Постанова 4818 № 2029/2-2180/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» січня 2020 року м. Харків справа № 2029/2-2180/11 провадження № 22ц/818/1527/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Бровченка І.О., Маміної О.В. за участю секретаря - Колосовської А.Р. учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», представник заявника - Остащенко О. М., заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник заінтересованих осіб - ОСОБА_3., Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року в складі судді Зябрової О.Г. в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі. Заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року по справі №2029/2-2180/11 стягнуто солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/204 від 06 серпня 2007 року в сумі 1 010 741,69 грн та судові витрати в розмірі 1820,00 грн. На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист. Вказав, що 20 вересня 2019 року уклав з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» договір №GL3N24068 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, а новий кредитор набув усіх прав у день укладення договору. Зазначив, що додаток №1 до вказаного договору містить інформацію щодо відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору від 06 серпня 2007 року, та до ОСОБА_2 , що виникли на підставі договору поруки від 06 серпня 2007 року. Просив замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчому листі №2029/2-2180/11, що виданий на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 . Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про заміну стягувача у виконавчому листі - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву про заміну стягувача у виконавчому листі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважав, що судом не враховано, що ним подана заява про заміну стягувача саме у виконавчому листі; що факт переходу права вимоги від стягувача до правонаступника підтверджується відповідним договором; що заміна стягувача у виконавчому листі можлива як до його видачі, так і після цього; що новий кредитор без вирішення питання щодо заміни стягувача у зобов`язанні не може звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , тому підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року по справі №2029/2-2180/11, яке опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за № 6/4/33/2007/840-К/204 від 06 серпня 2007 року грошові кошти у розмірі 1 010 741,69 грн та судові витрати по справі: державне мито у розмірі 1700,00 грн в дольовому співвідношенні по 850,00 грн з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, в дольовому співвідношенні по 60,00 грн з кожного. Рішення є чинним. 20 вересня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» укладено договір №GL3N24068 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відступив новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку №1 до договору, а новий кредитор набув усіх прав кредитора у день укладення договору, але не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів за відступлення права вимоги, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, процентів, штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку №1 до договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо (а. с. 3-5). Пунктом 4 цього договору передбачено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 10 036 465,13 грн. Згідно пункту 5 договору новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від банку усі наявні у нього документи, що підтверджують право вимоги до боржників, про що сторони складають акт приймання-передачі. Додаток №1 до вказаного договору - Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/заставодавців за такими договорами містить інформацію щодо відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору від 06 серпня 2007 року №6/4/33/2007/640-К/204, у загальному розмірі 6 303 257,30 грн, та до ОСОБА_2 , що виникли на підставі договору поруки №6/4/33/2007/640-П/205 від 06 серпня 2007 року (а. с. 6-7). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Згідно частин 1, 2, 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на корись чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. Згідно частини 1 статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України). Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з системного аналізу статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі, бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, а також у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 711/10368/2012 (провадження № 61-11549св19), від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц (провадження № 61-29966св18). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду. При цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18). Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 2/581/10, провадження № 61-1454св19. Проте, суд першої інстанції в порушення вищенаведених положень закону не звернув увагу на те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто, може бути проведена на будь-якій стадії процесу, а також на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому, зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі лише з тих підстав, що заявником не надано доказів про те, чи було відкрито виконавче провадження та чи перебуває рішення суду на виконанні. В суді апеляційної інстанції представник боржників пояснив, що дійсно судове рішення існує. Воно є чинним. Боржники борг не погасили. Виконавчі листи повернуті банку, оскільки у боржників відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Однак, строк пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання сплив. Встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гефест» просив замінити стягувача у виконавчому листі, що відповідає вимогам частини п`ятої статті 442 ЦПК України, судова колегія дійшла висновку, що у даній справі відбулось передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги, яке є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову товариству у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Посилання представника боржників як у запереченнях, поданих до суду першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції на те, що немає доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гефест» передбаченого договором обов`язку зі сплати банку коштів за набуття прав вимоги, не можуть бути взяті до уваги, оскільки перехід права вимоги від банку до товариства підтверджується договором від 20 вересня 2019 року та реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/заставодавців за такими договорами, і підстав для визнання таких доказів неналежними чи недопустимими не вбачається. Крім того, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» проти переходу права вимоги та заміни стягувача у виконавчому листі заперечень не надавав. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гефест» необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гефест» - задовольнити. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року - скасувати. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про заміну стягувача у виконавчому листі - задовольнити. Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчому листі №2029/2-2180/11, виданому на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2012 року по справі №2029/2-2180/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за № 6/4/33/2007/840-К/204 від 06 серпня 2007 року грошові кошти у розмірі 1 010 741,69 грн та судові витрати по справі: державне мито у розмірі 1700,00 грн в дольовому співвідношенні по 850,00 грн з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, в дольовому співвідношенні по 60,00 грн з кожного щодо ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді І.О. Бровченко О.В. Маміна Повний текст постанови складено 28 січня 2020 року.