Ухвала КАС ВС № 9901/407/19

УХВАЛА 04 серпня 2020 року Київ справа №9901/407/19 адміністративне провадження №П/9901/407/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Радишевської О.Р., суддів - Калашнікової О.В., Кашпур О.В., Соколова В.М., Уханенка С.А., за участю: представника позивача - Коляди С.М., представника третьої особи-1- Александрука Р.А. секретаря судового засідання - Волощука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третіх осіб про передачу на розгляд до іншого адміністративного суду справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ОСОБА_2 - про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 02 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі -відповідач), за участю третьої особи - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - третя особа-1), в якому просила: - визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 липня 2019 року №316/к/тр «Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України»; - поновити ОСОБА_1 в штаті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відкрито провадження в справі за вказаним позовом, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на 20 серпня 2019 року о 15 год 00 хв. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року задоволено клопотання представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про залучення третьої особи. Залучено ОСОБА_2 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - ОСОБА_2 , третя особа-2). 28 жовтня 2019 року до Верховного Суду від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. 18 листопада 2019 року аналогічне клопотання надійшло від ОСОБА_2 . На обґрунтування вказаного клопотання треті особи зазначили, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, предметом яких є, зокрема, акти, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії України, що прийняті, вчинені або допущені нею під час реалізації закріплених у законі повноважень Вищої кваліфікаційної комісії України. На думку заявників, оскаржуваний наказ таким актом не є, адже стосується виключно питань проходження служби позивачем і не пов`язаний з реалізацією завдань і функцій, покладених на Вищу кваліфікаційну комісію України. Заслухавши думку учасників справи щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. За визначенням, наведеним у пункті 3 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Частиною четвертою статті 22 КАС України передбачено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи <…> щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені у статті 266 КАС України. Частиною першою статті 266 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Отже, справи, предметом яких є акти Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Визначення поняття «акта», ужитого в статтях 22 та 266 КАС України, як предмета оскарження в адміністративній справі, міститься в пунктах 18 і 19 частини першої статті 4 КАС України. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин. Водночас незалежно від природи акта Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (індивідуального чи нормативно-правового), справи щодо його оскарження підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Суд зазначає, що предметом цієї справи є наказ Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 липня 2019 року №316-к/тр «Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». Як убачається з констатуючої частини оскаржуваного наказу, його прийнято на виконання наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 04 квітня 2019 року №191/к «Про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», яким припинено виконання повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 за квотою Уповноваженого, а в його резолютивній частині наказано відрахувати ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у зв`язку з припиненням повноважень. Таким чином, указаний акт є актом застосування норм права (індивідуальним актом) Вищої кваліфікаційної комісії України, що стосується її складу, а тому спори, пов`язані із законністю його прийняття, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Та обставина, що оскаржуваний наказ підписано головою Вищої кваліфікаційної комісії України не дає підстав уважати, що він виданий останнім як самостійним суб`єктом у публічно-правових відносинах. Суд також ураховує, що питання підсудності спору, предметом якого є акт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про припинення повноважень її члена вже було предметом оцінки Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду в справі №9901/382/19, висновки якого були переглянуті Великою Палатою Верховного Суду. Так, у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №9901/382/19 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду про те, що справа, предметом якої є наказ Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про припинення повноважень її члена за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції. Беручи до уваги викладене в сукупності, Суд не знаходить підстав уважати, що позов подано з порушенням правил інстанційної підсудності, тому в задоволенні клопотань третіх осіб про передачу справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва необхідно відмовити. Керуючись статтями 22, 248, 266 КАС України, Суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотань третіх осіб про передачу адміністративної справи №9901/407/19 на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційної скарги не буде подано. Повний текст ухвали складений 07 серпня 2020 року. Головуючий: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Калашнікова О.В. Кашпур В.М. Соколов С.А. Уханенко