Постанова Житомирський апеляційний суд № 288/424/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/424/20 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О. Категорія 82 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кучерявого О.В. розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Зайченко Є.О. у цивільній справі №288/424/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом визнання недійсним положень кредитного договору, - в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до ТОВ «Споживчий центр» про захист порушеного права як споживача фінансових послуг при укладанні з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору 19.07.2019-010000691 від 19 липня 2019 року та визнання недійсним п.5.4 кредитного договору 19.07.2019-010000691 від 19 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр». Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року матеріали цивільної справи надіслано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А). У поданій через свого представника ОСОБА_2 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не з`ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що спір належить до компетенції Шевченківського районного суду м.Києва. Апелянт вважає, що в даному випадку повинна застосовуватись підсудність за вибором позивача як споживача фінансових послуг. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання недійсним пункту кредитного договору №19.07.2019-010000691 від 19 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр», предметом якого є фінансовий кредит у сумі 9 000,00 грн., строк повернення якого - до 02 серпня 2019 року включно, строк користування кредитом - 14 календарних днів з дати надання кредиту. Передаючи справу за підсудністю до суду за місцем знаходження відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування». Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з`ясування всіх обставин справи. Так, на час укладення оспорюваного договору ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»викладена в наступній редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування». Таким чином, з дати набрання чинності спеціального Закону України «Про споживче кредитування», а саме з 10 червня 2017 року відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються спеціальним Законом України «Про споживче кредитування». Положеннями ст.3 ЗУ "Про споживче кредитування"визначено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Згідно преамбули ЗУ «Про захист прав споживачів»цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до п.8.1. кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє протягом 28 днів, тобто укладений на строк до одного місяця. Відповідно до п.1 ч.2 ст.3 ЗУ "Про споживче кредитування" цей Закон не поширюється на: договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. В даному випадку між сторонами укладено саме такий договір. Проте суд на це уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про підсудність справи судові за місцем знаходження відповідача. Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та на підставі ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 268,367,368,374,379,381-384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року скасувати. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: