Постанова Харківський апеляційний суд № 645/6933/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 06 серпня 2020 року м. Харків справа № 645/6933/19 провадження № 22-ц/818/3217/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., імена (найменування) сторін: стягувач - ОСОБА_1 боржник - ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року в складі судді Бондарєвою І.В, у с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 листопада 2019 року до досягнення дитиною повноліття. 05 листопада 2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова на підставі пункту 4 частини першої статті 161 СК України видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 листопада 2019 року до досягнення дитиною повноліття. У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява мотивована тим, що 05 листопада 2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова видано судовий наказ № 645/6933/19 про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь заявника у розмірі 1/4 заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття. Вважає, що вказаний судовий наказ підлягає перегляду, оскільки донька проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні та вихованні. Це підтверджується рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова про розірвання шлюбу. Під час розгляду спору ОСОБА_1 позовні вимоги визнав, факт проживання дитини разом із матір`ю не спростував. Крім цього, цей факт може підтвердити свідок - лікар ОСОБА_6 , а також копії чеків про придбання для дитини канцтоварів, одягу та аксесуарів. Хоча дитина зареєстрована за місцем реєстрації стягувача, це не є доказом її проживання з ним, яке йому на праві власності не належить. Щодо пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами зазначає, що про судовий наказ дізналась в кінці листопада 2019 року, зі слів колишнього чоловіка, після чого одержала в суді його копію 03 грудня 2019 року. Боржник не знала і не могла знати про розгляд справи у зв`язку з тим, що вона не проживає за адресою реєстрації, а саме по АДРЕСА_1 . ЇЇ фактичне місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , місце її роботи знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи вказані обставини, просила суд переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати судовий наказ. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року відмовлено. Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, що переоцінка довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, надана стягувачем, яка була оцінена судом при ухваленні судового наказу, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, як і надані ОСОБА_2 докази проживання дитини з нею, які не оцінювалися судом при встановленні місця проживання неповнолітньої ОСОБА_4 зі стягувачем, згідно з положеннями пункту 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України. На вказану ухвалу суду першої інстанції 21 квітня 2020 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції; справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував обставини справи, взявши до уваги доводи, викладені у відзиві ОСОБА_1 . Боржник була відсутня у судовому засіданні, не була належним чином повідомлена про розгляд заяви про видачу судового наказу, в якості доказу надала довідку з місця роботи, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підтвердження факту її перебування у м. Харкові, а не за місцем реєстрації. Також вказує на те, що донька ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова про розірвання шлюбу та цей факт може підтвердити свідок ОСОБА_7 09 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що викладені ОСОБА_2 обставини не відповідають дійсності, боржником не надано доказів того, що їх донька ОСОБА_8 проживає разом з боржником та знаходиться на її утриманні. Факт приймання участі в житті школи та надання матеріальної допомоги школі не підтверджує факт проживання доньки з боржницею та знаходження доньки на її утриманні. Не заперечує, що мати інколи забирала дитину зі школи. Надана боржником копія чеку від 20 вересня 2019 року на 490,00 грн свідчить про придбання жіночої, а не дитячої куртки. В копії чеку про від 03 листопада 2019 року про сплату через термінал з картки ВІЗА 521,00 грн не вказано, за який товар сплачені гроші, в копії чеку від 03 листопада 2019 року на суму 191,00 грн нерозбірливо вказаний товар. Тобто, надані три чеки ніяк не підтверджують факт придбання товарів саме дитині та знаходження дитини на утриманні боржника. Крім того, зазначає, що при розгляді справи про розірвання шлюбу він визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу між ним та боржником, питання встановлення місця проживання дитини під час розгляду справи про розірвання шлюбу не вирішувалося. Доводи боржниці про визнання ним факту проживання дитини з нею не є достовірним. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб неповнолітня ОСОБА_4 зареєстрована разом з ОСОБА_1 , дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_4 , яка є належним доказом підтвердження місця проживання дитини та була досліджена судом при видачі судового наказу. Факт проживання дитини зі стягувачем та знаходження дитини на його утриманні може бути підтверджений показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановлення чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статі 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватися із дотриманням вимог статей 423 - 429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваженя) судів, які здійснюють такий перегляд. Отже, за змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Згідно положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Таким чином, за правилами пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Водночас, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта статті 423 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Відповідно до частин другої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (частина третя статті 429 ЦПК України). У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововоявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. Матеріали справи свідчать, що 05 листопада 2019 року Фрунзенським районним судом м.Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 листопада 2019 року до досягнення дитиною повноліття, на підставі пункту 4 частини першої статті 161 СК України. Судовий наказ видано на підставі заяви батька дитини ОСОБА_1 , яка мотивована тим, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про осіб, зареєстрованих у житловому приміщення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а. с. 3). ОСОБА_2 не заперечувала, що донька зареєстрована за вказаною вище адресою, однак вважає, що це не є доказом її проживання разом із батьком. Разом із цим, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом про реєстрацію місця проживання в паспорті ОСОБА_2 , копія якого міститься в матеріалах справи. (а. с. 27). Крім того, у всіх поданих ОСОБА_2 заявах, які містяться в матеріалах справи, нею вказана саме ця адреса її проживання, зокрема і у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. (а. с. 18-20). Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 посилалась на те, що донька проживає з нею і під час розгляду справи про розірвання шлюбу ОСОБА_1 цей факт не спростував. Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова відповідач визнав заявлені нею позовні вимоги про розірвання шлюбу, при цьому разом з вимогами про розірвання шлюбу вимог про визначення місця проживання дитини пред`явлено не було, відтак це питання не було предметом розгляду справи та судом не вирішувалось, а тому такі посилання ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи. З наявної в матеріалах справи характеристики зі школи ОСОБА_4 вбачається, що батьки докладають зусиль, мати та батько постійно відвідують школу. Зазначення в характеристиці про те, що мати активно приймає участь в житті школи та класу, надає матеріальну допомогу, не є доказом знаходження доньки на утриманні та вихованні матері, та водночас не спростовує також і участь батька у її вихованні та утриманні, що є обов`язком обох батьків (а. с. 30-31). Надані чеки на придбання жіночої куртки на суму 480 грн та батника жіночого на суму 181 грн не є належними та допустимими доказами на підтвердження придбання речей для дитини та не є достатніми доказами на підтвердження матеріального забезпечення доньки повністю матір`ю (а. с. 29). Стосовно посилань, що вона була відсутня при постановленні судового наказу у судовому засіданні, не була повідомлена про розгляд заяви про видачу судового наказу, про що свідчить надана нею довідка з місця роботи за адресою: АДРЕСА_3 , що є доказом факту її перебування у м. Харкові, а не за місцем реєстрації, суд зауважує, що відповідно до вимог статті 167 ЦПК України розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Водночас знаходження місця роботи в м. Харкові також не є доказом проживання (перебування) ОСОБА_2 в м. Харкові. Вказані обставини, на які посилається ОСОБА_2 були їй відомі, відтак не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та, відповідно, не є підставами для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами. Будь-яких інших доказів на підтвердження фактів, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставин, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили, які б могли вважатись нововиявленими обставинами, зокрема проживання на даний час доньки разом з ОСОБА_2 та знаходження на її утриманні, суду не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Разом із цим, суд зауважує, що боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення (зміни) розміру аліментів на підставі частини сьомої статті 170 ЦПК України, статті 192 СК України. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін. Враховуючи викладене вище, ухвала суду першої інстанції є законною, підстав для її скасування немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук