Постанова КЦС ВС № 2029/2-2180/11

Постанова Іменем України 06 серпня 2020 року м. Київ справа № 2029/2-2180/11 провадження 61-4475св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оганезов Олег Автанділович, на постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Маміної О. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «Комерційний банк «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2012 року, позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором грошові кошти в розмірі 1 010 741,69 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст заяви про заміну сторони у виконавчому листі У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Гефест») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі. Заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року стягнуто солідарно на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2007 року в сумі 1 010 741,69 грн та судові витрати в розмірі 1 820 грн. На виконання вказаного судового рішення 18 березня 2015 року МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2029/2-2180/11 відносно ОСОБА_2 20 вересня 2019 року заявник уклав з ПАТ «Комерційний банк «Надра» договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, а новий кредитор набув усіх прав у день укладення договору. Заявник зазначив, що додаток № 1 до вказаного договору містить інформацію щодо відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору від 06 серпня 2007 року, та до ОСОБА_2 , що виникли на підставі договору поруки від 06 серпня 2007 року. На підставі викладеного, заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчому листі № 2029/2-2180/11, що виданий на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 . Короткий зміст судових рішень Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про заміну стягувача у виконавчому листі відмовлено. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , тому підстави для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому листі відсутні. Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року скасовано. Заяву ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», заінтересовані особи: ПАТ «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова про заміну стягувача у виконавчому листі задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчому листі № 2029/2-2180/11, виданому на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року в справі № 2029/2?2180/11 за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Надра» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року грошові кошти в розмірі 1 010 741,69 грн та судові витрати: державне мито в розмірі 1 700 грн у дольовому співвідношенні по 850 грн з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн у дольовому співвідношенні по 60 грн з кожного. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Також в постанові суду вказано, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому, зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оганезов О. А., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, боржник вказує, що відповідно до пункту 2 договору про відступлення прав вимоги від 20 вересня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» набуває право кредитора за зобов`язаннями боржників не раніше сплати новим кредитором банку грошових коштів у сумі 10 036 465,13 грн. Однак доказів на підтвердження виконання вказаних умов договору заявник суду не надав, що свідчить про відсутність у нього права на звернення до суду з вимогою про заміну сторони у виконавчому листі, оскільки заміна кредитора фактично не відбулася. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» пропустило строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Доводи інших учасників справи У червні 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги. Заявник зазначає, що ним подано до суду копію платіжного доручення від 20 вересня 2019 року, що підтверджує сплату коштів ПАТ «КБ «Надра» в сумі 10 036 465,13 грн на виконання договору про відступлення прав вимоги від 20 вересня 2019 року. Також зазначає, що закінчення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача, оскільки лише стягувачу належить право для відновлення строку, й використати таке право ТОВ «ФК «Гефест» може лише набувши статус стягувача. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу. 18 травня 2020 року справу передано до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року по справі №2029/2-2180/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Надра» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року грошові кошти в розмірі 1 010 741,69 грн та судові витрати: державне мито в розмірі 1 700 грн в дольовому співвідношенні по 850 грн з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн в дольовому співвідношенні по 60 грн з кожного. 20 вересня 2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» Білої І. В. відступив ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору, а новий кредитор набув усіх прав кредитора у день укладення договору, але не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів за відступлення права вимоги, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, процентів, штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку № 1 до договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо. Пунктом 4 цього договору передбачено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 10 036 465,13 грн. Згідно з пунктом 5 цього договору новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від банку усі наявні у нього документи, що підтверджують право вимоги до боржників, про що сторони складають акт приймання-передачі. Додаток № 1 до вказаного договору містить реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, зокрема й кредитний договір та договір поруки, укладені 06 серпня 2007 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі). Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61?16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому листі суд першої інстанції не звернув уваги на те, що без заміни сторони стягувача правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження», а заміна сторони стягувача її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. При цьому згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. На підставі викладеного, апеляційний суду дійшов правильного висновку про правомірність передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги, яке є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що заява про заміну сторони стягувача подана після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому відсутні підстави її задоволення, оскільки вказана обставина не позбавляє права стягувача на його заміну, а також судове рішення про стягнення суми боргу з боржників не виконане, вимога є дійсною. Суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оганезов Олег Автанділович, залишити без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська А. І. Грушицький І. В. Литвиненко