Ухвала КЦС ВС № 0417/2-367/2012

Ухвала 07 серпня 2020 року м. Київ справа № 0417/2-367/2012 провадження № 61-7655св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у справі № 0417/2-367/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції про поділ майна подружжя. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на автомобіль Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року залишено без змін. 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у вищевказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. У наданий судом строк заявником направлено матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 12 травня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року. Витребувано з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 0417/2-367/2012. 01 липня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду. 31 липня 2020 року ОСОБА_2 направив до Верховного суду клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року Клопотання мотивовано тим, що у поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навела передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення; вказана справа є малозначною, а подання касаційної скарги спрямоване на затягування розгляду справи та може бути розцінене як зловживання правами. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, у зв`язку із тим, що заявник узагальнено посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не зазначала конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливило відкриття касаційного провадження. Необхідно зазначити, що у наданий судом строк заявник направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 12 травня 2020 року, а саме - уточнену редакцію касаційної скарги, в якій конкретизувала підстави касаційного оскарження. Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень процесуального закону, а відтак суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті зазначені в ньому справи є малозначними в силу закону, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмету, а зазначені в пункті 2 частини шостої цієї статті справи можуть бути віднесені до категорії малозначних судом, виходячи з його дискреційних повноважень. В матеріалах справи відсутні дані про те, що суди попередніх інстанції віднесли цю справу до категорії малозначних як справу незначної складності на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Не встановлено таких підстав і Верховним Судом. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору іпотеки від 02 червня 2006 року заставна вартість предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , визнана сторонами в сумі 252 500 грн, що за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору складає 50 000 дол. США. Частиною першою статті 396 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Враховуючи, що заявник не зазначив обґрунтованих підстав, за наявності яких суд касаційної інстанції може закрити касаційне провадження, клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у справі № 0417/2-367/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у справі № 0417/2-367/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев