Постанова 4876 № 908/3407/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.08.2020 року м. Дніпро Справа № 908/3407/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ) суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2020 р. ( суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний тест рішення складено 28.04.2020 р.) у справі за позовом Приватного підприємства "Олнайт" ( Донецька область, м. Маріуполь ) до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" ( м. Запоріжжя ) про стягнення 726 184,86 грн. ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Олнайт" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Запоріжсталь", про стягнення 976 184,86 грн. заборгованості за Договором поставки № 20/2019/1259 від 04.04.2019 р. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2020 р. позов задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" на користь Приватного підприємства "Олнайт" 426 184,86 грн. основного боргу та 6 392,77 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 300 000,00 грн. основного боргу закрито. Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Запоріжсталь" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог в сумі 426 184,86 грн. основного боргу, 6 392,77 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну допомогу скасувати і ухвалити нове нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення, в якому не виконані всі вимоги цивільного законодавства, всебічно не перевірено обставини справи, не дотримані норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, не повно відображено обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскільки у Відповідача не було можливості на здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлений даним Договором, через несвоєчасність надання Позивачем документів передбачених у п. 6.3 Договору, Скаржник вважає звернення Позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості безпідставним. При цьому Скаржник зазначає, що суд приймаючи рішення по справі визначив вартість товару без урахуванням курсу гривні до Євро на момент прийняття рішення за формулою зазначеною в п. 6 Специфікації № 1 до Договору поставки № 20/2019/1259. Згідно з п. 6 Специфікації № 1, Сторони погодили, що Ціна обладнання згідно специфікації № 1 розрахована на підставі еквіваленту вартості обладнання в Євро по офіційному курсу гривні до Євро, що встановлений НБУ на 28.12.2018 р., який становить 31,235530 гривень за 1 ( один ) Євро і є базовим курсом. У випадку зміни НБУ курсу гривні до Євро на дату оплати обладнання, відносно Базового курсу, більш ніж на 2 відсотки, пропорційно змінюється вартість обладнання, згідно нижче зазначеної формули: Ц=Ц1*К1/31.235530, Де Ц - вартість кожної одиниці обладнання в національній валюті України, яка повинна бути сплачена після перерахунку, ЦІ - сума, що підлягає оплаті згідно цін зазначених в Специфікації № 1, К1 - курс гривні до Свро, встановлений НБУ на дату оплати. Водночас, на думку Скаржника, витрати Позивача на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., що стягуються за рішенням суду, є вкрай завищеними та не відповідають принципу співмірності згідно вимогам ст. 126 ГПК України. Скаржник наголошує на тому, що надання Адвокатським бюро «БАЛАШОВ та партнери» Позивачу адвокатських послуг у господарському суді всіх інстанцій при розгляді справи № 908/3499/19 підтверджується договором про надання правової допомоги від 02.12.2019 р. № 1, укладеним між ПП «ОЛНАЙТ» та АБ "БАЛАШОВ та партнери", платіжним дорученням № 10250 від 03.12.2019 р., що підтверджує оплату згідно рахунку № 12 від 02.12.2019 р. у розмірі 35 000,00 грн., Акту наданих послуг № 4 від 30.01.2020 р. Однак, у самому тексті договору відсутні умови ( пункти ) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів. Акт наданих послуг № 4 від 30.01.2020 р. містить перелік послуг але договір не містить визначення вартості цих послуг. Договір містить домовленість лише щодо гонорару - 35 000,00 грн. та вартості кожного судового засідання - 5 000,00 грн. Таку вартість участі в судових засіданнях, Відповідач вважає надмірною, а обґрунтованою вартістю участі в судових засіданнях є 1 000,00 грн. Від Приватного підприємства "Олнайт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд залишити рішення без змін. Обґрунтовуючи свої заперечення Позивач посилається на те, що листування між сторонами та часткова оплата свідчить про те, що Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі та належним чином, і у Відповідача є повний пакет документів необхідний для оплати. Крім того, ПП "Олнайт" зазначає про те, що коригування можливо ( та буде здійснено ) після фактичної оплати, як в сторону збільшення так і у сторону зменшення, з відповідним коригуванням податкового кредиту на дату фактичного надходження грошових коштів. На цей час податковий кредит зареєстровано згідно видаткової накладної. Брати курс НБУ станом на час відкриття провадження по справі ( 27.12.2019 р. ), або іншу дату жодним документом не передбачено. Позивач також вказує на те, що Відповідач намагається аналізувати та втручатись до договору між Позивачем та адвокатом. З матеріалів справи вбачається, що є всі необхідні документи та підстави для стягнення з Відповідача судових витрат на правничу допомогу. Стягнення витрат на правову допомогу, повинно стимулювати своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб контрагентів у сфері господарських-правових відносин. