Постанова Київський апеляційний суд № 752/11628/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/11628/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/1933/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г., при секретарі Савіцькій Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Ольшевської І.О.,- встановив: 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця до досягнення донькою повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подачі позову. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі з 25 вересня 2004 року по 18 листопада 2021 року. Від шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що донька близько двох років тому переїхала проживати до нього, та на сьогоднішній день проживає разом з позивачем і знаходиться повністю на його матеріальному утриманні. Відповідач є працездатного особою, проте у добровільному порядку матеріальної допомоги не надає. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали. ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечили. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що основне місце проживання дитини разом з батьком, а не з матір`ю. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 25 вересня 2004 року по 18 листопада 2021 року. Від шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформації про зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що донька проживає разом з ним та перебуває на повному його утриманні, тоді як відповідачка, будучи працездатною особою, добровільно не надає матеріальної допомоги. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надано: копію рішення про розірвання шлюбу; копію паспорта ОСОБА_1 ; копію дубліката картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ; копію довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 ; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; копію паспорта ОСОБА_3 ; витяг з програмного комплексу «Дія» щодо свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; витяг з програмного комплексу «Дія» щодо закордонного паспорту ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно вищенаведених норм закону, той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів. З урахуванням вищенаведених вимог закону та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено будь-якими доказами, що основне місце проживання дитини разом з позивачем. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додані до апеляційної скарги документи, а саме: лист Органу опіки та піклування від 08 листопада 2022 року та акт обстеження умов проживання від 04 листопада 2022 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем порушено порядок подання доказів. Апеляційний суд досліджує докази, які існували на час ухвалення рішення. Проте подані позивачем докази отримані після ухвалення судом першої інстанції рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що на сьогоднішній день неповнолітня донька проживає із позивачем та знаходиться повністю на його утриманні, колегія суддів не приймає, оскільки зазначене не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не врахував правову позицію позивача, не викликав та не допитав неповнолітню доньку, а також інших свідків, та позбавив позивача права звернутися із відповідним клопотання про залучення третьої особи - органу опіки та піклування, колегія суддів відхиляє, як безпідставні. Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Так, звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 визначив коло учасників справи, у резолютивній частині позовної заяви не заявив клопотання про розгляд справи з викликом учасників справи. Враховуючи вищенаведене підстави вважати, що судом першої інстанції порушено процесуальні права позивача відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 20 жовтня 2022 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2023 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.В. Кулікова С.Г. Музичко