування № 1111-Н/09-27 від 23 жовтня 2019 року, видане на підставі наказу керівника Управління № 1437 від 23 жовтня 2019 року, відповідає загальним вимогам приписів частин 2-3 статті 7 Закону №

877. Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виходячи із приписів пункту 2 Порядку № 823 інспекційне відвідування є заходом державного контролю за додержанням законодавства про працю, а отже його назву відповідачем правомірно відображено у розділі направлення, що стосується типу заходу контролю. Тривалість інспекційного відвідування відповідно до направлення на інспекційне відвідування № 1111-Н/09-27 від 23 жовтня 2019 року не перевищує 10 робочих днів з дня наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, що не суперечить пункту 9 Порядку №

823. При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що позовна заява Дирекції не містить вимог про визнання протиправним та скасування наказу Управління № 1437 від 23 жовтня 2019 року. Оскільки у ході судового розгляду було безспірно встановлено, що інспекційне відвідування Дирекції на виконання вказаного наказу Управління фактично проведене не було у зв`язку із ненаданням позивачем на вимогу відповідача необхідних документів, то будь-яких фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій Управління по проведенню перевірки немає. Разом із тим, позивачем не заперечується те, що посадові особи Управління до проведення інспекційного відвідування Дирекції допущені не були та необхідні для проведення контрольного заходу документи на їх вимогу їм надано не було, у тому числі і на виконання вимоги про надання документів № РВ1015/1356/НД від 28 жовтня 2019 року, якою відповідача було зобов`язано до 14 год 00 хв 30 жовтня 2019 року надати необхідні для проведення інспекційного відвідування документи. Згідно з пунктом 11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. Відповідно до пункту 14 Порядку № 823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, у посадових осіб відповідача були належні фактичні та правові підстави для складення акту про неможливість проведення інспекційного відвідування № РВ1015/1356НП від 28 жовтня 2019 року та акту про неможливість проведення інспекційного відвідування № РВ1015/1356/ НП від 30 жовтня 2019 року, що вірно встановлено судом першої інстанції. Доводи Дирекції про недотримання відповідачем встановленого частиною 1 статті 6 Закону № 877 обов`язку перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, наслідком чого є право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення таких заходів, на думку апеляційного суду, є помилковими. При цьому апеляційний суд виходить із того, що приписами частини 5 статті 2 Закону № 877, які щодо спірних правовідносин носять спеціальний характер, передбачено обов`язок відповідача забезпечити дотримання вимог лише частини 3 статті 6 цього Закону, а відтак наявність у відповідача копії погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки у випадку, що розглядається, законом не вимагається. При оцінці правомірності оспорюваної постанови Управління про накладення штрафу № РВ1015/1356/000160/НП-ФС від 10 грудня 2019 року апеляційний суд виходить із такого. Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відтак, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування є належною правовою підставою для накладення штрафу. Будь-яких доводів щодо порушення процедури накладення на позивача штрафу оспорюваною постановою від 30 жовтня 2019 року № РВ1015/1356/000160/НП-ФС Управління позовна заява не містить. Розмір штрафу відповідає вимогам абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Рівненської дирекції залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 460/4728/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням приписів пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді В. С. Затолочний Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 10 серпня 2020 року.