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 р. поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 04.08.2020 р. Приватне підприємство "Олнайт" надіслало до апеляційного суду листа в якому повідомляє, що Відповідач 18.06.2020 р. сплатив залишок боргу у сумі 376 184,86 грн., а також просить апеляційний розгляд провести без участі Позивача на підставі наявних матеріалів справи, залишити без змін апеляційну скаргу Відповідача та стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» на користь приватного підприємства «Олнайт» понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. пов`язані з розглядом справи у апеляційній інстанції, та прямі витрати - по факту підтвердження. Від Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до апеляційного суду надійшло клопотання про закриття провадження в частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 426 184,86 грн. в зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині вимог з доданням копій платіжного доручення № 297694 від 18.06.2020 р. та платіжного доручення № 287637 від 28.05.2020 р. В обгрунтування свого клопотання, заявник посилається на те, що станом на 31.07.2020 р. року залишок основного боргу в сумі 426 184,86 грн. сплачено повністю. На рахунок Позивача перераховано залишок боргу: 28.05.2020 р. в сумі 50 000,00 грн.; 18.06.2020 р. в сумі 376 184,86 грн. Тому, на момент розгляду судом апеляційної інстанції даної справи, відсутній предмет спору в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу 426 184,86 грн. Також, Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» надіслало до суду апеляційної інстанції заперечення щодо стягнення правової допомоги, в яких просить відмовити в задоволені вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд Центральним апеляційним господарським судом справи № 908/3407/19 в сумі 10 000,00 грн., оскільки вважає вказані витрати вкрай завищеними та такими, що не відповідають принципу співмірності згідно вимогам ст. 126 ГПК України. В запереченнях, Відповідач вказує на те, що у тексті договору про надання правової допомоги від 02.12.2019 р. № 1, наданого Позивачем відсутні умови ( пункти ) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів. Відповідач зазначає, що апеляційна скарга Відповідача містить ті ж самі доводи, що і відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та пояснення по справі. Жодного нового доводу Відповідачем не було зазначено. Тобто, правовий аналіз апеляційної скарги не міг потягти за собою значних зусиль та витрат часу з боку Позивача. Сторони у справі не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Беручи до уваги, що неявка учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності вказаних представників. У судовому засіданні 04.08.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.04.2019 р. між Приватним підприємством "Олнайт" ( Постачальник ) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжсталь" ( Покупець ) укладений Договір поставки № 20/2019/1259, за умовами якого Постачальник зобов`язався передати, а Покупець прийняти та оплатити Обладнання на умовах, передбачених даним Договором ( п. 1.1 Договору ). Найменування, номенклатура обладнання визначаються у погоджений обома сторонами Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору ( п. 1.2. Договору ). Відповідно до п. 5.2 Договору, оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного у специфікації, який обчислюється з моменту поставки Обладнання та надання документів, зазначених у п. 6.3 цього Договору. Згідно з п.6.3 Договору, Постачальник зобов`язується надати Покупцю до початку приймання Обладнання оригінали наступних документів: Рахунок на оплату Обладнання; Транспортні та супровідні документи; Пакувальні документи; Сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо не є виробником); Сертифікат санітарно - гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках). На виконання умов договору сторонами укладено Специфікацію № 1, в якій сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість та ціну. В п. 6 Специфікації визначено строк оплати поставленого Обладнання: протягом 30 календарних днів з моменту поставки Обладнання та надання повного пакету документів згідно з п. 6.3. Договору. Також, п. 6 Специфікації сторони узгодили, що ціна обладнання, згідно Специфікації № 1 розрахована на підставі еквіваленту вартості обладнання в ЄВРО по офіційному курсу гривні до Євро, що встановлений НБУ на 28.12.2018 р., який становить 31.235530 грн. за 1(один) Євро і є базовим курсом. У випадку зміни НБУ курсу гривні до Євро на дату оплати обладнання, відносно Базового курсу, більш ніж на 2 відсотки, пропорційно змінюється вартість обладнання, згідно наведеної формули. Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальником здійснено поставку товару, на підставі видаткової накладної, а саме: № 273 від 16.07.2019 р. на суму 976 184,86 грн. Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами Позивача та Відповідача та скріплена відбитками печаток підприємств. Крім того, факт отримання товару підтверджується товарно-транспортною накладною. Таким чином, Позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі. Відповідач в порушення умов Договору поставки № 20/2019/1259 від 04.04.2019 р. розрахувався частково, в сумі 250 000, 00 грн. Також, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2020 р. Відповідачем перераховано Позивачу в рахунок погашення суми боргу 100 000,00 грн.,27.03.2020 р. Відповідачем перераховано Позивачу в рахунок погашення суми боргу 151 006,10 грн. та 48 993,90 грн. Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати за поставлене обладнання за Договором поставки № 20/2019/1259 від 04.04.2019 р., Приватне підприємство "Олнайт" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Запоріжсталь", про стягнення означеної суми основного боргу. Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати решти вартості отриманого за договором обладнання. Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 20/2019/1259 від 04.04.2019 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж. Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору. Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання коштів за поставлений товар є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати отриманого товару за договором. Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині задоволення позовних вимог в сумі 426 184,86 грн. основного боргу, 6 392,77 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну допомогу. В основу оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог покладено висновок місцевого господарського суду про те, що Відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору поставки № 20/2019/1259 від 04.04.2019 р. зобов`язання та вимоги чинного законодавства, у зв`язку із чим станом на час ухвалення судового рішення за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 426 184, 86 грн. У зв`язку із погашенням Відповідачем основного боргу за Договором поставки № 20/2019/1259 від 04.04.2019 р. в сумі 300 000,00 грн. після звернення Позивача до суду з позовною заявою у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі № 908/3407/19 в частині стягнення основного боргу в сумі 300 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог. Приймаючи до уваги нескладність цієї господарської справи, суд першої інстанції зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу - 35 000,00 грн. є не співрозмірним з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю, а тому стягнув з Відповідача на користь Позивача судові витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн. Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн. з огляду на таке. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не надання Позивачем повного пакету документів, то як вірно зазначив суд першої інстанції матеріали справи не містять доказів відмови від обладнання, повернення його Позивачу через відсутність повного пакету документів, тощо. Разом з тим, матеріали справи містять докази часткової оплати Відповідачем вартості отриманого від Позивача товару, що спростовує твердження останього про відсутність можливості здійснити оплату за поставлений товар у порядку та строк, встановлений даним Договором, через не надання Позивачем документів передбачених у п. 6.3 Договору. Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо Продавець не передає Покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві ( ч. 2 ст. 666 ЦК України). Щодо доводвів Скаржника стосовно визначення вартості товару з урахуванням курсу гривні до Євро на момент прийняття рішення за формулою зазначеною в п. 6 Специфікації № 1 до Договору поставки № 20/2019/1259, колегія суддів зазначає. В п. 6 Специфікації сторони дійсно узгодили, що ціна обладнання, згідно Специфікації № 1 розрахована на підставі еквіваленту вартості обладнання в ЄВРО по офіційному курсу гривні до Євро, що встановлений НБУ на 28.12.2018 р., який становить 31.235530 грн. за 1(один) Євро і є базовим курсом. У випадку зміни НБУ курсу гривні до Євро на дату оплати обладнання, відносно Базового курсу, більш ніж на 2 відсотки, пропорційно змінюється вартість обладнання, згідно наведеної формули. Разом з тим, відповідно до п. 4.3 договору, загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій. Відповідно до видаткової накладної, а саме: № 273 від 16.07.2019 р. Постачальником здійснено поставку товару на суму 976 184,86 грн. В п. 4.1. договору, сторони узгодили, що поставка обладнання здійснюється по цінам, які визначені згідно з умовами поставки, які зазначені в Специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою Обладнання. При цьому в п. 4.2. договору встановлено, що ціна на Обладнання може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного Договору та діючу Специфікацію. Зміна ціни після оплати або поставки Обладнання не допускається. Отже, сторони в умовах договору встановили, що зміна ціни Обладнання можлива за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до Договору та Специфікації, і лише до поставки Обладнання або її оплати. Як вбачається з матеріалів справи, поставка Обладнання відбулася, ціна Обладнання, яка визначена умовами поставки та Специфікацією вже частково сплачена, зміни до даного Договору та діючу Специфікацію сторонами не вносилися. Також, суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні аргументи Скаржника щодо завищення судових витрат Позивача на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., яку стягнув суд першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04 ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд першої інстанції, розподіляючи витрати за послуги адвоката, прийшов до правильного висновку про те, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований, підтверджений належними доказами та бути співрозмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт. Так, Позивач просив стягнути з Відповідача 35 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 35 000,00 грн., Позивачем було додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №1 від 02.12.2019 р., довіреність б/н від 25.10.2019 р. Також, подано платіжне доручення № 10250 від 03.12.2019 р. на суму 35 000, 00 грн., що підтверджує понесення ( оплату ) Позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги сумі 35 000,00 грн. Опис робіт ( наданих послуг ) викладений в Акті надання послуг № 4 від 30.01.2020 р. Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, судом першої інстанції враховано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому Позивач визначив види робіт та їх вартість є не співрозмірним категорії спору, наданому об`єму адвокатських послуг. Так, зокрема при визначенні виду робіт та їх вартості адвокатом зазначено: підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справ - 1100 грн., направлення позову Відповідачу - 550 грн., направлення позову на адресу суду - 550 грн. Суд зауважив, що відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат, проте позивачем не заявлені до стягнення саме витрати на оплату послуг поштового зв`язку. Крім того, до вартості робіт адвокатом включені такі види робіт як - участь у судових засіданнях - 5 000, 00 грн., участь у судових засіданнях з допомогою відеоконферннції 1 100, 00 грн. Проте, як було встановлено місцевим господарським судом представник Позивача був присутній лише в одному судовому засіданні. Отже, врахувавши ступінь складності цієї господарської справи, та дійшовши висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є не співрозмірним з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю, суд першої інстанції стягнув з Відповідача на користь Позивача судові витрати на послуги адвоката лише в розмірі 10 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції відхиляє подане Відповідачем клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 426 184,86 грн. в зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині вимог, що мотивоване відсутністю предмету спору через перерахунок залишку боргу: 28.05.2020 р. в сумі 50 000,00 грн.;18.06.2020 р. в сумі 376 184,86 грн., з огляду на таке. Як на підставу для закриття апеляційного провадження у справі заявник посилається на приписи п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України. П. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предметом цього спору є стягнення основного боргу в сумі 426 184,86 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2020 р. по справі № 908/3407/19 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ПАТ "Запоріжсталь" на користь Приватного підприємства "Олнайт" 426 184,86 грн. основного боргу. Після винесення судом першої інстанції рішення по справі та його оскарження в суді апеляційної інстанції, Відповідачем перераховано на користь Позивача залишок основного боргу в сумі 426 184,86 грн.: 28.05.2020 р. в сумі 50 000,00 грн.; 18.06.2020 р. в сумі 376 184,86 грн. Між тим виникнення на стадії апеляційного провадження нових обставин не може бути підставою для скасування на підставі п. 4 ч. 1 ст. 275 ч. 1 ст. 278 ГПК України законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, оскільки суперечить закріпленим в ст. 269 ГПК України нормам щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. У зв`язку із викладеним, відсутні підстави для задоволення клопотання Відповідача та закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Позивачем було заявлено про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. пов`язані з розглядом справи у апеляційній інстанції. В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн., Позивачем було додано до відзиву на апеляційну скаргу: копію додаткової угоди № 1 від 15.06.2010 р. до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.12.2019 р., рахунок на оплату від 15.06.2020 р. на суму 10 000 грн., платіжне доручення № 2997 від 16.01.2020 р. на суму 10 000, 00 грн., Акт надання послуг № 26 від 18.06.2020 р. на суму 10 000 грн., Опис виконаних дій з надання професійної правничої допомоги ( Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції Правовий аналіз апеляційної скарги. Пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах. Складання відзиву на апеляційну скаргу. Підготовка копій відзиву на апеляційну скаргу та доданих до неї документів іншим учасникам ). Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З урахуванням вищенаведених вимог закону при визначенні розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Проаналізувавши детальний опис робіт, наведений у вказаній вище заяві, а також докази в підтвердження понесених витрат, апеляційний господарський суд вважає, що відображена в ньому інформація про характер виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам і інформації, що містяться в матеріалах даної справи. Разом з тим, Відповідачем не доведено неспівмірності витрат Позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на викладене обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. доведені Позивачем згідно з положеннями ст. 74 ГПК України, а від так, заява підлягає задоволенню. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2020 р. у справі № 908/3407/19 залишити без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Публічне акціонерне товариство "Запоріжсталь". Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" на користь Приватного підприємства "Олнайт" 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у Центральному апеляційному господарському суді, про що видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Постанова складена у повному обсязі 07.08.2020 року Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус